Фото: Влад Крилевський
Чорні пальто, білосніжні рукавички і суворі погляди. Двоє швейцарів стоять біля входу до одного з найстаріших у місті та відреставрованого «Гранд-готелю». Пускають лише тих, хто має запрошення. Решті сьогодні зась — там поселилася американська модель, акторка та співачка Періс Гілтон. До Львова на відкриття п’ятизіркового готелю вона приїхала зі своїм нареченим, який має українське коріння.
За три хвилини до початку театралізованого параду охоронці починають відганяти небагатьох людей, які зібралися біля ґанку «Гранд-готелю».
— До перехрестя! До перехрестя! — голосно кричить один з них.
— А можна якось побачити Періс Гілтон? — запитую в нього.
— Нема Періс Гілтон, треба було вчора в аеропорту її зустрічати. До перехрестя! — продовжує він.
Читайте також: Як львів'яни зустріли Періс Гілтон. Фото
Один з юнаків, з шевроном «Муніципальна варта», радить:
— Пробуйте, старайтеся прорватися всередину. Офіційно вхід до готелю мав би бути вільним, але ж ви розумієте — там зірки.
Рівно о першій від Оперного театру починає рухатися парад разом з оркестром. Спочатку на конях їдуть актори в ролях цісаря Франца-Йосифа та його дружини Єлизавети Баварської, за ними — ремісники, пивовари, аристократи та жителі тогочасного Львова. Вони зупиняються біля готелю, де чути урочисту промову з мікрофона. Усі слова зрозуміти важко — звук час від часу зникає.
— По-галицьки зробили. Головне, щоб вид був гарний, — коментує з натовпу чоловік.
— Слава великому цісарю! Слава великому місту Лева! Слава «Гранд-готелю»! – викрикують усі.
— З сьогоднішнього дня ми оголошуємо «Гранд-готель» відкритим! — продовжує голос.
У цей час з другого поверху готелю випускають срібну мішуру, а на площі біля пам’ятника Тарасові Шевченку свій виступ починають акробати у яскравих костюмах. Попри дощ, вони старанно виконують трюки. Люди захоплено аплодують, створивши неначе ритуальне коло навколо них. Помітно, що не всі достеменно розуміють, чому приурочене це дійство.
— Смотри на коня и получай удовольствие, — радить батько своєму синові на площі.
— Що тут відбувається? – запитую в розгубленої жінки.
— Таке враження, що хтось приїхав. Але хто… у Львові живу і не знаю, аж соромно.
Людям починають роздавати кульки та солодощі. Усі охоче беруть і роблять фотографії з парами акторів у ролі аристократів. За декілька хвилин площа стає білою хмарою — кожен має в руці білу кульку з логотипом «Гранд готелю».
— Ви, що, не знаєте цього чоловіка? Це ж він зіграв карлика Карла в фільмі «Dzidzio Контрабас»! Ходіть, сфотографуйтеся! — радить жінка, яка одна з небагатьох уже встигла побачити Періс Гілтон.
— Ви їздили в аеропорт її зустрічати?
— Ні, випадково вчора побачила, як вона заходила в готель з боку Кривої Липи. Така гарна, на підборах, але в окулярах. Втомлена, певно. Але ви уявляєте, які дорогі номери в цьому готелі! Один навіть є в стилі садо-мазо.
— Це старий готель. Здається, ХІХ століття. Ну і місце в центрі Львова чого тільки варте! — приєднується старша пані.
На балконі другого поверху поміж прапорів України та Європейського Союзу несподівано та непомітно з’являється худорлява жінка зі світлим волоссям та в рожевому костюмі. Вона повертається спиною до площі та робить селфі на тлі львівського свята.
— Ой, дивися, Періс Гілтон! — викрикує жінка до своєї подруги.
За декілька секунд білявка йде. А біля входу до «Гранд-готелю» починають збиратися гарно вдягнені молоді дівчата. Вони неохоче розповідають решті деталі, чого сюди прийшли.
— А буде ваша зіронька, щоб стрічку перерізати? — запитує дівчина в учасниці театралізованої постановки. Та знизує плечима, опускає очі і йде роздавати солодощі перехожим.
Юнаки ж, коли дізнаються про Періс Гілтон, навпаки, телефонують своїм друзям.
— Алло, здоров, тут Періс Гілтон приїхала! В «Гранд-готелі» живе. Я тут, і ти виходь. Не знаю, чого вона тут. Певно, просто в гості.
Дехто, втомившись від очікування, намагається вимовити «Періс» з американським акцентом, пом’якшуючи звук «р». Потім пробує, чи вийде так само і з іменем «Параска».
Напруження біля готелю відчутно зростає, коли до входу під’їжджає чорна автівка. Спочатку звідти виходять чоловіки в костюмах. За темним склом помітно жінку зі світлим волоссям, вона сидить біля водія. «Можливо, Періс?», — виникає запитання серед фанатів. Жінка остання виходить з автомобіля і йде в готель. Ні, не Періс. За нею слідують чоловіки з двома оберемками червоних і білих троянд. Можливо, для Періс.
За півгодини до запланованого завершення театралізованого параду, оркестр припиняє грати, прибиральниці починають підмітати з мокрого асфальту срібну мішуру, а охоронці отримують настанови, як себе потрібно поводити ввечері, коли будуть зірки, фотографи. І, можливо, Періс.
Текст Олесі Біди
Фото Влада Крилевського
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
