Львівський письменник Богдан Коломійчук розповів Tvoemisto.tv про історію створення роману-біографії Франца Ксавера Моцарта, майбутні зйомки детективного ретро-серіалу у Львові та про свої дослідження темних сторін міста.

Богдан Коломійчук – відомий автор історико-авантюрних та детективних романів, дія яких переважно відбувається у Львові початку ХХ століття. Цього року Богдан Коломійчук видав роман «Моцарт із Лемберга» головним героєм якого є молодший син геніального композитора Вольфганга Амадея Моцарта, Франц Ксавер, що тривалий час справді мешкав у Львові. Книжка отримала спеціальну нагороду від малого журі цьогорічного Форуму видавців.

У Львові про історію Франца Ксавера Моцарта, сина того самого Моцарта, згадали у зв'язку з фестивалем «Lviv MozArt». Чи знали ви про Франца Ксавера раніше?

Зізнаюся, ні, раніше не знав. З історією цього неординарного персонажа мене познайомила арт-директорка фестивалю « Lviv MozArt» Оксана Линів. Але, будемо щирі, я не один такий львів’янин. Ще декілька років тому про Франца Ксавера Моцарта знали хіба що спеціалісти й не завжди про таку історичну постать можна було дізнатися у консерваторії.

Що стало поштовхом для написання книги?

Власне, пропозиція Оксани Линів та Олега Мацеха. Їм належить ідея написання цього роману. Вони шукали автора, який цікаво подав би біографію цієї надзвичайної людини. У цих пошуках вони знайшли мене, а я знайшов їх.

Чи написали би ви таку книжку поза межами фестивалю?

Думаю, так. Інша справа у тому, що завдяки підтримці «Lviv MozArt» у мене була унікальна можливість попрацювати у Зальцбурзі, де знаходяться першоджерела. Там розташована ціла кімната, присвячена Францу Ксаверу Моцарту. Думаю, вона би мала бути й у Львові. Хоча, знаючи організаторів фестивалю, можу впевнено сказати, що вона із часом буде. І не лише кіманата.

Скільки часу пішло на ознайомлення із біографією головного героя, а скільки – на створення роману?

Матеріал збирався довше, аніж писався роман. Я написав книгу за сім місяців, а підготовка тривала майже рік. Я себе відчував ювеліром, якому в руки попав необроблений діамант.

Чи зацікавилася німецька чи австрійська влада вашим романом про львів’янина Моцарта?

Поки що ні. Щодо Німеччини, то попереду – виставка у Франкфурті, де роман й буде представлено. У листопаді буду на книжковій виставці у Відні. І я, і видавництво очікуємо реакції наших німецькомовних колег – як мінімум, на пропозиції перекладу.

За цей роман ви отримали відзнаку найкращої книги у номінації «Місто» під час Book Forum. Як вважаєте, що є родзинкою роману?

Вона лежить на поверхні: це перша в історії української літератури і, я не побоюся сказати, європейської літератури, белетризована біографія про Моцарта-молодшого. Що важливо, цей роман унікальний для нашого міста, оскільки головного героя ми можемо впевнено назвати львів’янином – адже він 30 років прожив на Галичині.

Це - нехарактерна для вас книга. Поєднання різних жанрів - це спроба залучити ширшу аудиторію до прочитання вашого роману?

Так, ви цілковито праві. Я – автор гостросюжетної прози, детективістики, досить часто користуюся різними художніми засобами. Ця книга моментами сентиментальна, але я нічого не вдію. Читаючи листи Франца до матері, брата, коханої – проникаєшся ними. Це така собі данина епосі. Дійсно, мені хотілося залучити ширшу аудиторію, скажімо, я б хотів, щоб навіть старший шкільний вік дізнався історію такого львів’ янина. І, як виявилося, я мав рацію і зробив правильний хід.

Що було вагомішим: ввести реального історичного персонажа у простір Львова чи використати модну тему?

Я б не назвав цю тему модною. Попри те, що фестиваль дуже масштабний, класичну музику ще складно назвати модною, а от своєрідним трендом – так. У будь-якому разі, я не переслідував такої цілі, щоб це було модно. Найважливішим для мене було познайомити світ із Моцартом-молодшим.

Чи багато вигаданого у вашому романі?

Вигадка мала місце бути, бо твір – художній. Вона як той розчин, який тримає цеглу – правдиві факти. У книзі Моцарт дійсно справжній, хронологія його життя збережена, основні факти – теж. Але, все-таки, ми не живемо у його час і ніяк не зможемо побачити яка у нього хода чи звички – ось у таких випадках без авантюризму не обійтися.

Читайте також: 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва

Ваші герої часто мандрують, проте у детективах завжди присутній Львів. Чому ви обираєте писати про Львів історичний, а не сучасний?

Кожен автор одразу бачить свій фах. Я відчув, що хочу писати історичну белетристику. Це як вибір професії - на підсвідомому рівні: автор сам не до кінця розуміє, чому саме той чи інакший жанр. Чому Львів? Бо я львів’янин, а найлегше писати про те місто, яке добре знаєш. Я люблю Львів і мені важливо його досліджувати – знаходити як світлі, так і темні сторони. Львів – необов’язково лише місто пива та кави, це ще місто з кримінальною культурою.

Зараз я працюю над детективом, звичним для мене жанром, у якому, знову ж таки, мої герої мандрують. Але подорож бере початок, традиційно, у Львові.

Чи є у ваших планах написання детективу з розгортанням подій у сучасному Львові?

Розумієте, існує поняття літературної спеціалізації. Можливо, так, з часом. Але наразі я пишу лише про те, що вже залишило слід у Львові. Така у мене творча захцянка.

Як ви ставитеся до створення міфів про місто? Чи не потрібніше говорити про справжню історію?

Ми добре знаємо зі старого прислів’я, що гірка правда краща за солодку брехню. Проте, це цілком нормальне явище для туристичного міста – обростати міфами. Я вважаю їх дуже потрібними, вони часто слугують знеболюючим від гірких та гострих фактів. Просто, як і всюди, повинен бути своєрідний баланс: певні люди мають спростовувати міфи, щоб вони не заангажовували історію, а міфи мають створюватися не для історичної шкоди. Словом, між міфотворцями та спростовувачами міфів повинен функціонувати діалог. На правду, я міфами насолоджуюсь, якоюсь мірою вони слугують моїм джерелом. Але, так само, існують міфи, які потрібно нещадно винищувати.

За вашими детективами два роки тому планувалися зйомки серіалу. То що там з екранізацією?

Все ще на стадії підготовки. Але вже є обіцянка від кінокомпанії «Film.ua», що навесні цього року розпочнуться зйомки. Я в цю кухню особливо не вникаю, свого часу я допомагав польським сценаристам із польсько-українським перекладом, а зараз затамував подих і чекаю коли цей серіал, врешті-решт, вийде. Знаю, що за моїми детективами мають відзняти 8 серій.

Чи будуть зйомки у Львові?

Усі серії відзнімуть там, де відбувається дія книги. Це Відень, Гданськ і, звісно, Лемберг.

Як ставиться до екранізацій взагалі?

Позитивно, вони продовжують життя книжки. Можливо, навіть життя автора, оскільки це додаткова увага до нього.

Чи хотіли б ви екранізації «Моцарта»?

Звісно, я хотів би, щоб його екранізували. Це дуже довга й складна дорога, тому наразі чекаю першої екранізації, а далі - дуже сподіватимусь, що кінобратію зацікавить мій Моцарт. Я нікого не шукаю, на щастя, знаходять мене і я тому дуже тішуся.

Чи має місто підтримувати авторів, що пишуть у ньому або пишуть про нього?

Це все залежить від доброї волі міста. Сьогодні автори навчилися виживати самостійно. Думаю, таке доречніше обговорити із видавцем, адже саме він є першою підтримкою автора. От саме видавництва, вважаю, місто має підтримувати. Особливо ті, які промоціюють місто. Я говорю про Львів у всіх своїх турах, де б я не був – він важливий, у першу чергу для мене. Збільшити туристичний потік - не та мета, яку я собі задаю, хоча знаю, що маю на нього вплив.

Яка стипендія чи премія зацікавила б вас як учасника?

Закордоном регіональних авторів підтримують, знаю із власного досвіду. Якщо захочуть заснувати стипендію міста Львова для авторів, які пишуть на львівську тему - це було б прекрасно, я б залюбки на неї подався.

Наталка Кухта

Фото: Ірина Саєвич

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.