Фото: Надія Марченко
Винищувачі МіГ-29 на львівському заводі ремонтують із 1990-х років, а у 2000-х – взялись за їхню модернізацію до покоління 4+, адже літаки поступово технічно застарівають, хоч і досі використовуються різними країнами. Наразі на заводі здійснюються два варіанти модернізації літака – МіГ-29МУ1 і МіГ-29МУ2.
Читайте також: Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
У першому варіанті літаки, що стали випускати понад 30 років тому, отримали збільшення дальності виявлення та захоплення повітряних цілей, удосконалення електронної автоматики контролю роботи двигунів, модернізацію системи реєстрації польотних даних, доробку бортової радіостанції.
У другому варіанті модернізації, окрім удосконалення системи навігації, літак отримав здатність вражати цілі не лише у повітрі, а й на землі, що є вкрай важливим. Таку модифікацію тут почали робити з 2020-го року.
Основна ціль літака МіГ-29 – панування в повітрі. Ідеться про боротьбу з винищувачами противника, прикриття і супроводження транспорту, вантажів тощо. Та за допомогою модернізації його можна перетворити на багатофункціональний літак.
Перший заступник директора підприємства Роман Качмар говорить, що модернізація – це лише 10% від усього процесу, що винищувач проходить на заводі. Основне – це капітальний ремонт.
«Це як ставити на старенький автомобіль нову GPS-систему – його спочатку треба відремонтувати. Основна трудомісткість – ремонт: повна розборка, ремонт складових частин, потім складання, відпрацювання, льотні випробування. Модернізація технічно важлива і необхідна, але без ремонту – це ніщо», – пояснив головний інженер.
У виробничому процесі безпосередньо задіяні близько 600 працівників. В одному цеху ремонтують паливну, гідравлічну системи, систему кондиціювання. В іншому – авіоніку (авіаційне обладнання), у третьому – радіоелектронне обладнання і озброєння, в четвертому – проводку.
Також на заводі є механічний цех, де виготовляють частину необхідних деталей. Проте деякі деталі підприємство купує.
Повністю готовий літак йде на контрольно-випробувальну станцію, де відбувається перший запуск його двигунів і перевірка працездатності усіх його систем. А потім – два випробувальні польоти, що стартують тут же, з території заводу. Коли все гаразд, МіГ-29 летить в авіаційну частину замовника. В Україні це повітряні бази в Луцьку, Івано-Франківську та у Василькові під Києвом.
На початку Незалежності в Україні було 240 літаків МіГ-29, тоді завод ремонтував по три машини на рік. У 2014-му році, за різними джерелами, в Україні лишилось вже близько 150, із них підняти у небо можна було приблизно 40 літаків МіГ-29. Тож із 2015-го року завод став максимально завантаженим за весь період Незалежності – ремонтували до 10 літаків у рік.
МіГ-29 ремонтується від семи до дев’яти місяців, в залежності від початкового технічного стану. Вартість ремонту, говорить Роман Качмар, є комерційною таємницею.
«Єдине, що можу сказати – це дуже дорога річ. Утримання авіації, тим більше сучасної, доступне тільки багатим державам. На щастя, нам у спадок дісталась потужна авіація, на підтримку якої грошей в Україні достатньо. А от щоб перейти на нові зразки авіаційного озброєння, потрібні великі гроші. Один літак покоління 4+ може коштувати від 50 млн доларів і більше. Дуже непогана модернізація до такого рівня – у десять разів менше», – пояснив Роман Качмар.
На підприємстві працює близько тисячі людей. Фактично всі так чи так причетні до ремонту, але є серйозна проблема зі спеціалістами. У складальному цеху не видно молодих людей – працівники переважно середнього і старшого віку. Середній вік працівників – 54 роки.
Середня зарплата на Львівському авіаремонтному заводі зараз становить, за словами Романа Качмара, 15 тисяч гривень. Півтора роки тому, коли підприємство було повністю завантажене, середня оплата праці становила 19 тисяч, а окремі працівники можуть заробляти від 20 до 30 тисяч.
Детальніше про роботу та історію Львівського авіаційно-ремонтного заводу, читайте у репортажі «Твого міста».
.
