Після хвороби тебе починають цуратися або «Післясмак» ковіду

16760 0
Для кожної людини невідома хвороба несе за собою прострацію і страхи, бо нема практики в цьому, ніхто не стикався.
Фото: freepik

Фото: freepik

Заступниця генерального директора Львівської національною філармонії та керівниця правління оркестру INSO Lviv Іоланта Пришляк ділиться історією для Tvoemisto.tv про те, як її сім'я перехворіла на Covid-19 та пояснює, чому небезпека від пандемії насправді зовсім не гіперболізована. 

Для мене, як для людини енергійної, було незвичним те, що з приходом хвороби зовсім не стало сил. 22 червня, будучи на роботі, вже в обід відчула себе дуже погано та попросила чоловіка забрати мене додому. Увечері в мене піднялась температура, хоч ще з дитинства високої температури ніколи не мала. Зранку її вже не було, проте я і далі відчувала кволість, і тоді, за сімейною нарадою, ми вирішили здати ПЛР-тест. Жити в невизначеності і тягнути час не хотілося.

Ми порадилися з лікарем, в яку лабораторію йти, де реактиви відповідають європейським стандартам, здали тест і чекали результату. У четвер, отримавши позитивний результат ПЛР-тесту, спочатку мене охопила паніка й страх. Однак далі ми почали діяти злагоджено з лікарем, зокрема, зробили комп’ютерну томографію (КТ) легенів усій сім’ї. На великий подив, у моєї доньки, в якої не було жодних симптомів коронавірусу, виявили 30-50% ураження легенів.

Читайте також: У Львові розповіли деталі про 28-річну жінку, яка померла від Covid-19

Через знайомих лікарів і тих, хто перехворів, ми дізнавалася багато цікавого про Covid-19 та все аналізували. Звісно, що для кожної людини невідома хвороба несе за собою фрустрацію і страхи, оскільки нема досвіду лікування. Кроки центральної влади в Україні теж не давали чіткого розуміння ситуації. А ще дуже часто за період карантину доводилось чути: «Це – масонський зговір. Вірусу не існує. Чи в твоєму оточенні хтось хворий?». І хоча я починала напружувати мозок і називати прізвища, та перевиховувати чи переконувати людей – справа невдячна.

Ми отримали консультацію в інфекціоніста та пульмонолога, погоджуючи все з сімейним лікарем, звели рекомендації в єдиний протокол лікування для нашої родини. Найважливіше – вчасно отримати перші результати ПЛР-тесту і розпочати лікування, не наражаючи себе та оточуючих на небезпеку; чітко проаналізувати контакти, які ти мав протягом попередніх двох тижнів, обдзвонити цих людей і повідомити, що вони перебувають в зоні ризику, тому мають самоізолюватися і бути уважними до себе і близьких.

За рекомендаціями лікарів, ми залишилися на амбулаторному лікуванні, але після третьої доби доньці стало гірше: їй бракувало кисню, сімейний лікар скерував у стаціонар. Після огляду нам з чоловіком продовжили лікування вдома. Деякі медикаменти для доньки лікарня надавала безкоштовно, але більшу частину ми купували самостійно, і про забезпечення державою або якусь компенсацію я тоді не думала. І досі для мене незрозумілий принцип розподілу цільових коштів, які забрали з бюджету (практично кожної галузі, в т.ч. культури) на подолання пандемії.  Мене не покидало питання: як дають собі раду одинокі хворі люди, які не мають до кого звернутись, щоб забезпечити себе продуктами та ліками.

Читайте також: Covid-19 – це дуже і дуже небезпечно. Застереження від колишнього скептика

Слава Богу, ми побороли хворобу, що підтвердили негативні результати двох ПЛР-тестів. До загальної слабкості та швидкої втоми додався ще емоційний компонент: повернувшись в соціум, отримали дивну реакцію оточуючих, виникло враження, що тебе цураються.

І мене надалі вражає питання нехтування безпекою, недотримання дистанції та правил соціальної поведінки під час пандемії. Так, багато людей, що не вірили в хворобу, все ж змінили думку, але в який спосіб? У ширшому колі моїх знайомих є люди, які, на жаль, не подолали вірус - їх вже немає серед нас. Але все одно залишаються ті, кому нічого не доведеш. Їм треба щодня розповідати реальні історії про людей, які захворіли, щоб виробити в людей поведінковий навик тримати дистанцію, правильно носити маску, мити руки тощо. Треба пам’ятати, що ця хвороба є підступною, і навіть подолавши її, «післясмак» залишається надовго.

Бережіть себе і ближніх!

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!