фото ілюстративне
Батькам, що відмовляються робити щеплення своїм дітям не через медичні показники, а суто з власних переконань, варто замислитись, що здійснення їхніх прав як громадян України неможливе без виконання обов'язків, розмірковує адвокат Леся Мельник.
«МОЗ заборонило відвідувати садки та школи без щеплень» – на скільки заголовків цього штибу можна було натрапити у соцмережах та ЗМІ минулого тижня? А у скількох матеріалах висвітили інформацію у викривленому ракурсі? А скільки агресії викликала ця неправильно подана інформація у юридично не підкованих людей? Просто дозвольте, без жодних особистих поглядів на доцільність обов‘язкової вакцинації дітей, дещо прояснити.
З 2000 року в Україні діє Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб». У статті 15 цього Закону читаємо «дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів (виховних, навчальних, оздоровчих та інших) не дозволяється».
Тобто своїм спільним листом (навіть не розпорядчим чи нормативним документом) Міністерство охорони здоров‘я України та Міністерство освіти і науки України не встановлювали жодних нових заборон, а лише нагадали органам освіти про діючі в Україні норми Закону та необхідність їх дотримання з огляду на рівень захворюваності населення. Достатньо просто прочитати цей документ, де згадується та сама процитована мною вище стаття. І все.
Тому незрозумілими залишаються заяви представників обласних та міських органів освіти, де, розводячи руками, стверджують, що не знають, як тепер бути і як приймати дітей у садки та школи, тому чекають із Києва нових інструкцій.
До слова, чи порушується такою забороною право дітей на освіту? Адже згідно зі статтею 53 Конституції України, яка має вищу юридичну силу понад будь-який інший закон, кожен має право на освіту.
Ні. І справа не в тому, що діти сьогодні мають право навчатися вдома. А в тому, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (стаття 3 Конституції). Тому запобігання поширенню інфекційних хвороб є прямим обов‘язком держави та її громадян, аби цю найвищу цінність зберегти.
То як діяти батькам, діти яких залишились не вакцинованими?
Про тих дітей, які не були щеплені в силу певних медичних протипоказань, держава подбала. Так, далі у статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» читаємо, що «у разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його».
Що ж стосується дітей, батьки яких відмовились від обов‘язкової вакцинації в силу особистих переконань, маневрів на законному шляху до дошкільної та шкільної освіти може для них не знайтись.
Читайте також: Витратьте гроші на щеплення, а не на крутий візок
З точки зору закону, громадянської та соціальної відповідальності таким батькам варто задуматись над тим, що реалізація прав неможлива без виконання відповідних обов‘язків.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. А «профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень» (стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). «Календар профілактичних щеплень – нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення» (стаття 1 цього ж Закону).
Отже, хочеш бути повноправним членом громадянського суспільства і мати однакові з іншими права – виконуй на рівні з іншими свої законні обов‘язки та не забувай про невідворотність негативних наслідків порушення цих обов‘язків, особливо, коли на кону життя та здоров‘я майбутнього твоєї держави.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
