Які секрети приховує Львівська бібліотека Стефаника. Фоторепортаж

5989 0
Заснував приватну бібліотеку у Львові граф Юзеф Максиміліан Оссолінський у 1817 році в приміщенні колишнього монастиря сестер ордену кармеліток черевичкових.
Фото: Андрій Бурда, Бюро спадщини

Фото: Андрій Бурда, Бюро спадщини

Будинок на вулиці Стефаника, 2, що належить ЛННБУ ім. В. Стефаника – одна з найбільших будівель у середмісті Львова. Зараз бібліотека налічує близько 8 мільйонів одиниць зберігання. Це найбагатша у світі збірка україніки, пише Бюро спадщини.

Заснував приватну бібліотеку у Львові граф Юзеф Максиміліан Оссолінський у 1817 році у приміщенні колишнього монастиря сестер ордену кармеліток черевичкових.

Згідно з історичними джерелами, первинно на цій дільниці стояв дерев’яний костел святої Агнеси, разом з монастирем кармеліток черевичкових, що був закладений у 1638 році.

Згодом, обитель стає тісною для черниць. Князь Олександр Януш Заславський дарує монастирю земельну ділянку поблизу північного схилу гори Шембека. Будівництво костелу та розбудова монастиря розпочинається у 1674 році, фундаменти яких збережені до сьогоднішнього часу. 

Стелажі стоять на дерев’яній підлозі. На другому поверсі будівлі (колишні хори), можна розгледіти та розпізнати планування костелу

Костел і монастир упродовж XVII–XIX століть пережили низку подій та неодноразово зазнавали руйнацій та пожеж внаслідок недбалої господарської діяльності.

У 1735 році костел і монастир охопила пожежа, через що були необхідні значні витрати на відбудову. Через 18 років після цієї пожежі розпочали працювати над розписом інтер’єру костелу. У 1743-1759 рр. перебудовою займався архітектор Бернард Меретин. Територію навколо оточили муром, залишки якого збережені частково донині.

Дані розписи та барельєфи на стелі – одне з небагатьох нагадувань про те, що тут колись був костел.

У цокольному приміщенні розташоване книжкове сховище, котре виглядає як у казці – величезні автентичні стелажі, поміж яких можна заблукати. Серед цікавих історичних елементів привертають особливу увагу дерев’яні меблі, які бездоганно збереглися до сьогодні та виконують свою функцію.

У підвалах Бібліотеки можна побачити автентичні каміни та печі.

До речі, колись будинок монастиря займав ціле праве крило споруди Бібліотеки, що становить близько 2/3 частини головного корпусу. У 1792 році покинутий монастир за наказом цісаря Йосифа ІІ займала австрійська армія.

Згодом, під час австрійського панування на території Галичини, у приміщеннях монастирського комплексу та прибудовах були розташовані військові господарські приміщення, склади, пекарня та кухня військового гарнізону Цитаделі. Робота пекарні згодом призвела до пожеж.

У бібліотеці можна натрапити на цікаві автентичні елементи інтер’єру, побачити чимало історичних книг. 

У 1817 році будівля опинилася занедбаною. На неї та покинуту територію звернув увагу граф Йозеф Максиміліан Оссолінський та вклав значні кошти в підготовку її перебудови під культурно-освітній заклад. У 1827 році на основі бібліотеки створили науково-дослідне товариство «Оссолінеум»або «Інститут Оссолінських». До 1939 року «Оссолінеум» поєднував бібліотеку, видавництво та музей князів Любомирських.

Зразком для будівництва майбутнього закладу «Оссолінеуму» став стиль, що представляє епоху класицизму на переломі ХVIII-ХІХ ст.

Історичні меблі у бібліотеці несуть на собі відбиток епох та є свідками чималої кількості подій, що відбувались у цьому будинку.

Тут також розташована колишня зала-музей Бібліотеки (колишній зал рукописів – Зал імені А. Бєловського). Стеля музею містить чудові автентичні розписи гербів.

Колись тут розташовувався відділ рукописів, де дотепер зберігають найцінніші рукописні документи.

На жаль, ця частина приміщення недоступна для відвідувачів, як закрите фондосховище.

Проте є інші доступні частини будівлі, відкриті для відвідувачів та читачів. Наприклад, на другому поверсі будівлі в читальному залі імені Тетяни і Омеляна Антоновичів можна розглядати неймовірно красиво оформлену декоровану стелю. Дерев’яна стеля у читальному залі відділу бібліотекознавства, сектору довідково-бібліографічного обслуговування, схожа на плитку шоколаду.

Щоправда згодом відбувалося ще кілька реконструкцій, остання з яких у 1891–1892 роках за проєктом Людвіка Рамулта і Лукаша Бодашевського. Тоді тут виконали нові обрамування вікон і декорацію інтер’єрів книгосховищ.

Загалом спочатку барокова споруда, внаслідок перебудов набула типового класицистичного вигляду і вважається одним з найкращих зразків зрілого класицизму у Львові.

Зараз будівля несе на собі відбиток 380-річної історії комплексу історичних споруд, що на сьогодні складають єдине ціле.

Зараз бібліотека налічує близько 8 мільйонів одиниць зберігання. Це найбагатша у світі збірка україніки, яка включає рукописні та друковані видання XI – поч. XX ст., особові архівні фонди XVIII–XX ст., українська й іншомовна періодика XVIII – першої половини ХХІ ст., унікальні колекції інкунабул, палеотипів, стародруків XVI–XVIII ст., картографічні видання, твори українського і світового мистецтва XV–XX ст. – гравюри, рисунки, акварелі, гуаш, а ще колекція нотних творів вітчизняних і зарубіжних композиторів.

Фото і текст Бюро спадщини


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!