фото: Facebook
1. У законі нарешті вирішено мовне питання: в дитсадках та початковій школі окремі предмети можуть викладати мовою корінного народу або національної меншини. На усіх наступних рівнях навчання вестимуть державною мовою.
2. Документ суттєво підвищив заробітну плату вчителям. Згідно із законом, посадовий оклад педагогічного працівника (найнижчої кваліфікаційної категорії) встановлено на рівні трьох мінімальних заробітних плат ( 9600 грн). Розробники закону і народні депутати вважають, що такий крок дозволить підвищити престижність праці вчителя.
3. Вибудовано нову структуру загальної середньої школи: початкова освіта (4 роки), базова середня освіта (5 років) та профільна середня освіта (3 роки). Загалом 12 років. Крім того, програми старшої школи можуть бути двох напрямків — академічне (поглиблене вивчення окремих “шкільних” предметів) і професійне (навчання, орієнтоване на ринок праці).
4. Закон дає старт реформі загальної середньої освіти. Йдеться про оновлення змісту шкільних програм, передовсім, точних та природничих наук. Згідно із законом, планують збільшити кількість годин з математики, фізики та природничих дисциплін. Крім того автори закону хочуть, щоби учні змогли використовувати ці знання у повсякденному житті.
Читайте також: В Україні вводять 12-річну шкільну освіту
5. У документі визначено умови для збереження сільських шкіл, а відтак і доступу до середньої освіти в сільській місцевості. Стаття “Територіальна доступність повної загальної середньої освіти” визначає умови для збереження початкової школи як філії для навчання дітей молодшого шкільного віку, підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку дітей у сільській місцевості за кошти місцевих бюджетів.
6. Закон закріплює право громадян здобувати не тільки традиційні види освіти (дошкільну, загальну середню, професійну, вищу і тд), але також неформальну та інформальну, освіту.
7. Внесено зміни в систему управління освітою. Міністерство повинно зосередитись на питаннях освітньої політики на загальнодержавному рівні та нормативному забезпеченні освіти. Місцеві органи стають більш незалежними від Міністерства в питаннях управління освітою на регіональному та місцевому рівнях.
8. Закон збільшує академічну, організаційну, фінансову та кадрову автономію всіх закладів освіти. Заклади загальної середньої освіти можуть самостійно розробляти свої освітні програми аби використовувати типові.
Керівника закладу загальної середньої освіти обиратимуть на конкурсних засадах терміном на 6 років з правом переобрання на ще один строк у цьому закладі освіти. Після цього він зможе продовжити працювати в цьому закладі освіти на інших посадах або ж претендувати на посаду керівника іншої школи. Керівник також отримує право самостійно призначати своїх заступників і усіх працівників — зараз це переважно роблять місцеві органи управління освіти).
9. Закон запроваджує і формалізує єдині для всіх рівнів освіти види порушень академічної доброчесності. Це зроблено для того, щоби усунути системні порушення цих норм, які є зараз. Таким чином автори закону сподіваються припинити всі форми обману та інші порушення академічної доброчесності зі сторони всіх учасників освітнього процесу.
10. Закон передбачає надходження освітньої субвенції до усіх закладів освіти, де учні здобувають повну загальну середню освіту. Водночас у документі виписані правові засади для запровадження інших видів освітніх субвенцій у випадку прийняття відповідних політичних рішень (субвенції на здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами, на здобуття професійної чи позашкільної освіти тощо).
