Як у Львові з’явився Нептун: історія міського водопостачання

4286 0
Нині у Львові відсутнє гаряче водопостачання у зв’язку із гідравлічними випробовуваннями. Проте, проблеми у міста з водою були завжди. Пропонуємо дізнатися історію появи у місті Лева криниць, фонтанів, водогону, а також, як фонтани на площі Ринок вплинули на святкування Водохреща.
Фото interes.lviv.ua, sychevaelena.livejournal.com, velgal.livejournal.com, alesyazpalessya.livejournal.com800 × 533

Фото interes.lviv.ua, sychevaelena.livejournal.com, velgal.livejournal.com, alesyazpalessya.livejournal.com800 × 533

У ХІІІ ст. воду у Львові можна було одержувати з громадських «скринь» (криниць із басейнами), за яку користувачі сплачували однаковий для всіх податок, і з водогонів, що їх підводили за індивідуальними контрактами в будинки повноправних громадян (якими, згідно з Магдебурзьким правом, були римо-католики, що володіли в місті нерухомістю). Відповідно, міська влада намагалася обмежувати доступ до води всім іншим: вірменам, які мали власне садівництво, євреям, а також духовенству і шляхті, які не платили місту податків. Річна плата була доволі високою і коливалась пропорційно до обсягу поточних ремонтних робіт водотягів, інших потреб міста та кількості води. Якщо користувачі води не погоджувалися на плату, водовід відтинали.

На початку XV ст., коли населення Львова зросло до 5 тис. осіб, проблему водопостачання могло розв’язати лише будівництво водогону. Незважаючи на те що середмістя Львова «стоїть на воді» (у XV ст. на Ринку був ставок), для забезпечення міста водою на східному боці площі Ринок у 1407 році збудували перший водорозподільний пункт, куди збігалася вода з водогонів Венглінського джерела.

Спорудження водогону завжди було складною і дорогою справою. Мабуть, львів’яни мали усі підстави бути невдоволеними водою передмістя, якщо вони вдалися до будівництва водогону. Річ у тім, що ця вода було непридатна до вживання. Плани розбудови збірників і водопроводів виготовив німець Петро Штехер. Усі роботи, пов’язані з прокладанням водогонів, були суворо засекречені. Документів про місцезнаходження водопровідних споруд не виявлено. Перші водозабори, найімовірніше, були розташовані на Личаківських узгір’ях, тобто на схід від міста.

На початку ХVІІ ст. у Львові була створена спеціальна служба нагляду за розподілом води. Міські документи ХVІІ–ХVІІІ ст. переповнені скаргами громадян на «рурмістрів» (головних наглядачів за розподілом води), які не зважали на підпільне проведення води або в очікуванні хабарів перекривали воду до будинків.

На центральній площі міста, на її східному боці, знаходився водорозподільчий пункт. Це була водойма «Мелюзина» – назва походила від величезної бронзової статуї німфи Мелюзини, яка прикрашала її. До водойми сходилися водогони, а звідти дерев’яними трубами воду подавали у будинки. У 1697 р. на південно-західному розі площі спорудили ще одну водойму. Її назвали «Нептун», за іменем дерев’яної статуї бога морів, якою вона була прикрашена. Третя водойма була споруджена в 1744 р. на південно-східному розі площі (фонтан Діана). Не слід забувати, що цією водою у тогочасному Львові могли користуватися не всі охочі, а лише ті, хто мав змогу заплатити за прокладення водогону до власного будинку. Таких будинків у другій половині ХVІІІ ст. було тільки 86. Отже, більшість населення міста вживало воду з місцевих криниць, що часто ставало причиною епідемій.

На початку XIX ст. на Ринку було споруджено чотири фонтани — по одному на кожному розі площі. При будівництві двох з них (тепер — «Нептун» і «Діана») використали вже згадані водойми. Кожен фонтан має восьмигранну чашу, яка стоїть на бруківці, — в центрі зірки, викладеної червоним і чорним каменем. У центрі чаші — статуя персонажа античної міфології: бог морів Нептун, біля ніг якого розмістився дельфін, його дружина Амфітріта, також з дельфіном, богиня полювання Діана з двома собаками і серед цих безсмертних — герой Адоніс з собакою і вбитим ним кабаном.

Дата спорудження статуй точно невідома. В документах вперше вони згадуються 1815 року. На думку львівського мистецтвознавця Юрія Бірюльова, вони могли бути створені у період з 1810 по 1814 роки. Ймовірно, встановлені перед урочистостями на Ринку з нагоди повернення цісаря Франца I до Відня. Автором скульптур був відомий скульптор Гартман Вітвер.

Фонтани Ринку не є фонтанами в прямому значенні цього слова — це криниці. Вода з них не б’є, а витікає двома струменями. Чаші фонтанів наповнювалися водою, а перекупки, що торгували на ринку, мили тут зелень і відсвіжували фрукти.

На початку ХІХ століття щойно встановлені статуї грецьких богів та героїв стали причиною політично-релігійного протистояння між українською та польською громадами Львова. Цю історію детально описав у газеті «Діло» за 1916 рік письменник та вчений Василь  Щурат. За його даними, львівський магістрат вирішив заборонити українцям традиційне йорданське водосвяття на Ринку, оскільки боявся, що цей захід може призвести до пошкодження недавно встановлених статуй.

Ще раз фонтани на Ринку втрапили у велику історію під час Першої світової війни – росіяни охоче поширювали фото, на яких царські козаки поїли коней із львівських фонтанів.

Грецькі боги та герої пережили Другу світову війну та радянську владу, а от за часів незалежності вандали взялися ламати тризубець Нептунові. Як писала місцева преса, на зламі століть це відбувалося ледь не щороку. Але найзнаменитішим випадком став інцидент під час Помаранчевої революції 2004 року, коли перед третім туром виборів президента невідомі зловмисники зламали тризубець та кинули його у фонтан. Відновили символ морського царя лише наступного року.

За матеріалами: Фотографії старого Львова

Опублікувала Мар'яна Федина


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!