фото: photo-lviv.in.ua
Проте мало хто знає, що це не зовсім те саме, що толока. У давнину селяни і самі не завжди розуміли, де проходить межа між шарварком як повинністю по будівництву і ремонту мостів, шляхів, гребель, та толокою, на яку збирались добровільно.
Кінний обоз на шляху в Галичині
Селяни на шляхах Галичини
Ґрунтова дорога у галицькому селі
Селяни при виконанні шляхових ремонтних робіт
Із часом умови шарварку змінювалися. Відтак річний обов’язок, що передбачав 6 днів шарварків, скоротився до 4-х днів піших на рік від будинку (номеру) на селах.
Селяни при виконанні шляхових ремонтних робіт
День шарварку, відробленого запрягом воловим, почали враховувати за два дні піших, день ,відроблений кінним запрягом — за три дні піших. Кожен, хто зобов’язаний відробляти шарварок, мав право викупитись від цього обов’язку грошима – але не пізніше, як за шість тижнів після оголошення ціни викупна і згідно цін встановлених Радою повітовою. Ці кошти збирав і видавав квитанції місцевий «Уряд шляхів гмінних», Начальник гміни і Заступник обшару двірського.
Селяни при виконанні робіт на дорозі
На шарварки можна було висилати кваліфікованих робітників, а старших людей і дітей до таких робіт не спрямовували. Роботи шарваркові мали виконувати кваліфіковано, щоб не була змарнована ціна шарварку. Кожен відроблений день записувався і квитанцією засвідчувався.
Шарварок у галицькому містечку
Усі, хто користувавться дорогою в незвиклий спосіб, зобов’язані були згідно нового статуту окрім звичайної повинності шляхової долучитись додатковою сплатою утримання дороги.
Порядок на сільській дорозі
Читайте також: Шевченківський район отримає нові дороги, наземний перехід та велодоріжки. Візуалізація
Джерело: photo-lviv.in.ua.
