І крила змахнули. Як на Львівщині продовжують традицію яворівських іграшок

1409 0
Вже понад рік окремі надбання Львівщини очікують на те, щоб потрапити до нематеріальної культурної спадщини України. Через те, що у Міністерстві культури відбуваються постійні зміни, не відомо, коли це може трапитися. Tvoemisto.tv з'ясувало, які об'єкти потрапляють у спадщину, що для цього потрібно і поспілкувалося з майстрами яворівської іграшки, яка у списку очікування до реєстру.

Концепція нематеріальної культурної спадщини виникла ще у 90-их роках як аналог Світової спадщини ЮНЕСКО. До списку нематеріальної культурної спадщини можуть входити іграшки, техніка виготовлення якогось предмета, техніка малювання чи приготування страви, техніка танцю, гри на інструменті чи виготовлення самого інструмента. Це має бути щось унікальне в окремому районі, яке до того часу не мало аналогів і зберегло первинний вигляд у мистецтві виготовлення.

Наразі з Львівщини немає жодного об’єкта, який входить до нематеріальної культурної спадщини, але у вересні 2020 року Львівська ОДА подала документи на яворівську забавку, яворівський пиріг та глинянський килим. Ще один об’єкт подав Обласний центр народної творчості – жовківську звізду.  

Читайте також: Яворівська забавка, що подорожує світом. Фоторепортаж із майстерні митців на Львівщині

Раніше адміністрація заявок не подавала, це робив Обласний центр народної творчості, та, ймовірно, через певні помилки з оформленням документів жоден об’єкт до списку нематеріальної спадщини не ввійшов.

Головна спеціалістка відділу культурно-просвітницької роботи департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА Юлія Фис у коментарі Tvoemisto.tv розповідає, що процедура подачі цих об’єктів є довготривалою, оскільки цього року в Мінкульті відбуваються постійні зміни, але загалом такі заявки подають двічі на рік – до 15 квітня, другий розгляд – до 15 жовтня.

«Ми подали у 2020 році, у вересні, але тоді змінився склад комісії, тож не було ніякого розгляду. Знаю, що зараз у Міністерстві культури триває етап затвердження експертної ради. І щойно це зроблять, можна буде отримати рішення щодо львівських елементів», – розповідає вона.

Процес оформлення й подачі об’єктів на розгляд комісії не зовсім простий, адже, за правилами Міністерства культури, для цього треба оформляти облікову картку, знадобиться згода людей, які займаються виготовленням, фотографії, відео та публікація в ЗМІ. Тоді об’єкти отримують реєстраційний номер і переходять до розгляду. Експертна група з питань нематеріальної культурної спадщини розглядає ці елементи і має на обговорення 10-15 днів.

Одним із об’єктів, які ЛОДА подала торік на розгляд Міністерства культури, є яворівська іграшка. Вже понад десять років яворівські забавки створюють Оксана Когут  і Остап Сойка у селищі Івано-Франкове на Львівщині. Це переважно колиски, возики, пташки, калатала, деркачі.

Науковці вважають, що яворівська іграшка виникла ще у XVII столітті. Тоді її створювали цілими сім’ями. Оксана Когут і Остап Сойка хочуть зберегти і продовжити цю давню традицію. На початку минулого століття у Яворові було 96 сімей, які займалися виготовленням забавок. Зараз у місті не залишилося жодного майстра чи майстрині…

Яворівські ялинкові іграшки здобули неабияку популярність завдяки тому, що у 2011 році ними прикрасили різдвяну ялинку у Ватикані, яку привезли з України. Серед забавок були ангели, пташки, дівчата з віночками тощо. Яворівськими іграшками, а саме кониками-гойдалками, була вбрана ялинка на Софійській площі.

Про яворівську іграшку щораз більше дізнавалися завдяки тому, що Оксана й Остап дуже часто їздили на фестивалі та ярмарки як в Україні, так і за кордоном. Це привабило багатьох покупців, адже тепер серед їхніх клієнтів є священники, податківці, юристи, а також туристи з Канади, Німеччини, США, Італії та Франції.

«Ми створюємо іграшки з липи, бо ця деревина світла і м’яка в обробці. Інколи беремо осику, але з нею працювати трохи важче. Можна використовувати смереку, але позаяк її в Україні мало, то робимо це нечасто», – каже Оксана Когут.

Є близько двох десятків різновидів яворівської забавки. Найвідоміші – пташка, що рухає крильцями, возики, меблики, коники, лапавка, деркач, тарахкальце, калатало, свищики, сопілки, танцюристи і тарадайка.

«Львів зацікавлений у яворівських іграшках найменше. Найбільшу популярність вони здобули серед киян. Маємо від них приватні замовлення», – веде далі майстриня.

Однією з найяскравіших була іграшка, виготовлена з нагоди культурної події «Місяць Львова у Вроцлаві». Тоді для мера Вроцлава Оксана й Остап зробили на платформі підставку, що нагадує гойдалку. Колись на такій гойдалці по обидва боки сиділи діти. А майстри вирішили з одного боку поставити лева – символ Львова, а з другого – гнома, який символізує Вроцлав.

Створювали вони й великі конструкції (птахи, лавки-гойдалки, коні-гойдалки та багато інших ексклюзивних варіантів), які більше не повторювалися.

Оксана пригадує, як зробила свою першу іграшку. Каже, була тоді за кордоном, і Остап надіслав їй світлину з пташкою, папір, аркуш та пензлі.

«Я сиділа і вчилася малювати ті листочки. Одразу ж відчула, що дуже хотіла це робити. Змалечку мала потяг до деревини. Мій брат вчився на столяра, і я допомагала йому працювати з деревиною», – признається майстриня.

Час створення однієї яворівської іграшки залежить від складності. Наприклад, деталі пташки, що рухає крильцями, треба з’єднувати майже годину за умови наявності решти елементів. Ще година знадобиться на розмальовування.

«У нас робота починається з того, що ми закуповуємо деревину, яку треба обробити й порізати, а тоді ще раз порізати на відповідну товщину. Після того як будуть готові дощечки, беремо лекало, шліфуємо деталі, склеюємо їх і аж потім іграшку розмальовуємо», – розповідає Оксана.   

У яворівській іграшці, зі слів майстрині, головне не колір і не орнамент, а форма.

«Деталі старих зразків пласкі, мають профільний силует. Розпис не такий важливий, як сама іграшка. Нині дуже багато говорять і намагаються пояснити те, чого насправді не було. Подати людям сенсацію, містифікувати значення і зміст. Однак це неправда!» – наголошує вона.

Мрією Оксани є створення музею яворівської забавки, про що вона казала ще торік. Зараз там, де вона хоче його бачити, є старе приміщення в центрі селища, що раніше було аптекою. Вони з Остапом взяли його в оренду на 20 років і сподіваються, що за цей час вдасться здійснити задумане. Майстриня вірить, що можна зберегти автентичний вигляд приміщення, реставрувавши його, і з часом проводити там майстер-класи для дітей і туристів. Однак власноруч зробити ремонт дуже важко, коштів на це не дають.  

Правду кажучи, справа, якою займаються Оксана й Остап, нелегка, але добре було б, якби вони й далі робили це, передавали традицію, бо яворівська іграшка є надбанням не одного покоління.

Купити її можна лише на замовлення на сторінці у Facebook. Майстриня каже, що в магазинах і галереях яворівську іграшку знайти годі. 

Софія Шавранська

Фото зі сторінки яворівських іграшок у Фейсбук 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!