
Фото: Tinnakorn/Depositphotos
Діти завжди намагаються випробувати межі та перевіряти, де вони закінчуються. І дуже легко міряти свою силу на слабших. Якщо немає культури вдома чи в школі, де говорять про те, що ми не самостверджуємось на слабших, не принижуємо інших, що кожна людина є важлива і має гідність, то підлітки або навіть дорослі приймають вислів «хто сильніший, той і переміг» за норму.
Читайте також: На Львівщині група підлітків побила хлопця. Поліція розслідує справу. Оновлено
Тоді у їхньому уявленні поняття справедливості дуже тісно пов'язано з визначеннями перемоги й сили. Нібито хто сильніший – той і вершить справедливість. Також підлітки є дуже імпульсивними. Відповідно, їхні авторитети зорієнтовані одне на одного. Тож коли хтось запускає якийсь «челендж», то інші одразу його підтримують.
Ми не повинні толерувати будь-яку поведінку, яка пов'язана з насильством. І це проявляється навіть в дрібних речах. Якщо ми говоримо про сім'ю, то батьки можуть хоч сто разів повторювати, що ненормально бити інших, давати здачу чи когось ображати, але якщо дитина на собі це відчуває з боку дорослих, у сім'ї, то таку поведінку вона буде відтворювати і в суспільстві. Відтак, важливо, щоби слова і дії не розходилися.
Якщо ми говоримо про систему освіти, то в навчальних закладах мають побудувати безпечне середовище, вільне від насильства. Тобто відповідальність за булінг, за цькування, за образливі прізвища має бути чіткою, вимірною, відповідною до провини та обов'язковою. Не може бути такого, що вчитель не бачив і ми це робимо, а тут вчитель бачить і ми це не робимо.
Кожна дитина має знати, що якщо відбувається булінг, то вона повинна сказати про це дорослим чи повідомити шкільного психолога. Учень також має знати, що на ситуацію точно відреагують, а також дитина, яка поскаржилася, перебуватиме в безпеці.
Читайте також: На Львівщині група дітей побила хлопця з інвалідністю. Прокурори повідомили про підозру 14-річній дівчині
Підлітки самостверджуються на тих, хто не може дати відпір. Це слабка та дитяча позиція, тому що ми це можемо зробити. Нібито нам за це не буде ніякої відповідальності й ніхто не покарає, а людина з інвалідністю не зашкодить у відповідь. Але тепер ображати інших вже не є легким завданням, адже суспільство реагує і говорить про те, що так не має бути. Ми розуміємо, що таких випадків багато, однак медійно їхня кількість зросла і здається, що і в реальності ситуацій булінгу побільшало.
Але якщо ми згадаємо наше дитинство, такі ситуації були майже повсякденням. Це була форма виживання, де діяли не правила, а сила. Насправді дуже добре, що медіа скеровують увагу суспільства до таких випадків. Шлях до прийняття інклюзивності є довгим, але ми багато чого вже зробили й рухаємося далі. Видається, що покоління дітей, яке є зараз, є більш свідомим, ніж попереднє.
Розмовляла Анастасія Гончарова
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.