фото: vgolos.com.ua
Кожна людина – цінна і важлива перед Богом. Що б ми не робили, це важливо для Бога, для людей і для нас самих. Але ми цього не цінуємо. Ми думаємо: «Якби я був в іншому місці, в інших умовах, в іншій державі, я б щось міг зробити». Але в житті немає нічого випадкового.
Читайте також: Духівники твого міста. Владика Венедикт про свій вихід із зони комфорту
Коли я зустрічаюся зі студентами-медиками або лікарями, часто їх провокую: «Який орган у тілі найважливіший?». Кожен відповідає: «Душа». Я кажу, що душа – то не є тіло. Тоді починають казати: «мозок, серце, нирки…». Але кожен орган у тілі важливий. Кожен виконує якусь функцію.
Психологія каже, що 75% людей мають почуття меншовартості. Я глибоко переконаний, що 95%. Ми не відчуваємо своєї цінності. Ми не свідомі місії свого життя, яку Бог нам відкрив. Кожен має свою місію. Мені іноді кажуть, що моя місія особлива, але я з тим не погоджуюся. Я глибоко переконаний, що місія кожної людини, ким би вона не була, важлива.
У сучасному суспільстві дуже багато говориться. Телебачення, газети, інтернет – ми отримуємо дуже багато інформації. Це добре. Але потрібно знаходити час, щоб слухати. Поспостерігайте за собою під час розмови. Ми лише чекаємо, щоб хтось закінчив, не можемо дочекатися, нас трясе, прориває, ми перебиваємо. Ми не вміємо слухати.
Читайте також: Чому милостиня – це не лише гроші? Три думки владики Венедикта
Життя – це продукт, який швидко псується. Його не можна покласти в холодильник, не можна комусь продати. Це питання, як ми проживаємо своє життя.
У тому, що молоді люди стають атеїстами, частково наша, християн, «заслуга». Ми декларуємо одне, а живемо по-іншому. Вийди надвір – чи ти зрозумієш, хто з людей християнин, а хто ні? Ми всі дуже гарно говоримо. Але християнство – це не питання знань, а питання життя.
Підготувала Марія Очеретяна
