Фото: Freepik
Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
Як спростити життя у стресовій ситуації?
Коли здається, що все погано, то варто пам’ятати про декілька факторів, які можуть дуже сильно спростити пережиття стресових ситуацій. Перше – це дихання. Це єдина життєва функція, яку людина може контролювати. Більшість людей не контролює серце, нирки та печінку. Понад 80% мозкових функцій йдуть на підтримання функціонування організму, а не на когнітивну функцію.
У стресовій ситуації перехоплює дихання – саме тоді треба починати дихати. Коли людина напружується, то підсвідомо ховає голову в плечі і затамовує дихання. Саме під час стресу варто глибоко подихати животом як мінімум 10 разів. Це допоможе прийти до тями.
До стресу треба готуватися не тоді, коли він настав. У тренування обов’язково треба додати щоденний контрастний душ. При чергування гарячої і холодної води тіло тренується до швидких змін ситуації.
Також важливо пам'ятати про прогулянки. Заняття в спортзалі із закритими вікнами нарощують м'язи, але вбивають серце. Тож людина мусить здійснювати прогулянки на чистому повітрі. Коли людина гуляє, то дихає, рухається і починає дивитися периферійним зором. Розфокусування теж заспокоює.
Вкрай важливо висипатися, бо у інакшому випадку недосипання із коефіцієнтом множаться на всі життєві проблеми та клопоти. Спати потрібно у обов’язково прохолодному приміщення. Сон у теплому приміщенні – це не сон, а мука. Крім того зі спальні варто забрати мобільний і поставити біля ліжка звичайний будильник. На мобільний приходять повідомлення, він вібрує та світиться. Людина може спати, а сама думка про це може тригерити мозок.
І остання рекомендація психологів для того, щоби якісно пережити стрес – займатися сексом. Коли люди дуже стресують – їм хочеться розмножуватися. Це факт. Цього не варто стидатися, варто це прийняти і розуміти спосіб прожиття стресових ситуацій. Хвилюватися – це нормально. Тож хвилюйтеся, будьте щасливими, робіть все, що хочеться, що є природним для вас. Варто бути нормальними, а не досконалими.
Мистецтво малих кроків
Зараз варто взяти на озброєння мікс стратегій – породіллі, які біжать марафон. Ми живемо у такому темпі, що має бути мистецтво малих кроків.
Коли жінка народжує – у неї немає варіантів. Вона має схватки, але має й перерву, коли можна подихати. Марафонці зараз теж бігають довгі дистанції, але не помирають, хоча перший марафонець помер. Він не розрахував сили. Зараз же вони тренуються, розподіляють ресурси та розраховують свої сили. Завдання кожного з нас не добігти і вмерти – завдання принести лист. Якщо би перший марафонець, Фідіппід, прибіг би на три години пізніше, то новина про перемогу греків над персами все одно була б, але він би був живий.
Коли у нас спокійний день, ми снідаємо, то варто видихати і набиратися ресурсу. Тоді ми знову зможемо мобілізуватися, коли буде чергова кризова ситуація. Багато хто з нас думає, що він – незамінний. Але світ не зміниться від помилки когось із нас. Кажуть, що на цвинтарі лежить багато незамінних людей. Ми там теж колись будемо. Тому варто зменшувати свою важливість і розуміти відсутність свого впливу на Всесвіт. Це дуже полегшує життя.
Варто звернути увагу на те, чим ви оточуєте себе щодня
Згідно з одним всесвітнім психологічним дослідженням, 89% професіоналів скаржаться на вигорання, 81% почувається більш втомленими, 90% постійно працюють понаднормово, а 78% не мають часу на хобі.
Зараз ми вчимося жити у новій реальності. Перший раз, коли сідаєш за кермо, то їдеш погано, повільно і швидко втомлюєшся, бо немає навички. Це те, що відбувається зараз у контексті всіх новин про коронавірус та гіпотетичне російське вторгнення. Більшість з нас тренується та втомлюється не тому, що перед нами стоять надскладні завдання – ми цілковито не вміємо тут жити.
