Чому важливо колядувати під час війни

2724 0
В Україні є цілий пласт воєнних та повстанських колядок.
Фото: ЛМР

Фото: ЛМР

У радянський період влада переслідувала та карала українців за колядки, які вони традиційно виконували на різдвяні свята. Однак ті продовжували колядувати й у найскладніші часи. Чому потрібно співати коляди навіть у період війни, яка їхня особливість, пояснює актриса театру «І люди, і ляльки», учасниця етногурту «Коралі» Людмила Зборовська. 

Коляда як співоча молитва. Вона відганяє злі сили, розганяє темряву, це, так би мовити, прямий зв’язок з небом та Богом, тому – особливо в час війни – треба колядувати. Із гуртом автентичної музики «Коралі» ми в цьому переконалися, коли колядували при морозі у 20 градусів просто неба у Шевченківському гаю та не захворіли. За стародавніми віруваннями вважалося, що в цей момент відкриваються небеса і ті молитви (коляда як свого роду молитва, тільки співоча – ред.) доходять швидше до Бога.

Читайте також: Опісля були арешти. Як Василь Стус та Ігор Калинець ходили з вертепом у Львові. Фото

Коляда як момент для об’єднання. Навіть для агностиків, що не вірять у Бога, – це можливість для згуртування. Багато із нас знають одні і ті ж колядки, у такий спосіб ми можемо підтримати психологічно один одного, допомогти не впасти духом, що теж дуже цінно у воєнний час. У співі зберігається світло, а на душі стає легше, наче камінь сходить, тобто це свого роду пісенна терапія. 

Коляда як традиція. Ця традиція передавалася з покоління у покоління. Коли ми перестаємо колядувати, то ніби перериваємо той важливий зв’язок з попередниками. Бажано, щоби люди цікавилися колядками свого краю, звідки походять їхні батьки та бабусі-дідусі, щоби не втрачалася їхня первісна сила. Зараз це стало доволі популярним явищем: відомі виконавці та гурти співають пісень, що походять із різних частин України. Насправді, кожна з них є красивою – чи то одно-, чи то багатоголоса, бо створювалася у віках. Як приклад, візьмемо старовинний камінь, що лежить в річці, а вода його омиває, через декілька століть він стає гладеньким, відшліфованим, красивим. Так само із піснею: над нею працювали покоління невідомих співаків нашого роду. 

Воєнних колядок, до речі, є дуже багато: у них згадують про героїв на коні чи з шаблею. Наприклад, на Чернігівщині є колядка для хлопців: «По садочку ходить, ружо заряджає…». А в театрі ми колядували:

«Чи дома, дома

Молодий Іванько? 

Його дома немає, 

Де ж він служит при полку, 

І шабелька при боку, 

Він листи пише. 

Він листи пише, 

Ше й гоженько дише: 

«Ой якби я знав, 

Шо мій отець живий, 

Я пісьомце написав 

І коника осідлав, 

До й отця послав. 

А в мого й отця 

Весь двір на помості, 

А в мого й отця 

Любі-милі гості. 

Вони пили, гуляли 

І Іванька згадали,

Шо дома нема». 

Вона взагалі загадкова, бо невідомо, чи це колядка про воїна, який загинув, чи служить і колядує батькам. 

Читайте також: Різдво – це таємничий, містичний час. Розмова з етнологинею

Є дуже велкий пласт і повстанських колядок. На Львівщині доволі популярна «Сумний святий вечір». Її вже трансформували українці, які були вивезені в Сибір, що походять з родин вояків УПА.

«Сумний святий вечір в 46-ім році.

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Посідали до вечері мати з діточками.

Замість мали вечеряти – залились сльозами.

Плаче стара мати, а діти питають:

«Мамо, де наш тато, чом не вечеряють?»

А наш тато, діти, в далекім Сибірі,

Пригадує Святий вечір в нашій Україні.

Пригадує Святий вечір, всю свою родину –

Батька, матір, жінку, діток, неньку Україну».

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!