фото: Анастасія Гаврішова
Сьогодні закінчується голосування за проекти, подані на конкурс у межах бюджету участі або Громадського бюджету. У передостанній день Tvoemisto.tv завітало до двох центрів надання адміністративних послуг, щоб на власні очі побачити, як голосують жителі Львова і чи справді цей конкурс перетворився на битву шкіл та дитсадків.
Пополудні в центрі надання адміністративних послуг на площі Ринок досить людно – у приміщенні весь час перебуває не менше півсотні людей, майже половина із яких, як виявиться пізніше, прийшла проголосувати за якийсь із проектів Громадського бюджету.
Судячи з розмов поміж відвідувачами, вони голосують передовсім за школи чи дитсадки, куди ходять їхні діти чи онуки. «Ми прийшли проголосувати за проект №154. Чому? Бо там вчаться мої діти», – відповідає на моє запитання жінка, котра прийшла з хлопчиком. Вона перемовляється з іншою жінкою, яка іде до дверей: «Ваші вже всі проголосували?», та ствердно киває у відповідь з виразом обличчя «ми ж з вами все розуміємо».
Черга біля апарата, де можна отримати талон до оператора, який допоможе проголосувати, не зменшується. Регулярно підходять працівники центру і пояснюють людям, що треба вибрати з меню «Громадський бюджет» і взяти талон з номером. Потім відвідувача викличуть до однієї зі стійок.
Читайте також: Перемагають згуртовані. Як виграти конкурс громадського бюджету
Захоплений загальним ажіотажем, беру й собі талончик і заходжу з холу в головний зал. У мене номер 725 і в черзі стоять ще понад десятеро людей.
Зграйка молодих людей із талончиками в руках нетерпляче переминається з ноги на ногу. «Ти скажи мені хоч, що треба робити, як голосувати?», – просить юнак років вісімнадцяти дівчину.
«Номер 150, назва “Покровська площа”», – відповідає зі сміхом дівчина. Як виявляється, вони не одні такі. Старша пані розпитує мене, як визначити, до якої зі стійок підійти, а отримавши роз’яснення, розповідає, що також прийшла голосувати за проект «Покровська площа». Його автори хочуть перетворити на громадський простір місце, де за часів СРСР стояв танк.
Двоє чоловіків років тридцяти чекають на виклик. Вони прийшли проголосувати за проект дитячого майданчика по вулиці Кримській, бо живуть неподалік і місце для дитячих забав буде для їхнього мікрорайону геть незайвим.
Розмови із охочими проголосувати показують, що переважна більшість знає, за що і чому голосує. Справджується й теза про те, що люди голосують переважно за освітні проекти. Про це розповів і працівник ЦНАПу, який вносив мій голос у систему.
У центрі надання адміністративних послуг на Ринку розповіли, що половина відвідувачів упродовж дня приходили саме проголосувати за громадський бюджет. Останніми днями відвідувачів доволі багато. На чималу кількість охочих проголосувати чекають 15 листопада, адже це останній день голосування.
На виході чую, як дивакуватий чоловік у шапці-вушанці голосно й агресивно спілкується з працівником біля стійки інформації. Виявляється, він вимагає негайної зустрічі з мером. Його чемно виводять на вулицю і терпляче пояснюють процедуру запису до міського голови.
Коли ми приходимо до центру в Личаківській районній адміністрації на вулиці Левицького, замість очікуваного ажіотажу бачимо розмірене сонне царство. Трохи більше двох десятків людей чекають у коридорі на свою чергу до операторів.
«А де ж люди?», – дещо розчаровано питаю у працівниці центру. «То ви спізнилися, тут кілька годин тому стовпотворіння було», – відповідає вона.
Однак зал недовго залишається майже порожнім. За десять хвилин утворюється черга, більшість із людей у якій хочуть проголосувати за проект із Громадського бюджету. Тут і родина: чоловік, дружина, дитина та бабця, кілька студенток з ID-картками замість паспортів, молода жінка та кілька чоловіків. Вони спокійно чекають, слухають пояснення і віддають свої голоси за проекти.
У якийсь момент до зали заходять четверо юнаків та жінка в синій куртці та окулярах. Вона спілкується з хлопцями у наказовому тоні, питає, чи всі мають паспорти, і бере для кожного з них талони. Не дивуюся, бо чув не від однієї людини про випадки організованого голосування, учасники якого – на вигляд студенти – відмічались у кураторському списку, віддавши свій голос.
Хлопці всідаються на лавку. Невдовзі жінка підходить до них і каже, за що голосувати: номер проекту і кілька слів про нього. Її слова заглушує голос адміністратора, який викликає наступного відвідувача, тож чути тільки слова «школа» і «три». Коли я підходжу до гурту цих молодих людей і питаю, чи вони голосуватимуть за якийсь проект, один із хлопців доволі різко відповідає, що вони не прийшли голосувати. Своїм виглядом дає зрозуміти, що більше спілкуватися не хоче.
Тож шукаємо інших співрозмовників. Жінка років тридцяти, яка щойно проголосувала, усміхається на моє питання про те, за який проект віддала свій голос. «За наш садочок. Якщо моя дитина туди ходить, то як можна голосувати за якийсь інший проект?», – ставить вона мені риторичне запитання. Але тут же розповідає, що також проголосувала за один із великих проектів: «Соціальну комору», банк речей для людей, які опинились у скруті.
Голосування за проекти громадського бюджету стартувало 1 листопада і завершується 15-го. Кожен львів’янин має право віддати голос за два проекти – великий і малий. У конкурсі беруть участь 259 проектів. Переможців оголосять 15 грудня.
Тарас Базюк
Фото – Анастасія Гаврішова