Подекуди деяким із нас може хотітися просто лягти на диван і дивитися Netflix. Це, між іншим, – один із законних способів уникнення реальності. Проте треба йти на роботу, і організувати простір для інших людей.
Тому варто звернути увагу на те, чим ви оточуєте себе нащодень: що дивитеся і читаєте. Інколи лікарі кажуть хворим дивитися комедії, бо комедії – це теж про життя, але вони врівноважують тривогу. Що ви інформаційно споживаєте, тим, зрештою, і стаєте.
До прикладу, у новинах про Схід, концентрацію військ і напад Росії, варто бачити не тільки гіпотетичне вторгення, а й гіпотетичний позитив: згуртованість нації та спільний пошук шляху до вирішення конфлікту.
Станьте не переляканою жертвою, а дослідником ситуації
Життєстійкість – це сума креативності, вразливості та адаптивності. Креативне мислення допомагає подивитися на предмет з іншого погляду і, як не дивно, дуже заспокоює. Як тільки ви починаєте розглядати ситуацію чи предмет, то стаєте не переляканою жертвою, а дослідником ситуації. Ви починаєте думати по-різному над своїми темами і переходите у стан зацікавленості.
Варто постійно нагадувати, що кожен з нас – жива людина, не ідеальна та недосконала. Нам завжди казали, що ми маємо вчитися добре – ніхто не казав для чого, але казали, що ми так маємо робити. Вчили робити добре, проте що таке «добре» – не дуже пояснювали. Треба було бути ідеальним і, бажано, мати найвищий бал з усіх предметів. Навіщо – для мене це досі загадка. Нормальна людина – жива, вона є недосконалою.
Варто бути живим, помилятися, робити дивні речі, експериментувати. Жива людина може боятися та може не мати рації. Це нормально. Цілком прийнятно сказати «я не знаю як, давайте думати разом». Треба не боятися казати це працівникам – вони будуть радо допомагати.
Минулого року в Техасі випав сніг. Вони його не бачили зроду. У них все обмерзло, не було електрики і води. Там був один хлопець з України, який назгрібав снігу, розтопив його, зрубав дерева, зробив вогонь. Американці питали, де його всього цього вчили, він же сказав, що просто з України. Адаптивність – це не про очікування досконалого часу, а про адаптацію до того, що є.
Чи варто боротися зі стресом
Стрес, насправді – це класно і нормально. Це як доторкнутися до розжареної плити. Не нормально тримати руку на плиті і казати, що ви будете боротися з гарячою плитою, ні – треба висмикувати руку. Стрес – це мобілізація всіх цих сил організму для чогось.
Якщо ви пішли по ягоди у ліс і зустріли вовка, то ви не маєте казати собі не боятися і боротися зі стресом, що вовк не страшний і варто продовжувати збирати ягоди.
Ми дуже тривожні примати (ряд плацентарних ссавців, що включає, зокрема, мавп і людину - ред), за рахунок чого ми і вижили. Нам постійно треба тривожитися. Це так звана життєва тривога. Якщо вважати себе досконалим, то немає сенсу вставати зранку з дивану. Стрес може бути ресурсом.
В мене є дуже багато клієнтів та друзів на Сході України, які кажуть, що вони не хочуть тікати від новин про гіпотетичне російське вторгнення. Я обдзвонила всіх знайомих і сказала їм, що маю дачу, і що вони можуть залишитися у мене. Після цих дзвінків я зауважила, що ця ситуація вчила мене єднання, солідарності та людяності. Не треба чекати такої ситуації, щоби почати спілкуватися із друзями, любити людей і не забувати, що життя – це самоцінність. Цьому вчить мене ситуація із ескалацією на російсько-українському кордоні.
Нагадаємо, що у Львові відбувся бізнес-сніданок на тему: «Поведінка лідерів в період глобальних світових трансформацій». Також, як повідомляють організатори, на 4 березня запланований також бізнес-сніданок на тему: «Комунікація брендів під час інформаційної війни».
Роман Тищенко-Ламанський
Партнерська публікація
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори