12 тисяч порцій за день. Як київські волонтери готують борщ на передову
Самоорганізована волонтерська група «Борщ для ЗСУ» в перші дні повномасштабної війни почала роботу з пакування 100 порцій сухих супів на день, а сьогодні за такий самий час уже здатна пакувати більш ніж дві тисячі! Все це вони безкоштовно передають у гарячі точки бійцям через волонтерів або військових. Ні на день не припиняли допомагати захисникам харчами, навіть у часи відключення електроенергії. Та ще й постійно вигадували нові рецепти та способи приготування страв.
Tvoemisto.tv побувало у «виробничому цеху» одного зі спальних районів Києва, де волонтери ініціативи «Борщ для ЗСУ» фасують супи на передову, та поспілкувалося з людьми, які вже понад рік наближають нашу спільну перемогу.
Із перших днів повномасштабного вторгнення група волонтерів із Києва зібралася в квартирі координаторки руху й розпочала виробництво борщів та супів швидкого приготування для ЗСУ. За цей час до них приєдналися сотні небайдужих: хтось сушить продукти у себе вдома, хтось допомагає продуктами, які купує або збирає на городі, хтось віддає власні сушильні апарати, а хтось просто жертвує гроші.
Ініціаторкою самоорганізованої волонтерської групи «Борщ для ЗСУ» стала Тійна Коротаєва. Наприкінці торішнього березня вона кинула клич у соцмережах про те, що шукає людей, готових їй допомогти із сушінням овочів та фасуванням сухих супів та борщів для військових. До неї долучилися небайдужі, і почалося виробництво.
«Спочатку відгукнулося шестеро людей. Ми зібралися й пішли до мене додому працювати. У перший фасувальний день зробили 100 пакетів по шість порцій. Тепер можемо робити дві тисячі пакетів по шість порцій. Тобто загалом 12 тисяч порцій за день», – каже вона.
Мережа волонтерів швидко розгалузилася по всьому Києву, області та навіть Україні. Транспорт навесні 2022 року не їздив, тож люди переправляли продукцію поштою, замовляли кур’єрів. Волонтерам не вистачало сушарок, тому небайдужі віддавали свої або надсилали гроші на їх придбання.
Тійна Коротаєва і далі займається виробництвом супів та борщів для бійців та не має наміру зупинятися. Разом із нею працюють сотні жінок і чоловіків, допомагаючи коштами та продуктами. Один із них навіть надав приміщення для фасування, тому волонтери тут працюють з початку минулорічного червня у будні з 10:00 по 17:00, а в неділю з 13:00 по 17:00.
Зустрічаємося з Тійною на території маленького приміщення. Всередині кипить робота. За довгим столом жінки насипають у пакети сушені продукти та складають їх у ящик для пакування, потім за допомоги степлера пакет закривають і прикріплюють до нього папірець з інструкцією приготування та датою виробництва. Навкруги смачний запах їжі та приправ.
«Щопонеділка аналізуємо те, що можемо запакувати на цьому тижні, зокрема асортимент, складаємо план. У принципі, наші запаси овочів дозволяють працювати, гальмує роботу тільки м’ясо, якого на тиждень нам треба насушити 400 кілограмів. А для цього потрібні гроші», – веде далі Тійна.
До слова, фінансування волонтери отримують від небайдужих на банківські рахунки. За ці гроші купують м’ясо, інколи навіть зі знижками, варять його і сушать. Є й такі, що самі надсилають посилки з м’ясом.
Поки говоримо, зауважую на підлозі зо п’ять білих пакетів, у яких шматочки копченого балику у вакуумному упакованні. «Це нам привезли волонтери з Луцька, – показує Тійна на білі пакети. – Ми його перемелемо, висушимо, і вийдуть дуже смачні сочевичні та горохові супчики».
В асортименті волонтерської групи «Борщ для ЗСУ» більш ніж 10 видів страв: горіховий сухпай, каша з кукурудзяними пластівцями, молоком, родзинками та меленими волоськими горіхами, грибна солянка, розсольник, харчо з вареним рисом та яловичиною, класичний борщ, грибний суп, зелений борщ, гороховий суп із кабаносами тощо.
За згаданим довгим столом кожен чоловік чи жінка мають свою роботу: хтось важить м’ясо та скидає його у пакет, хтось – картоплю, овочі, спеції.
Олена Кузніцова з подругою готуються пакувати грибний суп. Вони тут із перших днів заснування групи. Кажуть, приходять, бо хочуть бути корисними для країни.
Жінки приїжджають волонтерити двічі на тиждень. У інші дні працюють в рекламному відділі на радіо.
«У нас є рецепт, який ми повторюємо. Кожен інгредієнт має свою вагу, і людина на процесі його зважує та поміщає в пакет. Потім ми їх закриваємо і пакуємо», – розповідає про принцип роботи волонтерка Алла Бонкіна.
Поки спілкуємося, до приміщення заходить чоловік і питає, куди вивантажувати пакунки. Тійна пояснює, що це допомога місцевого фермера, який їх уже не раз виручав. Сьогодні чоловік привіз моркву.
«У вівторок підприємець приніс гриби, безкоштовно. Кілограм сушених печериць коштує майже тисячу гривень. А нам їх треба хоча б 100 кілограмів», – додає жінка.
Поряд із нами скріплює степлером сушені харчі Вікторія, яка також волонтерить із Тійною з перших днів війни та достеменно знає, що і як тут влаштоване.
«Учора ми робили сочевичний суп, а сьогодні нутовий. Супи вже майже готові до вживання. Єдине, що треба зробити, це залити двома літрами кип’яченої води і дати 15 хвилин настоятися. Після цього можна їсти», – пояснює Вікторія Муха.
У планах волонтерів приготувати сьогодні п’ять видів сухих харчів: нутовий суп, грибну солянку, харчо, овочевий суп із зеленим горохом і зелений борщ. Для цього всі інгредієнти готові.
Тим часом до приміщення заходять чоловік і жінка. З усіма вітаються і передають три великі пакети Тійні. Кажуть, насушили овочів і тепер готові знову взяти продукти.
Тійна дає їм два пакети з баликом і пояснює, що принести його треба на понеділок.
«Сушимо продукти з перших днів. Беремо їх тут, несемо додому і сушимо. Дізналися про волонтерство через фейсбук», – мовить чоловік.
«Люди просто на чесному слові допомагають. Як тільки ми почали роботу, ще не їздив транспорт, я переказувала волонтерам на картку гроші, аби вони купили продукти й насушили. Потім вони надсилали мені їх поштою», – згадує Тійна Коротаєва.
Тепер вона так само щодня ходить на пошту по посилки, отримує і передає тонни продуктів. Її телефон розривається від дзвінків та сповіщень у месенджерах.
На запитання, скільки людей добровільно займається виготовленням супів для ЗСУ, жінка усміхається:
«Тисячі, сотні… Не порахую. До нас приходять люди різних професій і вікових категорій. Серед них є полковник СБУ, директори магазинів, пенсіонери, модельєри, художники, рекламісти, фітнес-тренери, представники багатьох інших професій».
Сама ж Тійна Коротаєва працювала до повномасштабного вторгнення у посольстві Аргентини. Сьогодні її перевели на дистанційну зайнятість, тому жінка встигає працювати і волонтерити.
Отримує відгуки від військових: вони дякують за смачну їжу, хвалять і просять надсилати ще.
«Ми всі тут, бо бажаємо щонайшвидшої перемоги України. Знаємо, що хлопцям на «нулі» ця їжа дуже потрібна, тому хочемо їм допомогти», – каже жінка.
Тійна Коротаєва сподівається, що завдяки небайдужим людям їхня діяльність триватиме доти, доки Україна не переможе.
І якщо ви теж волієте долучитися до допомоги волонтерам продуктами або грошима, можете зайти на сторінку організації за посиланням.
Анастасія Коваль