Київ

Місце зустрічі минулого і сучасного. Історія колишніх вулиці і площі Льва Толстого у Києві

2978 0
23 березня вулиця і площа Льва Толстого змінили назви у межах дерусифікації на вулицю Скоропадського та площу Українських Героїв. І це далеко не перше перейменування.

Сучасна вулиця Скоропадського – одна з важливих транспортних магістралей, які сполучають залізничний вокзал зі Старим містом. Вулиця дивує своєю еклектичною забудовою: від шикарних особняків середини ХІХ століття до потворних радянських багатоквартирних будинків і скляних хмарочосів. Починається вона з площі Українських Героїв столітнім будинком Бендерського, прикрашеним античними статуями, і закінчується сучасним висотним офісним комплексом у стилі хайтек – 101 Tower.

На прохання «Твого міста» дигер та екскурсовод Кирило Степанець розповідає їхню історію.

Від Шулявської до Скоропадського

 

Колишню російську назву вулиці пов’язують із перебуванням у Києві в 1879 році Льва Толстого. За поширеним у ті часи міфом письменник зупинявся тут в особняку під №9. Вулиця має досить незвичний рельєф: починається з розлогої долини, яка прилягає до річки Либідь, далі тягнеться вгору до університету ім. Шевченка, а потім знову ніби пірнає в річку, поблизу якої бере початок.

Загальний вигляд вулиці, 1970-ті

Вулицю Льва Толстого почали освоювати майже одночасно з будівництвом університету Святого Володимира в 1830-ті роки. Перша будівля, тут зведена, збереглася донині. Є й скромний особнячок під №13, спорудження якого приписують Олександру Беретті – одному з архітекторів, які зводили університет. Далі протягом наступних десятиліть тривала точкова забудова довкола навчального закладу. На вулицю Скоропадського виходить метеостанція та корпус хімічного факультету університету.

Окремою вулицею її почали вважати аж у середині ХІХ століття, коли з’явився перший топонім – Шулявська з огляду на географічний напрямок: із центру Києва в бік передмістя Шулявка. Наступною назвою стала Караваєвська на честь 50-річчя практики хірурга Караваєва в Київському університеті. Ця назва закріпилася за вулицею аж до 1920 року, коли її назвали на честь письменника Льва Толстого. Ще раз була змінена в часи німецької окупації на вулицю Шевченка (Шевченко-штрассе) і з 1944 року до недавнього часу знову називалася іменем Толстого.

23 березня вулиця отримала ім’я відомого діяча, очільника Української держави часів Визвольних змагань 1918 року гетьмана Скоропадського. До цього ім’ям Скоропадського називався невеликий проїзд, прокладений в кінці 1990-их між Великою Васильківською та Басейною, де немає жодного будинку.

Будинок Толлі та міф про Толстого

 

У 1848 році навпроти майбутнього парку Шевченка збудували дерев’яний одноповерховий будинок. Згодом його не раз перебудовували, добудовували. В цей період будівля перейшла у власність відомої родини Толлі. Іван Толлі був міським головою у 1884 – 1887 роках і прославився досить жорстким стилем керівництва. Як меценат перебував у складі Товариства допомоги бідним.

Відтак тут мешкала сестра дружини Льва Толстого Тетяна Кузьмінська. Деякі дослідники вважають, що образ Наташі Ростової в книзі «Війна і мир» був змальований з неї. Також серед київських екскурсоводів свого часу ширилася легенда про те, що тут зупинявся сам Лев Толстой у свій єдиний приїзд до Києва 14 – 16 червня 1879 року. Проте авторитетні дослідники спростовують цю версію.

Як стверджував художник Нестеров, письменник провів дві ночі у Києво-Печерській лаврі, оскільки родина Кузьмінських у цей час проживала за межами міста. Згодом будівлю викупив мільйонер Терещенко.

Нині тут розміщений приватний медичний університет (вул. Cкоропадського, 9).

Київський медичний університет

Сусідня садиба під №7 також належала одному з представників цієї відомої родини бізнесменів та меценатів. Молодший син Миколи Терещенка Олександр поставив собі тут помпезний особняк із 33 кімнатами, паровим опаленням, водогоном, електрикою і двома ліфтами. У дворі були стайні, погреби-холодильники, приміщення для карет.

Особняк Терещенка, початок ХХ-го сторіччя, поштівка

У 1910 році Терещенко викупив особняк Толлі та сформував одну з найбільших на той час приватних садиб міста. Згодом особняки у садибі були націоналізовані, якийсь час у них зберігали колекції, реквізовані з будинків інших багатіїв.

У 1941 та 1942 роках тут мешкала поетеса Олена Теліга з чоловіком, пізніше німці розстріляли їх у Бабиному Яру.

Тепер у колишньому особняку Терещенка розміщена Національна наукова медична бібліотека України.

Неподалік сучасної адреси: вул. Скоропадського, 15 в старому дореволюційному будинку проживав ще один представник українського націоналістичного підпілля, також страчений німцями, Олег Ольжич (Кандиба). На згадку про нього на будівлі є меморіальна дошка.

 

Будинок Мороза й сучасні хмарочоси

 

Мабуть, найприкметнішим будинком серед старої забудови вулиці є так званий Будинок Мороза на розі з Володимирською вулицею. Найчастіше його плутають із московським «Морозовським домом», проте обидва персонажі, увічнені в назвах будівель, жодного стосунку один до одного за життя не мали.

Будинок Мороза, 19​30-ті

Київський купець Берл Мороз звів своє помешкання для здавання в оренду. На першому поверсі семиповерхового будинку, за тодішніми мірками хмарочоса, розмістився магазини. Серед його мешканців була професура університету Святого Володимира (тепер університет Шевченка), тож інколи цю будівлю називають «професорським домом». У різний час тут мешкало багато видатних учених, серед яких ботанік Микола Гришко, ім’ям якого названий Ботанічний сад на Звіринці.

Окрім житла, колись тут існували інші об’єкти інфраструктури. На розі з Пушкінською (тепер вул. Чикаленка) були лазні Міхельсона, відомі як Караваєвські, про які ми вже розповідали. Їх знесли у 1980-ті роки задля будівництва одного з первістків офісних центрів столиці – «Київ-Донбасу». Нині це приміщення займає банк.

Для того, щоб зрозуміти, як за останні десятиліття еволюціонували офісні будівлі Києва після відкриття того ж «Київ-Донбасу», варто піти одразу в кінцеву частину вулиці. Тут у 2012 році звели справжній хмарочос зі скла й бетону. Він називається 101 Tower і має 27 поверхів, висота будівлі – 114 метрів.

Будівництво 101 Tower, 2011. Фото Кирила Степанця

На вулиці Скоропадського можна знайти монументальні радянські мозаїки. Дві з них розташовані на фасаді житлового будинку №49, де тепер молодіжна бібліотека. На задвірках будівлі за адресою: Скоропадського, 5а збереглася мозаїка дитячої мистецької студії відомого художника Наума Осташинського. Варто зауважити, що в сусідньому будинку №5 проживав відомий диригент Сорока.

Мозаїка на Молодіжній бібліотеці, 2013. Фото Кирила Степанця

На вулицю Скоропадського виходить огорожа тильної частини старого ботанічного саду.

Вхід-коллонада в ботсад з боку вул. Льва Толстого, 2013. Фото Кирила Степанця 

Уздовж неї до 1987 року була прокладена трамвайна колія. Старожили розповідають, що в середині минулого століття там сталася трагедія: трамвай на швидкості зійшов із рейок та помчав до вулиці Вєтрової (нині Назаровська). Були людські жертви. І відтоді до демонтажу трамвайної колії швидкість на спуску для водіїв трамвая обмежили до 10-15 км на годину.

Трамвай уздовж огорожі Ботсад, фото В.Фаліна, 1970-ті

Будинок Бендерського та будівельна «лихоманка»

 

Як уже мовилося, починається вулиця Скоропадського з площі Українських Героїв. У середині ХІХ століття на перетині двох доріг – початку Васильківського шляху та стрімкої вулиці, що вела до університету, повільно утворилася площа. Її первісна забудова не була виразною і складалася з дерев’яних будівель. Як і вулиця, що починається звідси, площа отримала назву Шулявська, а потім – Караваєвська.

Із приходом так званої будівельної лихоманки, що припала на кінець ХІХ століття, тут почали з’являтися будинки, які одразу стали гордістю й окрасою міста.

Такою спорудою вважали будинок, зведений на замовлення заможного киянина Льва Бендерського. Роботи виконував славнозвісний архітектор Лешек-Дезидерій-Владислав Городецький. Саме за його кресленнями був створений без перебільшення один із найкрасивіших будинків у Києві.

Будинок Бендерського, поштівка початку ХХ-го сторіччя

Власник будівлі Лев Бендерський провадив винний бізнес, а ще мав адвокатську практику. Тож проблем із грошима для оздоблення будівлі не було. Крім того, володів ще однією спорудою зовсім неподалік.

Будинок Бендерського споруджували протягом 1895 – 1897 років, і він на той час спричинив у місті певний фурор. Спочатку на нього звернули увагу як на найвищий на той час житловий будинок у Києві: п’ятиповерховий, він став архітектурною домінантою не лише Караваєвської площі, але й усієї довколишньої забудови. У жовтні 1897-го про нього вийшла друком стаття «Найвищий будинок у Києві», де автор наголошував, що «споруди такого толку в нашому місті є відголосками робіт американських забудовників».

Будинок Бендерського після пожежі у 1946 році 

Станція метро

 

Теперішня станція метро «Площа Льва Толстого» напевно найкрасивіша на всій Оболонсько-Теремківській гілці й нагадує залу справжнього підземного палацу. Її планували як пересадковий вузол на перспективній зеленій гілці, яка на той час була на стадії проєкту. Наразі це одна з найпопулярніших станцій Київського метрополітену, зосібна через центральне розташування. Звідси можна дістатися до багатьох музеїв, магазинів, розважальних центрів, малого Пасажу тощо. Від Хрещатика до цієї станції можна дійти за п’ять-сім хвилин.

Її відкрили в грудні 1981 року. Станцію проєктував авторський колектив: архітектори Целіковська, Крушинський, Левчук, Жежерін. Мармурове облицювання пілонів підкреслює пряму лінію платформи.

Для спорудження цієї ділянки метрополітену довелося втрутитися в історичну забудову площі. Тому й знесли старовинний триверхий будинок, на першому поверсі якого тривалий час був розташований популярний ресторан «Кавказ». По війні тут часто збиралися так звані злочинні елементи. Пізніше на цьому місці постав інженерний корпус Київського метрополітену. Вихід зі станції, як і на Майдані Незалежності, вбудований у підземний зал-конкорс. Один вихід із залу вбудований у інженерний корпус метрополітену.

Будинок, у якому був ресторан «Кавказ», 1970-ті

Станція складається з трьох підземних залів – центрального та двох посадкових платформ, її освітлюють величезні люстри, які нагадують ті, що є на станції «Золоті ворота». На пілонах встановлені світильники, стилізовані під свічники, що також вдало доповнює атмосферу. Центральний зал тупиковий, з другого боку є ескалаторний хід із одномаршевим ескалатором на чотири стрічки. Доступ до платформ – через портали, прорізані в пілонах. Станція пілонного типу, острівна, глибина залягання становить 55 метрів (друга за глибиною на Оболонсько-Теремківській гілці). Висота ескалатора – 52,4 метра.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!