Про Революцію гідності
Тоді, під час революції у 2004-му, громадянське суспільство не проглядалось. Сьогоднішній Майдан є гарним прикладом, коли політика не встигає за громадянським суспільством. Суспільство випереджає в запитах на якість людей, на радикальність рішень. І гарний приклад – це результат президентських виборів. Вони показали, що Тимошенко – політик минулого століття. Але це громадянське суспільство має стати запобіжником неповернення назад. Якщо не буде громадського контролю за владою, все повернеться. Це природна властивість будь-якої влади: коли нема за нею контролю, вона впадає в корупцію.
Про ціннісну базу
Освіта – це головне, що ми повинні ламати. Я щойно закінчив читати книжку Пасхавера, яка закінчується словами: творіть альтернативну освіту. Нам конче необхідно змінювати цінності. Ми коли робили дослідження цінностей львів'ян, то нас дуже вразив показник, що приблизно 68% мешканців Львова живуть за принципом: не вчіть мене жити, а допоможіть матеріально. Такий патерналізм, що аж зашкалює. Це, як правило, старші люди, а молоді люди дуже сильно виїжджають з України. Тобто перша річ, яку ми повинні зробити, щоб реформи прижилися і були результативними в Україні – це зробити ціннісну базу. Нам пощастило, що в нас є такий великий авторитет Церкви, а от з освітою нам не пощастило. Я дуже великий радикал і вважаю, що всі виші в Україні треба закрити, крім трьох, де не беруться хабарі і де неможливо купити залік чи іспити. Решта все – це штамповка потенційних корупціонерів. Якщо хочемо жити і почувати себе господарями, то треба лупати цю скалу.
Про освіту
Зараз, в інтернет-суспільстві, освіту можна здобути самому. Коли до мене приходять випускники і починають витягувати диплом, якщо це не диплом оцих трьох вишів, я кажу: краще не витягуйте – навіть не ганьбіться. Більше того, якщо до нашого покоління я ще більш-менш спокійно ставлюсь, то що стосується молоді я кажу: не говоріть, що ви – особа з вищою освітою, якщо у вас не на рівні англійська. Зараз навіть Оксфорд і Гарвард зобов'язав своїх професорів, аби ті виставляли свої лекції у відкритий доступ. Тож вчитися – проблем немає, проблема потім реалізувати свої знання на практиці, а тут вже все залежить від характеру людини і цінностей.
Про виховання
Питання освіти не дуже далеко втікає від питання виховання, а в нас з вихованням справи не найкращі. Бо в такій ситуації, де люди матеріально не добре забезпечені і потребують багато часу, аби забезпечити свою сім'ю, вони, відповідно, крадуть той час у своїх дітей. І ми, в гонці за гривнею чи доларом, забуваємо про основне. Але всім відомо, якщо ти думаєш тільки про гроші, ти ніколи їх не матимеш.
Про волю до перемоги
В нас немає достатньо інституцій, які б виховували в дитині оцю наснагу до доведення справ до кінця – роботу в рутині, аби досягнути вкінці результату. В цьому плані добрий вплив мають спортивні секції, бо в спорті через біль ти прямуєш до перемоги. Це також змагання, олімпіади та інше. Також в нас немає нормальної культури, що дитина йде підробляти кудись на канікули. Тоді дитина бачить, скільки треба напрацюватись, аби ту копійку заробити. В нас за це, наскільки я знаю, кримінальна відповідальність – коли діти працюють. В Америці я бачив, як діти косять газони, прибирають і отримують там – долар, там – пару доларів і починають виховувати в собі підприємницьку жилку. А в нас це якось не заохочується. Але давайте змінювати обставини! Дослідження показують, чим відрізняється європейська ментальність від нашої: там люди налаштовані змінювати обставини навколо себе, а в нас – пристосовуватись.
Про український нігілізм і світові цінності
Наш патерналізм і нігілізм дуже сильно підтримуються владою: там тобі тисячу, там дорогу, там газ – тільки виберіть мене. І людина, навіть не радянська, а молода людина себе комфортніше почуває, коли за неї подбають і скажуть, коли їсти, коли спати, де лягти. І вона хоче, щоб так було у всіх: в бідності всі рівні. Нам треба більше часу, щоб здолати наслідки цієї пропаганди і я вважаю, що треба починати з себе. Мені дуже сподобався один з пунктів декларації групи Першого грудня: не перекладайте відповідальності за своє життя на будь-кого іншого. Держава – це тільки одна з інституцій, а матеріальне забезпечення своєї родини, розвиток, освіту дітей маєте забезпечити ви. А коли я бачу молоду, здорову людину, яка посеред робочого дня сидить навпочіпки і курить, то хочеться їй сказати міцне слівце. Ну як так може бути, коли неоране поле роботи навколо? Так, воно спочатку буде приносити копієчки, йти помаленьку, але пізніше ви здобудете досвід, підівчитеся, зробите справу свою ефективнішою, почнете реінвестувати в себе, в освіту, в засоби виробництва, в людей і це все обернеться сторицею. Я нещодавно повернувся з Японії – це дуже багата країна. Там молоді люди приходять на конвеєр в "Тойоті" на 1600 доларів – це по їхніх цінах, як наші 1600 гривень, починають працювати і працюють дуже тяжко. Старші люди там менше працюють і заробляють більше, бо там є розуміння, що пізніше буде добре. А в нас після інституту всі зразу хочуть бути начальниками чи директорами. Починайте з малого, а пізніше доводьте, що ви кращі. Я бачу різницю між нашими молодими людьми та іноземцями, там вони будують кар'єру, не розмінюються на дрібні речі і це відрізняє.
Про старт кар'єри
Треба починати працювати набагато швидше, ніж починають всі. В нас всі відпочивають до купівлі диплому, а потім думають, де би то починати працювати. Треба починати з садочку, зі школи треба вже вийти з якоюсь іноземною мовою, отримати добру математику і засади філософії. Тяжко працювати в школі, а тоді перейти у виш – добити іншу мову, історію, філософію, закінчити виш і отримати на магістерці той напрямок, який до душі, де очі горять. Тоді на виході в тебе є результат, ти готовий до ринку, до глобальної конкуренції. Бо в наш час говорити про місцеву конкуренцію – це досить короткозорий погляд. Бо завтра ми станемо європейською країною, відкриються кордони, візи – тут будуть французи, німці, японці, китайці і нам треба буде з ними конкурувати. І в інший спосіб, як інтелектуально і тяжкою працею, ми тої конкуренції не виграємо. Зараз ще є люфт і легко починати, але працювати треба 24 години на добу.
Про школу
Працювати означає не лише фізично. Зі школи, з дитсадка треба робити дуже великі інвестиції в дитину. Школа – це робота, тяжка робота. Після школи треба займатись ще чимсь. Спортом, бо фізичні кондиції мають бути кращі, ніж у наших конкурентів. Треба займатися культурою, бо вона є досить сильною засадою інноваційного бізнесу. Це те, чим ми можемо бути цікавими для світу – нашою культурою і це треба плекати, більше того, це треба комерціалізувати і навчитися продавати. І тільки на основі цього треба щось будувати.
Фото: zaxid.net, lvbs.com.ua.