Як переживати стресові ситуації із найменшими психологічним та фізичним виснаженням? Про це під час бізнес-сніданку про поведінку лідерів в період трансформацій, який організувала Юридична компанія «Ейч.Ді.Партнерз», розповіла старший віце-президент та Global HR Business Partner компанії SoftServe Рената Чучмай.

Як спростити життя у стресовій ситуації?

Коли здається, що все погано, то варто пам’ятати про декілька факторів, які можуть дуже сильно спростити пережиття стресових ситуацій. Перше – це дихання. Це єдина життєва функція, яку людина може контролювати. Більшість людей не контролює серце, нирки та печінку. Понад 80% мозкових функцій йдуть на підтримання функціонування організму, а не на когнітивну функцію. 

У стресовій ситуації перехоплює дихання – саме тоді треба починати дихати. Коли людина напружується, то підсвідомо ховає голову в плечі і затамовує дихання. Саме під час стресу варто глибоко подихати животом як мінімум 10 разів. Це допоможе прийти до тями. 

До стресу треба готуватися не тоді, коли він настав. У тренування обов’язково треба додати щоденний контрастний душ. При чергування гарячої і холодної води тіло тренується до швидких змін ситуації. 

Також важливо пам'ятати про прогулянки. Заняття в спортзалі із закритими вікнами нарощують м'язи, але вбивають серце. Тож людина мусить здійснювати прогулянки на чистому повітрі. Коли людина гуляє, то дихає, рухається і починає дивитися периферійним зором. Розфокусування теж заспокоює. 

Вкрай важливо висипатися, бо у інакшому випадку недосипання із коефіцієнтом множаться на всі життєві проблеми та клопоти. Спати потрібно у обов’язково прохолодному приміщення. Сон у теплому приміщенні – це не сон, а мука. Крім того зі спальні варто забрати мобільний і поставити біля ліжка звичайний будильник. На мобільний приходять повідомлення, він вібрує та світиться. Людина може спати, а сама думка про це може тригерити мозок. 

І остання рекомендація психологів для того, щоби якісно пережити стрес – займатися сексом. Коли люди дуже стресують – їм хочеться розмножуватися. Це факт. Цього не варто стидатися, варто це прийняти і розуміти спосіб прожиття стресових ситуацій. Хвилюватися – це нормально. Тож хвилюйтеся, будьте щасливими, робіть все, що хочеться, що є природним для вас. Варто бути нормальними, а не досконалими.

Мистецтво малих кроків

Зараз варто взяти на озброєння мікс стратегій – породіллі, які біжать марафон. Ми живемо у такому темпі, що має бути мистецтво малих кроків. 

Коли жінка народжує – у неї немає варіантів. Вона має схватки, але має й перерву, коли можна подихати. Марафонці зараз теж бігають довгі дистанції, але не помирають, хоча перший марафонець помер. Він не розрахував сили. Зараз же вони тренуються, розподіляють ресурси та розраховують свої сили. Завдання кожного з нас не добігти і вмерти – завдання принести лист. Якщо би перший марафонець, Фідіппід, прибіг би на три години пізніше, то новина про перемогу греків над персами все одно була б, але він би був живий. 

Коли у нас спокійний день, ми снідаємо, то варто видихати і набиратися ресурсу. Тоді ми знову зможемо мобілізуватися, коли буде чергова кризова ситуація. Багато хто з нас думає, що він – незамінний. Але світ не зміниться від помилки когось із нас. Кажуть, що на цвинтарі лежить багато незамінних людей. Ми там теж колись будемо. Тому варто зменшувати свою важливість і розуміти відсутність свого впливу на Всесвіт. Це дуже полегшує життя. 

Варто звернути увагу на те, чим ви оточуєте себе щодня

Згідно з одним всесвітнім психологічним дослідженням, 89% професіоналів скаржаться на вигорання, 81% почувається більш втомленими, 90% постійно працюють понаднормово, а 78% не мають часу на хобі. 

Зараз ми вчимося жити у новій реальності. Перший раз, коли сідаєш за кермо, то їдеш погано, повільно і швидко втомлюєшся, бо немає навички. Це те, що відбувається зараз у контексті всіх новин про коронавірус та гіпотетичне російське вторгнення. Більшість з нас тренується та втомлюється не тому, що перед нами стоять надскладні завдання – ми цілковито не вміємо тут жити. 

