На фото: Український фотограф Ніна Соловйова, яка два роки живе у Кувейті, знімає землячок у національному одязі на фоні колоритних місць країни, Gazeta.ua

Краса сама по собі не рятує світ. Війна показала, що його рятує прагнення до створення краси, коли люди висаджують квіти в розтерзаному ордою місті. Українська стилістка Ірина Курашина розповідає про те, що справді означає слово «краса» і чому воно є важливим навіть під час війни в країні.

– Я пішла по кросівки і розревілася в магазині. Не можу змусити себе купити.

– Хазяйка подарувала штани, вони мені не пасують, але мені байдуже.

– Я ходжу тут як примара, уся в сірому. Нічого не хочеться...

Відчула, що маю сказати кілька слів щодо флешмобу #красадляЗСУ, оскільки працюю у дотичній галузі.

Читайте також: «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому

На жаль, в Україні жіночу красу й досі асоціюють зі звабою. А, отже, українка (на думку середньостатистичного загалу) гарно вбирається, зачісується, робить макіяж та манікюр, ходить до стилістки виключно для когось. Для партнера, заради просування по кар'єрній драбині, аби не гірша за інших.

Сучасна б'юті та модна індустрії спотворили вислів «краса врятує світ». Нам нав'язують, що таке «красиво» та хто такі «красиві». Але, насправді, воно не так працює. Потрібно відокремити поняття краси від слів «мода», «косметичні процедури», «доглянутість», «тренди». Це моя релігія. Уявіть мозолисті руки своєї прабабусі, яка в житті не була на манікюрі... хіба не це краса?

Читайте також: «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді

Я спостерігаю, що краса для моїх клієнток це:

• можливість показати внутрішній світ, характер, прагнення, хобі через одяг, зачіску, макіяж;
• спокій та впевненість, які виражаються у погляді, діях;
• гарна постава, підтягнуте та здорове тіло.

Українські жінки – ті, що лишилися під обстрілами чи поїхали світ за очі, «отримують» зараз по повній.

Декого (наприклад, мене) одяг, прикраси та макіяж здатні витягнути з найглибшої моральної ями. Я не ставлю за ціль радувати своїм виглядом воїнів ЗСУ, але, якщо вони раптом зайдуть в мій Інстаграм і зрадіють – це буде чесно. Проте я сумніваюся, що в окопі на це є час.

А якщо жінка інакша? Чи всередині порожнеча від втрат? То відчепіться вже від неї! Кожен її крок зараз пов'язаний із труднощами. Діти ревуть по школах і садках, не хочуть їсти, хворіють, треба вивчати мови, отримувати стоси документів, поневірятися по чужих хатах, працювати бознаким. Без бабусь, няньок, подруг...

Читайте також: Маленькі «Джавеліни». Як у Львові у час війни народжують героїв

Якщо жінці в такий ситуації важливіше купити квітку в хату, книжку дитині, домашні капці чи піжаму, яких ви не побачите в Інстаграмі або віддати гроші, відкладені на помаду, на потреби ЗСУ, це теж буде краса, яка додасть спокою та впевненості.

Краса сама по собі не рятує світ. Війна показала, що його рятує прагнення до створення краси, коли люди висаджують квіти в розтерзаному ордою місті. Тож давайте будемо робити прекрасне і нести його світові кожна у свій спосіб, без флешмобів, навішування ярликів та оціночних суджень. Бо кожна з вас прекрасна!

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.