фото: photo-lviv.in.ua
1. Львівська поліція є однією з найстаріших поліцій світу. Наприклад, славнозвісна паризька Сюрте почала діяти у 1810, а всесвітньо-відомий Скотленд-Ярд – щойно у 1829 році. Та й очолювати ці служби не дворяни, як у Львові, а колишні кримінальні злочинці.
Ціпак. Львівська міська сторожа ХVІІ ст.
2. До впровадження поліції порядок у Львові підтримувала міська сторожа у кількості п’ятнадцяти чоловік, котрих також називали ціпаками. Ними керував начальник міської сторожі, або нічний бургомістр. У нього знаходилися ключі від міських брам і хвірток. Начальника міської сторожі призначав виключно магістрат, і лише перед магістратом ціпаки та нічній бургомістр несли відповідальність за свої дії. З призначенням директора львівської поліції міську сторожу було скасовано, а озброєння – окуті залізом ціпи, здано до музею. Їх тепер можна бачити у музеї «Арсенал». Таким чином, австрійська влада ліквідувала одну з найважливіших ланок міського самоврядування – право самостійно призначати правоохоронців. Але були у такій реорганізації й свої позитиви. Часто міські райці використовували ціпаків у власних цілях. Були приклади самодурства з боку самих ціпаків. Окрім того, міська сторожа діяла виключно у межах міста та приміських сіл, які належали Львову. Таким чином, злочинці або аферисти з інших міст могли спокійно продовжувати свою діяльність у Львові, бо міська сторожа нічого не знала про їх попередні «подвиги». Інакше стало, коли централізована поліційна мережа охопила всю Австро-Угорщину. Циркуляри з описами злочинців (так звані гончі листи) одночасно надходили до всіх дирекцій поліції.
Кінна поліція у Львові,1904 рік
3. Поліційна структура швидко розросталася. З’явилися комісари поліції, дільничні наглядачі. Військова поліційна сторожа складала 70 осіб. Слід зауважити, що для єврейської дільниці призначалися поліційні ревізори з числа євреїв. Але, як і раніше, всіх поліційних чиновників, аж до найдрібнішого, особисто призначав імператор.
4. У цілому львівська поліція свою роботу виконувала справно. Коли архикнязь Франц-Карл відвідував Львів, у місті не сталося жодної крадіжки. Незважаючи на те, що задля такої події до Львова з’їхалися цілі натовпи роззяв. Тому, що директор поліції розпорядився замкнути на ці дні у в’язниці всіх крадіїв, чи підозрюваних у крадіжках. Коли придворні доповіли про це архикнязю, той відказав задоволено: «Як просто запобігти крадіжкам, коли знаєш злодіїв настільки, щоб не оминути жодного!».
Кінна поліція у Львові,1906 рік
5. Не змінилося становище і особовий склад львівської поліції також під час наполеонівських війн, коли місто зайняли війська Юзефа Понятовського, а згодом, на короткий час, російські війська. Не виключено, що тоді з’явилося суто львівське слово «мєнт», тобто у перекладі з ідиш – солдат, озброєна людина. Але не можемо стверджувати цього напевне, бо вперше у друкованому вигляді воно з’явилося щойно в «Тюремних Сонетах» Івана Франка. Зі зростанням Львова розширюється і район дій поліції, а з появою залізничних вокзалів відділи поліції з’являються і там. Вдосконалюються й методи роботи. У 1902 році було організовано антропометричне бюро, а у 1904 році – метод дактилоскопії.
Антропометричне обмірювання по системі А. Бертільйона
6. У середині XIX століття остаточно розпалися патріархальні стосунки, успадковані від феодальної пори. Стрімкий ріст міст обумовив не менш стрімкий ріст злочинності. Поліційні служби, чиновники яких звикли покладатися на зорову пам’ять та професійну інтуїцію, почали все частіше помилятися при розпізнаванні злочинців. Адже рецидивіст, який повторно потрапив до поліції, міг назватися вже іншим іменем. Посвідчень особи тоді ще не було, а знайти потрібну картку в поліційній картотеці було майже неможливо через її несистематизованість. Поліційний світ врятував від хаосу скромний помічник діловода паризької поліції Альфонс Бертільйон. Його викладки, як на сучасний погляд, були нескладними. Згідно з відомим уже тоді законом Кетлє, ймовірність збігу зросту різних людей становить 1:4. Але якщо цей показник доповнити, наприклад, довжиною тулуба, то ймовірність збігу зменшиться до 1:16. Якщо ж взяти чотирнадцять вимірів (обсяг голови, довжина плеча, стопи і т.д.), то ймовірність збігу зменшиться до одного шансу на 300 мільйонів, тобто стане практично нульовою. Цей метод давав змогу точно ідентифікувати особу, а окрім того, систематизувати поліційні картотеки. У 1890 році його метод приймає на озброєння поліція США, в 1894 – Англії, в 1896 – Німеччини, в 1898 – Австрії. І лише у 1902 році антропометричне бюро відкривається у Львові.
Антропометрична картка злочинця
7. У 1902 році у Львові також було запроваджено кінну поліцію, яка складалася з 30 кінних поліцаїв та 49 коней. Перший поліційний пес Принц з’явився у Львові щойно у 1919 році. Його поява викликала серед злочинців паніку, а серед газетярів сенсацію.
8. Нині львівська поліція виглядає так:
Джерело: photo-lviv.in.ua.
Опублікувала Наталія Середюк
