Сьогодні, 4 вересня, до 31 першої річниці смерті Василя Стуса у Львові відкрили перший у місті пам’ятник шістдесятнику та політичному в’язню. Його погруддя розташовуватиметься на території Львівського навчально-виховного комплексу імені поета, що на вулиці Повстанській, 14.
Як зазначили в адміністрації навчального закладу, особливо радісною є ця подія через те, що її ініціатива надійшла від батьків. «Минулого року один із наших випускників Мирослав Откович, який вже привів на навчання доньку, ініціював встановлення пам’ятника Василю Стусу. Згодом ідею підтримали й інші батьки, а також працівники школи», –додав директор НВК імені Василя Стуса Михайло Заремба. Близько 30 тисяч грн на пам’ятник збирали усією громадою: долучались вчителі, учні та батьки.
Для того, аби Стус постав у камені, доклав чимало зусиль Думин Віталій, молодий скульптор, випускник Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша. Як розповів автор погруддя Tvoemisto.tv, цей проект став його дипломною роботою.
«У коледж прийшло замовлення і мені випала честь його реалізувати. Я розпочав свою роботу із того, що дуже добре ознайомився із творчістю Василя Стуса. Цей пам’ятник я зробив із нуля: від ескіза на листку – до роботи з каменем. Ліпку у глині у натуральному розмірі розпочав десь на початку лютого, а усю роботу над пам’ятником завершив у останніх числах червня. Робота такого об’єму була для мене новою, але я цим проектом горів», – додав Думин Віталій.
Також молодий митець запросив відомого у Львові поета Ігоря Калинця подивитися на погруддя, коли виготовив глиняну версію у повному розмірі. Адже той був особисто знайомий із шістдесятником. Ігор Калинець вніс незначні корективи і сказав: «Так, це Стус!». Ігор Калинець був присутній і на відкритті пам'ятника.
Додамо, Василь Стус у вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відрахували з аспірантури. Згодом за власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі.
Підготувала Наталія Середюк