Подекуди деяким із нас може хотітися просто лягти на диван і дивитися Netflix. Це, між іншим, – один із законних способів уникнення реальності. Проте треба йти на роботу, і організувати простір для інших людей. 

Тому варто звернути увагу на те, чим ви оточуєте себе нащодень: що дивитеся і читаєте. Інколи лікарі кажуть хворим дивитися комедії, бо комедії – це теж про життя, але вони врівноважують тривогу. Що ви інформаційно споживаєте, тим, зрештою, і стаєте. 

До прикладу, у новинах про Схід, концентрацію військ і напад Росії, варто бачити не тільки гіпотетичне вторгення, а й гіпотетичний позитив: згуртованість нації та спільний пошук шляху до вирішення конфлікту.

Станьте не переляканою жертвою, а дослідником ситуації

Життєстійкість – це сума креативності, вразливості та адаптивності. Креативне мислення допомагає подивитися на предмет з іншого погляду і, як не дивно, дуже заспокоює. Як тільки ви починаєте розглядати ситуацію чи предмет, то стаєте не переляканою жертвою, а дослідником ситуації. Ви починаєте думати по-різному над своїми темами і переходите у стан зацікавленості.

Варто постійно нагадувати, що кожен з нас – жива людина, не ідеальна та недосконала. Нам завжди казали, що ми маємо вчитися добре – ніхто не казав для чого, але казали, що ми так маємо робити. Вчили робити добре, проте що таке «добре» – не дуже пояснювали. Треба було бути ідеальним і, бажано, мати найвищий бал з усіх предметів. Навіщо – для мене це досі загадка. Нормальна людина – жива, вона є недосконалою. 

Варто бути живим, помилятися, робити дивні речі, експериментувати. Жива людина може боятися та може не мати рації. Це нормально. Цілком прийнятно сказати «я не знаю як, давайте думати разом». Треба не боятися казати це працівникам – вони будуть радо допомагати. 

Минулого року в Техасі випав сніг. Вони його не бачили зроду. У них все обмерзло, не було електрики і води. Там був один хлопець з України, який назгрібав снігу, розтопив його, зрубав дерева, зробив вогонь. Американці питали, де його всього цього вчили, він же сказав, що просто з України. Адаптивність – це не про очікування досконалого часу, а про адаптацію до того, що є.

Чи варто боротися зі стресом

Стрес, насправді – це класно і нормально. Це як доторкнутися до розжареної плити. Не нормально тримати руку на плиті і казати, що ви будете боротися з гарячою плитою, ні – треба висмикувати руку. Стрес – це мобілізація всіх цих сил організму для чогось. 

Якщо ви пішли по ягоди у ліс і зустріли вовка, то ви не маєте казати собі не боятися і боротися зі стресом, що вовк не страшний і варто продовжувати збирати ягоди. 

Ми дуже тривожні примати (ряд плацентарних ссавців, що включає, зокрема, мавп і людину - ред), за рахунок чого ми і вижили. Нам постійно треба тривожитися. Це так звана життєва тривога. Якщо вважати себе досконалим, то немає сенсу вставати зранку з дивану. Стрес може бути ресурсом. 

В мене є дуже багато клієнтів та друзів на Сході України, які кажуть, що вони не хочуть тікати від новин про гіпотетичне російське вторгнення. Я обдзвонила всіх знайомих і сказала їм, що маю дачу, і що вони можуть залишитися у мене. Після цих дзвінків я зауважила, що ця ситуація вчила мене єднання, солідарності та людяності. Не треба чекати такої ситуації, щоби почати спілкуватися із друзями, любити людей і не забувати, що життя – це самоцінність. Цьому вчить мене ситуація із ескалацією на російсько-українському кордоні. 

Нагадаємо, що у Львові відбувся бізнес-сніданок на тему: «Поведінка лідерів в період глобальних світових трансформацій». Також, як повідомляють організатори, на 4 березня запланований також бізнес-сніданок на тему: «Комунікація брендів під час інформаційної війни».

Роман Тищенко-Ламанський

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.