Мені завжди хотілося, щоб моя мова була просто мовою і мене не питали, чи я зі Львова

987 0
Поет Остап Сливинський у День української писемності та мови рефлексує, який відзначають 9 листопада, чому важливо не сприймати мову як політичну декларацію, громадянський акт, виклик, претензію, манірність, провокацію чи докір.
Фото: segodnya.com

Фото: segodnya.com

Мені завжди хотілося, щоб моя мова була просто мовою. Домом буття, як усі доми буття, в яких можна просто БУТИ. 

Щоб на мене не озиралися, коли я нею говорю – байдуже, з якою емоцією: симпатією, співчуттям, ворожістю, зацікавленням, недовірою, – я хочу, щоб на мене не озиралися. Щоб ніхто не питав, чи володію я своєю мовою, коли кажу, звідки я. Щоб мені не робили компліментів, як гарно я володію своєю мовою. Щоб не питали, чи я зі Львова, тим більше, що я, курча, справді зі Львова, хоч у такі миті так хочеться збрехати. Щоб мою мову перестали сприймати як політичну декларацію, громадянський акт, виклик, претензію, манірність, провокацію чи докір.

Я не хочу, щоб перше ж вимовлене вголос слово моєю мовою миттєво витягало з темних кутів все це шмаття. У мене немає іншої мови. Це єдина мова, якою я говорю з батьками, це мова, якою я думаю. Це мова моєї ніжності, злості і відчаю. Я нікому її не віддам, байдуже, для чого.

 
Хай сьогодні тут побуде цей вірш:
* *
Мова, яку інші вважають
примхою, впертістю,
навмисністю, ексцентричністю, –
ніби хапаєш кухонний ніж,
коли всі чемно беруть виделки,
і шматуєш ним спільну тему,
аж доки з неї не бризне кров.
Не я її вибрав, – кажу, –
повірте, мене з дитинства годували
з цього ножа,
я звик так їсти,
я не можу без крові, я знаю,
вона є в усьому, чи про музику говоримо,
чи про повітря,
я довго відтирав свою мову від крові,
і часом вона зовсім чиста, ніби нова,
ніби то не вона калічила мене у кишені,
ніби то не їй колись не встигли приробити руків’я,
а потім знову замахуюсь надто сильно,
аж до крові і пустки всередині,
і стає вже запізно
– завжди запізно –
 


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!