Як розвивати культуру Львова: 6 думок нового керівника галузі

3638 0
Обов’язки начальника управління культури Львівської міської ради відтепер виконує Ірина Магдиш. Досі вона була заступником керівника цього управління Ірини Подоляк, яка, в свою чергу, переходить працювати у новообраний парламент (вона перемогла на 116-ому окрузі у Львові). Як треба розвивати культуру у Львові, яких підходів дотримуватися і на що робити ставки – Ірина Магдиш уже розповідала в ефірі Tvoemisto.tv у травні. Пропонуємо Вам найцікавіше з цієї розмови.
Фото з Facebook свята "На каву до Львова"

Фото з Facebook свята "На каву до Львова"

Серед важливих питань, на думку Ірини Магдиш, є розвиток районів, тобто НЕтуристичного Львова. «Наприклад, Збоїща – це дуже специфічний і дуже великий район. Там своя історія і своя міфологія, а проблема полягає в тому, що цієї міфології ми не знаємо. І кожен район Львова має цю міфологію. Мені здається, що було б дуже цікаво її знати і на ній будувати ідентичність мешканців цього району», – вважає Ірина Магдиш.

Мораторій на пам'ятники Небесній сотні. «Після Майдану пішла просто величезна хвиля народної ініціативи по встановленню пам'ятників, алей, фігур, таблиць на честь хлопців з Небесної сотні, які загинули на Майдані. З психологічної точки зору це абсолютно зрозуміло, люди хочуть якимсь чином віддати шану цим людям, залишити матеріальний слід в історії після їх загибелі, але, власне, тут є проблема. Цей матеріальний слід повинен не тільки бути у вигляді таблиць та алей, може, є сенс облаштувати дитячий майданчик і написати на одній з лавочок, що це на честь Небесної сотні?», – каже чиновниця.

10 років без нових пам’ятників. «Якщо на пам'ятники Небесній сотні я дала б мораторій на рік, то на пам'ятники у Львові взагалі я б дала 10 років. Покине виросте зовсім інше покоління скульпторів, архітекторів, урбаністів і міщан – людей, які будуть відкриті до світу, які будуть бачити кращі взірці пам'ятників у світі, будуть мати з чим порівнювати і знати чого вони хочуть і для чого пам'ятник повинен їм служити. Таке покоління ось-ось на підході, воно вже починає активно втручатись у формування публічного простору міста і це дуже тішить. Тоді місто матиме перспективу».

Ламати підходи щодо бібліотек. «Ми звикли, що бібліотека – це місце, де книжки зберігаються і охороняються, що бібліотека працює з книжками. А латвійські бібліотекарі кажуть дуже слушно: бібліотека працює не з книжками, бібліотека працює з людьми. І оцей процес зміни мислення про бібліотеку йде дуже повільно, інколи болісно. І цю систему слід ламати вчинками, діями, іншим стилем роботи, але, звичайно, паралельно повинен іти процес на рівні законодавства – змін нормативів та кваліфікаційних вимог до бібліотекаря», – наголосила Ірина Магдиш.

Про спільну відповідальність. «Якщо брати для прикладу територію на вулиці Озаркевича, то це важлива територія міста – вона пройшла непростий шлях поки повернулась до громади. Тому на ідею облаштування цієї території повинен бути відкритий конкурс. Хай люди вирішать і це рішення повинно бути консолідуючим. Коли люди вирішують, що має бути на цьому місці, вони починають відчувати за це місце відповідальність. Цей момент, можливо, важливіший за інші, бо часто цієї співвідповідальності між громадою і управлінцями немає. Громада з великою радістю перекладає відповідальність на чиновників і навзаєм починає брати на себе тільки функцію критики, а нам потрібне партнерство, бо ми всі живемо у цьому місті», – вважає вона.

Про сереовища. На думку Ірини Магдиш, він має бути родинним. «Бо в центрі міста і події, і пропозиції, і громадський простір незатишний, незручний для людей з дітьми, для старших людей. Тут галасливо, шумно – це подобається молоді, це подобається туристам. Натомість Гай пропонує іншу атмосферу і середовища. У релігійні свята, просто у вихідні, коли люди потребують кудись вийти, потребують великого родинного простору – там вони відчувають себе затишно, там можна зустріти купу знайомого народу. Що таке середовищність? Це кількість людей, яких ти зустрінеш по дорозі з роботи додому. От у Львові, як мінімум, 10, а в Києві ти можеш не зустріти нікого. Тому в Києві середовищності нема і це – специфіка мегаполісу, натомість, у Львові вона є».

Читайте також: Львів'яни у Раді. Кого привели партії?


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!