За її словами, перші держави, які проводили люстрацію у себе мали єдину мету – позбутися агентів чужих спецслужб.
В інших країнах, наприклад Польщі, люстровано було півтори, максимум дві сотні людей. В Україні, як зауважила юрист, є необхідність очиститися від корупціонерів, а їх у суспільстві настільки багато, що потрібно відійти від індивідуального підходу.
«Ми змушені застосовувати формальний критерій – був на посаді, означає, що більше не маєш права займати посаду. Люстрація - це не визначення хто винен, а хто не винен. Люстрація каже: ти працював у режимі, який був корумпований і недемократичний. Можливо, конкретно ця особа і не вчинила нічого незаконного, але вона толерувала незаконні дії своїх колег і це означає, що більше немає довіри в суспільстві до цієї особи», - повідомила Валентина Теличенко .
Також вона зазначила, що у 1996 році ПАРЄ, спостерігаючи за процесами люстрації у Польщі, Угорщині, Чехії, змушена була прийняти резолюцію 1096, у якій йдеть про необхідність боротися шляхом люстування з тоталітарними режимами. У 2006 році ПАРЄ повернулася до цієї проблеми і повторила цю резолюцію.
«У січні 2014 року я для себе сформулювала, що ми в Україні не мали демократії, а мали диктаторський режим, який спирався на корупцію. Він втілювався у поєднанні в одних руках всіх гілок влади – і законодавчої, і виконавчої і судової. Ми 16 січня побачили, як Янукович змусив прийняти парламент рішення, яке було йому вигідне», - зазначила експерт.
Далеко не всі в Україні, на її переконання, готові визнати, що у нас не було демократії, а був диктаторський режим.
«Ми не зруйнували диктатуру, здобувши незалежність. Ми залишили ті підвалини, на яких режим почав розвиватися. Ми тоді люстрацію не провели. І якщо ми сьогодні не дотискатимемо, а попустимо на деякий проміжок, то дістанемо рецидив», - підсумувала Валентина Теличенко.
Саме тому, на її переконання, люстрація в Україні є настільки важливою.