Під Покровом Богородиці, або Історія храму з унікальним амвоном у вигляді човна

2891 0
У кафедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ, що на вулиці Грушевського, можна побачити чудотворні ікони Богородиці, унікальний амвон, а також вівтар з чорного мармуру і ясного алебастру, який датується 1595 роком.
Фото: Покров Пресвятої Богородиці у варіанті Всіх Скорботних Радість, друга половина 17 ст., с. Стара Сіль, Старосамбірщина. Джерело: Еспресо

Фото: Покров Пресвятої Богородиці у варіанті Всіх Скорботних Радість, друга половина 17 ст., с. Стара Сіль, Старосамбірщина. Джерело: Еспресо

14 жовтня – велике християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, день українського козацтва, день УПА, день захисника України. Львівська екскурсоводка Олександра Дябіна розповідає про традиції цього свята та про чудовий храм Львова з загадковою історією, який святкує свій празник саме 14 жовтня.

Перенесемось на 11 століть в давнину. 910 рік, місто Константинопіль (зараз Туреччина, Стамбул) і уявімо собі події, які дали нам це свято. Свято Покрови має в основі легенду, яка відбулась в Царгороді (Константинополі). Місто було оточене чужинцями, ворогами. За різними джерелами, це могли бути як давні руси на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни, сарацини (магометяни - араби або турки). Йшла війна, місто було оточене ворогами і практично вже не могло оборонятися.

Під час всенічної літургії у Влахернському храмі, де зберігалась велика християнська реліквія – риза Богородиці, юродивий Андрій, якого знали як дуже віруючу і побожну людину, побачив видіння. Святий ,,Андрій, Христа ради юродивий" був слов'янином, у молодості потрапив до полону і був проданий у Константинополі в рабство місцевому жителю Феогностові. На нічному богослужінні в храмі о четвертій годині ночі Андрій, піднявши очі догори, побачив Пресвяту Богородицю, осяяну небесним світлом в оточенні ангелів, її супроводжували Іван Хреститель і Іван Богослов.

Богоматір молилася довгий час, обливаючи сльозами своє обличчя, молилась за людей, плакала, молилась за мир, просила порятунку від ворогів. Після закінчення молитви зняла з себе сяюче покривало, яке носила на пречистім чолі своїм і, примаючи його з великою урочистістю, своїми руками розпростерла над усім стоячим в храмі народом. Доки була там Пресвята Богородиця, видно було покривало, а коли відійшла Вона, зробилось і воно невидиме. Але взявши його з собою, Богоматір залишила благодать всім людям. Це було знамення перемоги.

Віруючі повірили, що Богородиця опікується світом, пильнує людство і застерігає його жити у мирі та спокої. Після цього чудесного знамення, невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили людей від ворогів. Візантійцям вдалось зняти облогу і перемогти загарбників. Відтоді і відзначається свято Покрови Божої Матері, запроваджене у Візантії, на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників.

З давніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще і як день українського козацтва. Козаки зробили це свято особливим, воно було в них найбільшим і найзначущим. В цей день у них відбувались вибори нового атамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.

Українська Повстанська Армія (УПА) обрала собі свято Покрови, віддавшись під опіку Богородиці, і саме цей день ми святкуємо як день створення УПА. Отже, сьогодні Покрова це свято не лише християнське, народне, а і національне. З 2014 року указом Президента України цього дня відзначають ще й День захисника України.

Знана Покрова і як період весілль. В народній свідомості із святим омофором Богородиці асоціювалася покров (фата,вельон), яким покривалася голова нареченої. "Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат шлюбним вінцем". Дівчата молились до Богородиці, щоб щасливо вийти заміж, або ж просто вийти заміж, щоб не приведи Боже лишитися дівкою. Покрова – це також свято поминання предків та творення нових родин. Одним словом благодатний час, коли попадаємо під святий омофор Богородиці в надії на мир і щасливе майбутнє.

Цікаво, що у Львові є Собор Покрови Пресвятої Богородиці, який в XVII столітті почали будувати ченці – тринітарії, основною ціллю яких був пошук і викуп бранців з бусурманської неволі. На вулиці Грушевського під номером 2 маємо неймовірний храм, а зараз вже і Катедральний собор Львівсько-Сокальскої єпархії Православної церкви України.

З далекої Іспанії прибули до Львова перші ченці тринітарії у 1685 році. Поступово вони придбали кілька будинків у львівському середмісті, де влаштували тимчасовий монастир. У 1694 році вони отримали від Миколя Стшалковського 40000 злотих для монастиря і земельну ділянку в Галицькому передмісті та кошти на будівництво. В цьому ж році було споруджено дерев'яний монастир, а через 2 роки був побудований дерев'яний костел святого Миколая. У 1739-1745 коштом Самуеля Мухавецького та Яна Яблоновського споруджено сучасну будову. Архітектором вважають італійця Ф.Плаціді, а будівничим ченця-тринітарія родом з Любліна Казіміра Гронадського. 1769 році сталась пожежа, відбудова храму тривала до 1777 року, в цьому ж році храм святого Миколая освятили. А всього через 5 років орден тринітаріїв був скасований новою австрійською владою. 9 капеланів і 3 брати змушені були залишити будівлю. Храм мав 9-голосний орган, 10 вівтарів і головний вівтар орієнтованй на захід.

1790 році костел став парафіяльним. 1837 році храм віддали під опіку єзуїтам. 1853 році поруч з костелом в будинку єзуїтського конквіту був розташований Львівський університет. 1903 році була завершена реставрація будівлі, яку очолив Михайло Лужецький. 1924-1926 відбулась часткова перебудова келій за проєктом архітектора Тадея Врубеля. У 1990 році храм перейменували на кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці.

Цікавинками храму є неймовірної краси катедра-амвон у вигляді човна апостола Петра, з човна звисає невід, який підримують апостоли Петро і Павло. 

В бічній наві у каплиці святого Флоріана встановлений вівтар з чорного мармуру і ясного алебастру, який вважається дуже цінною пам'яткою, і датується 1595 роком. Його тематика ,,Страсті" і цей вівтар перенесений сюди з Латинської катедри з каплиці Святого Хреста фундації Яна Шольца-Вольфовича (саме того львівського мера, який мав 24 дитини).

В храмі також можна побачити чудотворні ікони: ікони з частинкою мощів святителя Макарія, з частинкою мощів святої великомучениці Варвари, чудотворна ікона львівської Богородиці ,,Одигітрія", ікона Пресвятої Богородиці ,,Знамення", ікона Богородиці з мощами 4 святих, чудотворна ікона матері Божої ,,Годувальниця".

Так костел святого Миколая, з вулиці святого Миколая (колишня назва), перетворився на кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці, що на вулиці Грушевського.

Львів багатий на храми і собори, всі знайдуть для себе своє, а Пресвята Богородиця завжди знайде нас для того, щоб взяти під свій Покров.

Фото: Краєзнавчо-туристичний портал "Край" і Еспресо.захід

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

 

Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!