Три тексти для трьох вихідних: підбірка колонок від Tvoemisto.tv

1620 0
Нещодавно на Tvoemisto.tv з’явилися колонки, у яких розміщуються вартісні роздуми та ідеї непересічних львів’ян. Подібні тексти саме те, що треба для довгих вихідних. Проонуємо кілька цікавих думок від Отара Довженка, Павла Шеремети та отця Богдана Праха.
фото: osvita.mediasapiens.ua

фото: osvita.mediasapiens.ua

Ми конкуруємо лише з власною уявою

«Найперше, наголошу на трьох речах. Перша – це роботизація, яка, я думаю, ще відбуватиметься надалі. Журнал The Economist пише, що у вас, друзі-економісти, є 43% імовірності, що наступні 20 років ви не матимете роботи. У 94% бухгалтерів не буде роботи, 57% таксистів і водіїв також не працюватимуть. Я думаю, що й так зрозуміло, чому так станеться.

Найкумедніше з  усього – є тільки 0,003% вірогідності, що персональний тренер у спортзалі втратить свою роботу. Тобто в нього, у людини без дипломів, без математичних знань – робота буде. Чому? Тому, що там, де ми плануємо, навіть через рік, через 2– 5, а то й через 30 років конкурувати із комп’ютерами, – у нас шансів немає. Особливо там, де комп’ютери  потужні, а це є питання пам’яті та швидкості. Ви знаєте, що комп’ютер давно вже переміг Каспарова в шахи! А недавно переміг у достатньо складній азійській грі ґо на кращого гравця. Тобто комп’ютери поступово перемагають людей у тих сферах, де вони можуть перемагати.

У той же час є сфери, де комп’ютери, навіть через 30 років, не зможуть у нас перемогти. Бо насправді ми конкуруємо не з Китаєм і не з комп’ютерами, а з власною уявою. Хто міг 15 років тому уявити, що у Львові збудують Український католицький університет? Дехто міг, хто міг – той і збудував. Тобто насправді конкуруємо ми лише із власною уявою». Більше про те, чому саме уява та дисципліна – складові успішного розвитку України читайте у тексті від Павла Шеремети,  екс-міністра економічного розвитку та торгівлі України.

 

Вшануймо працею

«Але то вже після свят». Цю фразу я добре вивчив іще п’ятнадцять років тому, коли приїхав до Львова. Тоді мені пообіцяли роботу, і я був по-наддніпрянськи впевнений, що маю прийти в наступний робочий день. Насправді ж малась на увазі середина січня; а був кінець грудня. Так я стикнувся з «українським Рамаданом», який разом з іншими міні-рамаданами – на честь свят «травневих», народно-релігійних, Незалежності, будь-якого збігу свят і вихідних, – на радість посполитим українцям відгризає від року пару десятків робочих днів.

У своєму природному стані людина не мала ніяких вихідних, бо була вимушена добувати насущний хліб щодня, аби не вмерти з голоду. Свята з’явилися згодом для того, щоб люди могли на день присвятити себе духовним справам, які є насправді не відпочинком, а різновидом роботи, тільки іншого плану. (У свою чергу, праця є формою молитви, або щось таке я чув від людей, які на цьому знаються.)»

Більше про те, чому українцям не варто так багато святкувати й відпочивати читайте у повному тексті колонки від журналіста та викладача УКУ Отара Довженка.

 

Ми дуже захоплені Заходом. А часто не знаємо цінностей своїх родин

«Зараз наш світ дуже швидкоплинний: вчора читаємо одне, сьогодні не знаємо, чи воно буде актуально. І дуже важливим є те, щоб ми насправді не загубили самого себе. В тому дуже великому прогресі, який сьогодні є у світі, людина або зменшується, або збільшується, залежно від того, в якому пункті вона знаходиться.

Однозначно лідерство це щось, чого дуже важко навчитися. Лідером треба народитися, потрібно мати в генах таке, що дозволяє нам сприймати цей світ в такий спосіб, щоб йому допомогти змінюватися чи змінювати щось у світі. Лідерів маємо зараз багато – де не поглянеш. Але самі бачимо, що сьогодні нам чогось бракує. Я думаю, йдеться про дві речі.

Перше – це виховання у традиції, яке дозволяє людині знати своє місце в суспільстві і визначати крізь це свою перспективу. Ми дуже захоплені сьогодні тим, що пропонує Захід, тим, що приходить нам ззовні. Але ми дуже часто не знаємо справді великих цінностей, які в нашому народі є, тих цінностей, на яких будувалися маленькі наші спільноти, родини, міста, ціла Галичина і весь український народ.

Друге. Я історик і доволі часто озираюся назад. Кілька років свого життя я мав прекрасний час «прожити» в архівах. Я би кожному з нас радив відірватися від сьогодення і трошки піти в минуле, і побачити, як перед нами жили і творили люди, і працювали, дуже відповідально. Тобто вони справді бачили своє майбутнє і майбутнє своїх дітей не 30, 40 і навіть не на 50 років наперед. На чому вони будували це своє майбутнє, цю свою місію? На цінностях. Це головний фундамент, на якому, я вважаю, треба будувати».

Про те, чому українцям бракує імунітету, щоб відбудувати людську гідність до кінця читайте у колонці ректора УКУ отця Богдана Праха.

 


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар