фото: vorobus.com, yak-prosto.com, stihi.in.ua
Самотність – відчуття суб'єктивне. Ви можете бути в оточенні інших людей, друзів, сім'ї, колег по роботі і всерівно почуватися емоційно чи соціально далекими від оточення. Інші люди не є гарантією захисту від емоційного болю, якого завдає самотність.
Втім такий емоційний біль тільки початок тої шкоди, до якої може призвести самотність. Вона має величезний вплив на наше фізичне здоров'я. Самотність активізує наші фізичні та психологічні стресові реакції і пригнічує функцію нашої імунної системи. Маємо шанси потрапити до групи підвищеного ризику у розвитку всіх видів захворювань, включаючи серцево-судинні. Приголомшливо, але довгостроковий ризик, який хронічна самотність несе для нашого здоров'я і довголіття, настільки серйозний, що фактично збільшує ризик ранньої смерті на 26%.
Є багато шляхів до самотності. Дехто стає самотнім поступово. Товариш переїжджає, інший має дитину, третій працює сімдесят годин в тиждень. Так стається, що наше коло спілкування, на яке ми покладалися протягом багатьох років, перестає існувати. Інші впадають в самотність несподівано, коли виїжджають на навчання чи військову службу, втрачають партнера через смерть або розлучення, починають нову роботу або переїжджають у нове місто чи країну. А для деяких хронічна самотність стала компаньйоном на все життя через хронічну хворобу, інвалідність або інші умови.
На жаль, виринути зі самотності набагато складніше, ніж ми думаємо, оскільки, завдані психологічні рани, створюють пастку, з якої важко вирватися. Самотність спотворює наше сприйняття. Вона змушує нас повірити, що люди навколо нас, піклуються про нас набагато менше, ніж є насправді. І це змушує негативно дивитися на ті стосунки, що маємо, – ми бачимо їх менш значущими і неважливими, аніж коли би ми не були самотні.
Ці спотворені уявлення мають величезний вплив, бо стають добрим ґрунтом для самонавіювання. А це багатьох заганяє у пастку. Коли ми почуваємось емоційно незрілими і переконуємо себе у тому, що є небажані, що нікому не потрібні, то й не наважуємося до когось звернутися. А тому відповідатимемо тим, хто ініціює спілкування чи допомогу, – нерішучістю, образою, скептицизмом чи розпачем. І в такий спосіб відштовхуватимемо тих, які би полегшили наш стан.
Як результат, багато самотніх людей віддаляються та ізолюють себе, щоб уникнути ризику подальшого відторгнення або розчарування. І коли вони наважуються вийти у світ, їх нерішучість і сумніви, дуже ймовірно, створюватимуть таку реакцію, якої вони бояться. Вони змусять себе піти на вечірку, але відчуватимуть себе такими переконаними, що інші не захочуть з ними навіть розмовляти. Вони проведуть весь вечір на стоянці з похмурим виразом обличчя, таким, що ніхто й справді не наблизиться. І це лише підтвердить те, що даремно змусили себе і наважилися вийти в люди.
Звільнитися від самотності і зцілити наші психологічні рани можна, але це включає в себе рішення – знехтувати інтуїцією, яка підказує триматися подалі й не ризикувати, ізолюючи себе. Замість цього варто спробувати зробити три речі, які вимагають як мужності, так і певного стрибка віри:
1. Діяти.
Погодьтеся, що самотність впливає на ваше сприйняття і зрозумійте, що люди можуть реагувати позитивніше, ніж ви очікуєте. Якщо ви відчуваєте себе соціально відключеними, перегляньте свій телефон та адресну книгу електронної пошти, контакти в соціальних мережах – і складіть список людей, з якими ви давно не бачилися і не розмовляли. Якщо ви почуваєтесь емоційно відключеними, складіть список з п'яти близьких вам у минулому людей. Зверніться до них, запропонуйте зібратися і наздогнати втрачене. Так, зробити це буде страшно, і можливо не комфортно. Саме тому важливий наступний пункт.
2. Дати собі шанс.
Справедливо припустити, що той, хто насолоджувався вашою компанією в минулому, швидше за все, залюбки проводив би з вами час і тепер. Так, можливо хтось був поза зоною досяжності, а може хтось вам ніколи й не телефонував, пообіцявши перед тим скоро побачитись. Але ви повинні визнати, що причина, чому вони були далеко або ви не були близькі останнім часом, може не мати нічого спільного з вами. Найімовірніше, це їхнє насичене життя, їхні конкурентні пріоритети, стреси або можливості, які призвели до «відключення» між вами. У багатьох випадках небажання спілкуватися, наприклад, яке ви припускаєте з їхнього боку, може не мати реального підґрунтя. Тож достукайтеся до людей у вашому списку, але не забудьте наступне.
3. Підходити з позитивом.
Так, ви боїтеся відмови, і ви не в найкращому настрої, але це така ситуація, коли може бути важливо змінити настрій. Коли контактуєте з людьми із вашого списку, спробуйте налаштувати себе позитивно. Одним із надійних способів це зробити – скористатися текстовим повідомленням або електронною поштою. Там ви зможете використовувати «смайли» (відтворення емоцій на обличчі – ред.), щоб створити усміхнене лице, яке може бути важко відтворити на вашому обличчі. Перегляньте свої повідомлення, перш ніж відправити, щоб переконатися, що вони звучать доброзичливо. Уникайте звинувачень («Ти мені не дзвонив місцями!») або заяв «відключення» («Я знаю, це дивно чути від мене...»). Виражайте позитивний настрій («Думав про тебе!» або «Сумую за тобою!), запрошення («Давай вип’ємо кави» або «Я б з радістю зустрівся і пообідав»,) і будьте конкретними з часом («Як щодо наступного тижня?» або «Який день підходить цього місяця?»)
Самотність є надзвичайно болючою, але як тільки ви розпізнаєте, яке спотворене сприйняття вона викликає і яку психологічну пастку створює, ви зможете вишколити свою хоробрість, зробити стрибок віри і спланувати своєрідну втечу. Свобода буде солодкою, як тільки ви почнете діяти.
Довідка. Гай Уінч – ліцензований американський психолог. Понад 20 років він працює з окремими особами, парами та сім’ями у Нью-Йорку, є членом Американської психологічної асоціації та спікером на TED. Його остання книга – «Емоційна перша допомога: відмова віл зцілення, почуття провини, невдачі та інші повсякденні рани» («Emotional First Aid: Healing Rejection, Guilt, Failure, and Other Everyday Hurts» http://www.guywinch.com/). Він також веде популярний блог «Squeaky Wheel Blog» на сайті PsychologyToday.com та на «Huffington Post».
Джерело: ideas.ted.com
Переклад Ірини Матвіїшин
