фото ілюстративне: соцмережі
Крадіжки – звичне явище для будь-яких крамниць, проте в книгарні це правопорушення набуває особливого символічного змісту. В американських книгарнях часом прибирають із полиць книжки, які крадуть найчастіше – а це, за статистикою, твори Чака Поланіка, Курта Воннеґута, Вільяма Берроуза, Чарлза Буковскі та Джека Керуака. Викрадення деяких книжок стало своєрідним культом.
У співробітників львівських книгарень немає рейтингів книжок, які крадуть найчастіше, але не бракує історій про злодюжок – і трагічних, і анекдотичних. Крадіїв ловлять на гарячому, забирають книжки, намагаються присоромити й виводять за двері, проте частина товару все ж зникає безслідно. Tvoemisto.tv з’ясувало, що і як крадуть у книгарнях Львова.
«Має гроші, а книжки краде»
До невеликої книгарні на вулиці Братів Рогатинців неподалік від Простору Синагог заходять різні покупці. Продавчиня Юлія ставиться до мене дещо насторожено й відповідає на запитання неохоче, часто перериваючись на розмову з покупцями. Її робоче місце – стіл із стареньким комп’ютером, маленький умивальник із кількома різнокольоровими горнятками, кавова машинка, стіна, прикрашена картинками, гаслами про читання та прейскурантом на каву і чай. Табличка попереджує: «Ведеться відеоспостереження».
У книгарні п’ять кімнат, зверху донизу заставлених стелажами з книжками. Три кімнати займають старі книжки, дві – новинки від видавництв, класика й дитяча література. За масивним дерев’яним столом можна попити кави, гортаючи книжку.
Відеокамери, які фіксують усе, що відбувається в книгарні, справжні, запевняє Юлія. Вона показує зображення на екрані комп’ютера – я можу розгледіти себе в кадрі. Та, попри камери, книжки крадуть.
«Людина поводилась підозріло. Ми розмовляємо, а я бачу, що в нього руки трусяться. Передивилась записи відеокамер і бачу, що вкрав», – розповідає Юлія. Найчастіше люди, що крадуть книжки – клептомани: вони можуть мати великі гроші, але отримують задоволення, беручи речі в крамниці без дозволу.
«Були й підлітки, й молоді люди, що мають певний азарт, бажання відчути ейфорію під час крадіжки, – каже Юлія. – Якось украли книжку про християнство. Чоловік запитав, чи є вона. Я зняла книжку з полиці, дала йому в руки. Він побачив, де вона лежить, і вкрав, поки я розмовляла з іншим відвідувачем». Мотивація таких крадіїв для Юлії незбагненна.
«Крадуть останнім часом дедалі частіше, – втручається співвласник книгарні Славко. – Крадуть люди будь-якого віку. Є такі, що вкрадуть дорогу книжку, а продадуть за двадцять гривень біля пам’ятника Федорову». Він показує фото з камер спостереження, що висить на одній із шаф: на ньому двоє чоловіків років п’ятдесяти, один із них в окулярах. «Був у нас професор, викладач університету, а теж злодій. Грамотна людина, має гроші, а бере книжку в руку й іде, не заплативши», – пояснює Славко.
Крадуть тут найчастіше букіністичні книжки, зокрема, з історії та архітектури. Реагують злодії теж по-різному. «Буває, тікають, сваряться, кидають украдене й ідуть. Але майже ніхто не перепрошує», – розповідає співвласник книгарні.
Хто краде у Старого Лева
«Книгарня Старого Лева» розташована на Площі Ринок. Тут завжди людно й гамірно, а сьогодні особливо. Люди купками стоять довкола стелажів, перебираючи новинки «Видавництва Старого Лева».
Продавчиня Оля каже, що крадіжки тут – рідкість. Частіше злодюжки трапляються на книжкових ярмарках. «Якось під час Форуму видавців чолов’яга спробував украсти «Будні і свята» Дарії Цвєк, – розповідає продавчиня. – Він узяв книжку за двісті гривень, а перепродав би її за якихось п’ятдесят. Я помітила, почала кричати. Жінка зловила його за руку, забрала книжку й повернула».
«Книгарня Старого Лева» невеличка, тож продавчині зазвичай устигають помітити крадіжку й викликають охорону. Вона ж стежить за камерами спостереження. «Один мужчина вкрав книжку, яка коштує триста гривень, – згадує Оля. – Охорона зловила його аж на вулиці, привела сюди. Він перепросив, повернув книгу, а потім вирішив її купити. І пообіцяв, що принесе нам вино або шоколад. Але нам цього не потрібно».
Здебільшого, за словами Олі, на злочин ідуть чоловіки. Жінки ж можуть удати, що забули заплатити. Хоча ціни на книжки зростають, крадіжки у «Книгарні Старого Лева» не частішають.
«Продати легше, ніж штани»
У просторому приміщенні «Книгарні Є» на проспекті Свободи за порядком стежать і продавці-консультанти, і відеокамери. Хоча покупців тут завжди багато, крадуть останнім часом трохи менше – бо, за словами арт-менеджерки книгарні Галини Сафроньєвої, продавці вже вирахували серійних крадіїв.
Найчастіше зникали «300 поезій» і «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко, «Бог ніколи не моргає» Регіни Бретт і «Біллі Мілліган» Деніела Кіза. Тепер злодії найчастіше хапають книжки зі стелажа при вході – лідери продажів. Продавці часто зупиняють крадіжку на найцікавішому місці, а на виході на крадія чекає магнітна рамка, яку з краденим товаром пройти не так легко. Втім, за словами Галини Сафроньєвої, якщо дуже хочеться почитати, а грошей немає, можна скористатись читальною залою в книгарні.
Костянтин – власник «Книгарні на Федорова», розташованої неподалік від ринку, де можна збути за безцінь перекупникам будь-яку книжку. Втім, сюди злодії навідуються не надто часто. «За всю історію існування книгарні я двічі або тричі викидав людей за двері. Ми завжди змушували їх викласти книжки назад, не викликаючи поліцію. Хоча іноді хочеться прогулятись молотком по пальцях», – каже він. У разі чого Костянтин готовий застосувати до крадіїв силу, адже він – кандидат у майстри спорту з боксу.
Книгарня невелика – всього три зали з різноманітними виданнями: мистецтво, мода, культура, художня література, публіцистика, есеїстика. Ціни досить високі, проте відвідувачів не бракує. «В нас усі книжки хочеться вкрасти», – жартує Костянтин. За його словами, кожна книгарня враховує певний відсоток утраченого товару, зокрема й через крадіжки. Чому крадуть? «Швидкі гроші, – пояснює Костянтин. – Продати книжку легше, ніж штани».
Підготувала Марія Глушко
