Як львів’яни реагують на «жебраків»: програміст провів експеримент

3760 0
Львівський програміст Богдан Прокопович провів соціальний експеримент про те, як львів’яни реагують на жебраків, скільки грошей їм готові віддати та чому не розуміють жартів. Для цього він півтори години просидів неподалік каплиці Боїмів із табличкою «Пишу код за їжу», що мала сприйнятись населенням як жарт. Його результати він висвітлив на своїй сторінці у facebook.
фото: facebook-сторінка Богдана Проокповича

фото: facebook-сторінка Богдана Проокповича

«Перше, що було цікаво, це що більшість людей старається на тебе не дивитись, навіть випадково не кинути погляд. Навіть не дивляться на табличку. А тим більше уникають зорового контакту. Коли ти починаєш дивитись їм в очі - одразу відвертаються, ніби вони на тебе і не дивились. Напевно не хочуть, щоб їм давили на жалість і відчуття провини. Тобто перший висновок — люди не люблять жебраків. Ну але це ніби не відкриття», - пише Богдан Прокопович.

Другий висновок, який зробив програміст, це те, що більшість людей погано розбираються в ІТ-сфері.

«Незважаючи на те, що більшість старається уникати тебе, все-таки дуже багато людей підходили і дивились або розмовляли. І більшість розпочинали розмову із запитання «а що це ти за код пишеш?» І якщо від старших людей я нічого іншого не очікував, то коли запитували віком від 15 до 30 років що це за код - це дивно. Зараз абсолютно вся молодь користується комп’ютерами, смартфонами, встановлюють на них  програми і тд, Інформатику в школах викладають. І ще й Львів вважається ІТ столицею України. Тим не менше, більшість не чула слів типу «Javascript» і навіть не знає, що означає «писати код». Дуже багатьом людям доводилось пояснювати, типу «я — програміст, код — це текст програми, програма це те, що у вас на комп’ютері або телефоні, наприклад Word; насправді в мене все гаразд, я маю роботу і тд, і, оскільки, зазвичай всі знають, що програмісти забезпечені, мені цікаво зробити такий дисонанс і поспостерігати за реакцією людей на програміста-бомжа. Таких щоб йшли, і розуміли суть приколу і усміхались було досить мало», - пише програміст.

Третє, що стверджує програміст, що жебраки непогано заробляють. За півтори години Богдану Прокоповичу у центрі міста вдалось зібрати 150 гривень.  
«А насправді було багато людей, які насправді не розуміли, чому в мене проблеми і що я хочу, і просто давали мені гроші. При цьому переді мною не лежало ніякої банки чи капелюха, мені здавалось, що я ніяк не підштовхую людей давати мені гроші. Такого я не очікував справді. Нехай якщо отак «працювати» 6 годин на день, буде приблизно 600 гривень. За місяць більше 10 тисяч гривень можна назбирати наче без проблем. Тому наступний висновок — жебраки непогано заробляють. Принаймі ті, які вміють гарно надавити людям на жалість. Ті дідусі і бабусі які тихо стоять з пластиковою склянкою, думаю, далеко стільки не отримують. Але наглі жебраки скорше всього заробляють багато. І для чого ходити на роботу і напрягатися, якщо можна просто ось так розслабляючись посидіти?», - стверджує програміст.

Окрім грошей Богдан Прокопович «заробив» їжу: кілька булочок, йогурт, пляшку молока, батанчик та яблука.

«Всю назбирану їжу ми з Mustafa Ali віддали справжній нужденній бабусі біля церкви Андрія (принаймні вона так виглядала); зрештою ми дали їй їжу, а не гроші; На моєму досвіді було багато жебраків, які просили гроші, але відмовлялись від їжі, коли я пропонував, а вона дуже дякувала; тому цю бабусю ми з великою імовірністю оцінили як справді нужденну», - підсумовує експеримент Богдан Прокопович.

 

Опублікувала Мар’яна Федина


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар