Невидима межа або Чому не можна толерувати навіть показне насильство

993 0
Плювати на вулиці, жартувати над тим, що для когось є важливим – все це не має толеруватися суспільством навіть у форматі соцмереж. Але, щоб до того дійти, треба докласти багато виховних зусиль.
Фото з Фейсбуку Євгена Бойка

Фото з Фейсбуку Євгена Бойка

На площі Ринок сьогодні розгулював чоловік в образі священника, який водив на повідку іншого чоловіка зі зв'язаними руками. Це вже не перший випадок подібного «перфомансу». Керівниця Центру гідності дитини Христина Шабат розповіла, чому, на її думку, така поведінка не є прийнятною в суспільстві та як це впливає на дітей. 

Це не є суспільною нормою. З одного боку, це насміхання над людською історією, бо можна людину називати собачою кличкою або більше думати про те, що це відклик до рабства. Але треба розуміти, що по вулиці ходять різні люди – для когось це може бути сміхом, а для когось – травмою. Коли ми робимо такого роду публічні речі, завжди маємо пам’ятати про те, що люди дивляться і формують свою межу норми. Чи можемо говорити, що це є межею норми? Очевидно, що ні.

Читайте також: У Львові чоловіка вигулювали на повідку. Юрист та психолог пояснили, у чому небезпека

У садочках, школах, університетах ми намагаємося донести дітям і студентам, що має бути повага до людської гідності, що всі ми – друзі. Раніше я вже багато разів пробувала звертатися на «Гарячу лінію» міста стосовно реклами кімнати жахів на Валовій, коли переодягнені у закривавлених кіногероїв люди ходять по вулиці і рекламують цю кімнату. Це виглядає страшно, навіть якщо ти бачив ці фільми, жахаєшся. Діти дивляться на образ, який ніби потерпів від насильства. Це не дуже добре. Мені часом доводилося повертати візок з дитиною або закривати їй очі. І це вже упродовж 5 років відбувається таке дійство. Коли я неодноразово дзвонила на «Гарячу лінію», мене скеровували в поліцію. Поліція ж каже, зрештою, як і місто, що це не об’єкт реклами, а просто люди ходять вдягнені так, як їм подобається. Вони не можуть нічого зробити, бо немає формальних підстав притягнути до відповідальності.

Реакція на таке в дітей залежить від того, чи переглядали вони такого роду фільми, бо тоді вони це сприймають просто як малюнок, що може не викликати страху. Але це знову про формування межі норми. Чи це естетика, чи це гаразд – ходити у крові з мечем чи сокирою по вулиці, навіть якщо це спосіб розказати про свою послугу. Особисто для мене це створює дискомфорт. Якщо ж повз проходить дядько, в якого череп на голові, він йде в крові і робить це кожен день, очевидно, що це впливає на дітей.

Говорячи про чоловіка в рясі, як на мене, на темі релігії дуже вигідно полоскотати нерви нашому галицькому греко-католицькому суспільству. Цікаво те, що суспільство не реагує на це відразу, а ніби буйно обговорює десь в соцмережах. Поки не буде видимої реакції, доти це буде моментом привертання уваги. Тому гарно, якби була якась політика міста. З іншого боку, чи можемо ми вказувати людям, як вони мають ходити по вулиці. Це дуже тонка межа.

Не знаю, коли суспільство стане освіченим настільки, щоб могти відрізнити жарт від наступу на певні виховні моменти. Мають бути речі, неприйнятні в суспільстві.

У нашій країні люди вважають, що можуть як завгодно порушувати межі інших в особливо болючий спосіб, переодягатись в рясу в центрі Львова, паркуватись на велодоріжках і так далі. І це погана модель для наслідування. Бо свобода не означає вседозволеність.

Плювати на вулиці, жартувати над тим, що для когось є важливим – все це не має толеруватися суспільством навіть у форматі соцмереж. Щоб до того дійти, треба докласти багато виховних зусиль. Не вважаю, що ми всі маємо говорити – «Ось дивіться, що у центрі міста відбулося». Це не нормально.

Нагадаємо, що сьогодні, 8 вересня, у центрі Львова чоловік, переодягнений на священника, водив на повідку іншого чоловіка зі зв’язаними руками. Він казав, що це його собака «Адольф». На це зреагував заступник міського голови Євген Бойко. У коментарі Tvoemisto.tv юрист та психологиня пояснили, які це може мати наслідки. 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.



Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!