Фото: Фотографії старого Львова
У проєкті залізниці зі Львова до Бродів і Тернополя, який розробило на початку 1860-х Товариство залізниці Карла Людвіга, не було мови про станцію Підзамче. Проєктована траса мала пройти по гребеню висот між Рясною та Клепаровом до Збоїщ і далі долиною Полтви до Борщович. Такий проєкт не влаштовував міську раду Львова. Усі зусилля були спрямовані на зміну проєкту так, щоб залізниця пройшла через Жовківське передмістя, де мали збудувати новий вокзал як найближчий до центру міста.
Читайте також: Нетуристичний Львів. Вуличка у центрі міста, де зупинився час. Фото
Поштівка з видом на Жовківське передмістя і нин. вул. Б. Хмельницького, 1943 рік
Магістрат розпочав широку кампанію за свій проєкт: видали навіть меморандум, скерований до Державної ради у Відні. Австрійський уряд визнав аргументи, викладені в меморандумі, слушними. Так, земляні роботи розпочалися восени 1867 року. Під час цього неодноразово напрапляли на сліди минулого, зокрема на велику спільну могилу полеглих на битві з татарами у 1695 р. Археологічні знахідки в районі станції Підзамче бували й пізніше. Найцікавішою став підземний хід від вул. Бальонової (Гайдамацької), що йшов під залізницею до Княжої гори, відкритий у 1900 році і досліджений Франциском Ковалишином.
Проведення залізниці через територію міста спричинило значне підвищення коштів на викуп земель під будівництво: наприклад, за кожну зрубану черешню на Клепарові платили по 150 гульденів. Щоб хоч частково компенсувати ці кошти, під станцію відвели північну частину цвинтаря на Папарівці.
Під час будівництва стало зрозуміло, що новий вокзал не зможе виправдати покладені на нього надії: вокзали залізниці Карла Людвіга і вибудований поряд з ним у 1866 р. Чернівецький стали основними центрами залізничного руху. Тому будинок станції Підзамче був досить скромним: двоповерховий, з виступаючим центральним ризалітом, він не дорівнював розкішнішим старшим вокзалам.
Будівля станції на Підзамче. Поштівка до 1914 року
Регулярний рух через Підзамче відкрився 12 липня 1869 року в напрямках на Броди і Золочів. Від 1870-го поїзди стали прямувати до Тернополя, від 1871 – до Підволочиська. Усе це спричинило до розвитку Жовківського передмістя і, передусім, до збільшення руху по Жовківській дорозі. Однак залізниця, як і попереджали, стала перешкодою для міського транспорту.
Читайте також: Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
У 1881 році відкрилася лінія кінного трамваю, що з’єднала станцію з центром міста. В 1908-му його замінив електричний трамвай.
Кінний трамвай на залізничному переїзді на теперішній вул. Б. Хмельницького, фото, кінець XIX ст.
Першим розширенням станції стало прокладення другої колії у 1897 р. А через 10 років почалося капітальне розширення станції за проектом тодішнього директора залізниці у Львові Станіслава Рибицького. Це мало стати першою чергою реконструкції Львівського залізничного вузла. Під час реконструкції фірмою Альфреда Захарієвича і Юзефа Сосновського було збудовано міст над вулицею Купільною (Опришківська), що зберігся донині. У 1909 р. Підзамче з’єднали з залізницею Львів-Підгайці, пізніше було відкрито лінію до Стоянова.
Залізничний міст на Підзамче, споруджений на початку ХХ століття в процесі реконструкції лінії на Красне, 1910-ті рр
Під час І Світової війни на станції організували їдальню для вояків, але найбільш драматичні події на станції відбулися у листопаді 1918 року. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада станція перейшла в руки українців. Уже на другий день боїв втратили головний вокзал, і Підзамче стало одним з найважливіших пунктів усього фронту.
У 1928 року станцію знову розширили через відкриття залізничного сполучення між Луцьком і Львовом через Стоянів. Сучасний будинок вокзалу збудували після Другої світової війни. В збереженій частині старого будинку розмістились залізничні служби.
Залізнична станція “Підзамче”. Фото 2015 року
Читайте також: Нарешті Підзамче, або Як мешканці можуть змінити цей історичний район міста
Для повоєнного господаря галицьких ліній – СРСР – першочерговий інтерес становив розвиток головних магістралей, а не локальних ліній. Зруйновані в роки війни залізниці Львів–Підгайці, Галич – Підвисоке і Станіславів – Бучач, навіть не відбудовувалися.
За матеріалами: Фотографії старого Львова
