
Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
Як хобі стало роботою
Про Дмитра, який варить каву в парку, дізналися через соціальні мережі. Аби пересвідчитися, чи справді кава з кавотяга смачна, просто приїхали в парк. Відразу при вході стоїть незвичний велосипед – кермо, рама, позаду – чорна скриня, спереду – ціла конструкція, де на пласкій поверхні пісок із джезвою, 15-літрове відро, переобладнане за принципом старого самовара, і труба, з якої йде дим.
Люди з цікавістю усе фотографують, ми ж хочемо спробувати кави. Одразу дізнаємося, що ідея створення цієї диво-кавоварки – справа рук самого Дмитра.
38-річний чоловік розповідає, що разом із дружиною, двома дітьми та собакою з Херсона до Львова приїхав на початку повномасштабної війни. Добиралися сюди три дні. Він любить подорожі, походи, скелелазіння, сплави. Обожнює їздити в Карпати, особливо взимку. За фахом Дмитро інженер-педагог. До переїзду сюди працював учителем-інструктором з екстремальних видів спорту і робив мотузкові парки. До нашого міста переїхав, бо дружина – львів’янка.
Читайте також: «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
Аби прогодувати сім’ю, відразу почав шукати роботу. Спочатку думав робити шаверму, далі був націлений на східну кухню, але не склалося. Певний час працював на будівництві – зварював метал. А коли завершили об’єкт, постало питання, що робити далі.
«Я чудово розумів: коли у мільйонне місто Львів через війну приїхало ще пів мільйона, роботу знайти буде важко. Тож вирішив, що почну заробляти сам на себе. Недарма кажуть, «коли гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори». Посидів трохи в гаражі і придумав», – розповідає Дмитро.
Ідея, проєкт, сам велосипед, деталі до нього – все Дмитрове. Дещо мав, щось віддали знайомі, деякі деталі докупив, переробив і за два тижні змайстрував кавотяг.
«Нічого особливого: колеса, гальма, залізна рама, трохи вправності рук – і готово», – каже співрозмовник, заварюючи просто неба на саморобному кавовому велосипеді каву зі спеціями жіночці з візочком.
Зі слів Дмитра, принцип варіння кави у джезві на піску йому був відомий, адже в Херсоні на такій «кавоварні» варила каву дружина. Але ця пересувна, на велосипеді – зовсім інша.
(Не) справжній бариста
Як каже Дмитро, він не «офігенний» бариста, але дуже любить куховарити і варити каву. Під час розмови жодного разу не обмовився, що його кава найкраща. Запевняє, що не змагатиметься за якийсь титул. Це зайве. Але що точно знає, то це, що кожна порція його кави зварена з душею, її можна випити лише у Скнилівському парку.
Локацію для свого кавотяга Дмитро обрав цільово. По-перше, живе неподалік і часто тут гуляє з дітьми, а по-друге – тут нема кафе, де можна було б випити доброї кави.
«Я не створюю нікому конкуренції. Зрештою, з якоюсь кав’ярнею в нас була б трохи інша площина їхньої та моєї кави. Моя кава не краща, але й не гірша. Вона інша. А в людей завжди є вибір», – вважає він.
Каву для заварювання в парку Дмитро замовляє спеціально. Переважно «Арабіку Бразилія Сантос». Де саме робить замовлення, не хоче розповідати, лише каже, що у Львові «у дуже ідейного дядька, який живе кавою».
«Він сам обсмажує зерна, меле їх. Коли ми з дружиною прийшли до нього зі свою ідеєю, то він одразу сказав, що вже знає, що нам потрібно. Дав нам спробувати кілька сортів. Уся кава в нього змелена на пудру, тому м’яка і смачна», – пояснює він.
До речі, більшість джезв, які Дмитро використовує для приготування кави, він придбав на Кавказі, де проживав певний час.
«За класикою у своїй Аравійській пустелі араби варили каву саме на піску. Ми зараз звикли, що є кавові машини, де можна натиснути кнопку, і кава сама завариться. Але ця кава не може бути зі спеціями, вона інша. Моя ж – на піску і з додаванням ароматних прянощів. Наприклад, можна додати кардамону, бодяну або чорного перцю, що додасть пікантності та бадьорості», – запевняє Дмитро.
На запитання, чи планує він зі своїм кавотягом мандрувати іншими парками або ж податися у середмістя Львова, у відповідь почули однозначне «ні».
«Не треба їхати за людьми. Треба робити так, щоб люди їхали до тебе. У центрі, певно, було б більше людей, але я до цього не прагну. Навпаки, дуже хочу, щоби люди трохи виїжджали з центру сюди, в парк. Це як з риболовлею – коли бігаєш по цілому ставку і в різних місцях по хвилині кидаєш вудочку, нічого клювати не буде. А якщо сісти на одне місце, взяти прикорм, то й почне клювати», – жартує Дмитро і додає, що у Львові багато чудових кав’ярень, але їм бракує душі.
«Моє кредо – кухня не може бути однакова. Це як у господині, яка варить борщ: у доброї він ніколи не буде однаковий. А якщо так, тоді зварений без душі. У Львові кав’ярні «з душею» я ще не знайшов», – мовить чоловік.
Перш ніж заварити каву, Дмитро любить з поспілкуватися з людьми, щось розпитати, побачити очі, подарувати емоції та усмішку. Кожне таке приготування кави – це чиясь історія. Наприклад, він почастував кавою «колегу» – прибиральника парку, адже Дмитро, як і він, також вважає себе працівником парку. На знак вдячності прибиральник зачитав Дмитрові кілька своїх віршів.
У черзі за кавою з кардамоном
Каву в Скнилівському парку Дмитро заварює лише четвертий день. Каже, що стоятиме тут від 9-ої ранку до 9-ої вечора.
Найбільше за день продав 50 горняток кави. Ціна – 35 і 40 гривень зі спеціями. Проте сьогодні тут справжній ажіотаж – черга росте. Жінка хоче класичну, з молоком, а чоловік ще й з перцем. Дмитро відразу ж підказує, що спеції – дуже специфічна річ, тому кожному дає їх понюхати і лише потім пропонує обрати.
Найбільше чоловік боїться, що в нього закінчиться кава і дружині доведеться її підвозити.
Читайте також: «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
«У перші дні, проходячи повз мене в парку, люди більше цікавилися, що я роблю, звідки я, фотографували і йшли. А вже наступного разу підходили і питали, яка кава, з чим. Був кумедний випадок, коли із самовара йшов дим, то питали, чи я не смажу шашлики», – веде далі Дмитро.
До кави у нього є печиво і пиріжки, які тут назвали «пундики». Пече їх його дружина. Через кілька днів разом із кавою він продаватиме домашні лимонад і квас. А ще хоче доробити до велосипеда причіпний вагончик із мангалом. Тож, цілком імовірно, невдовзі до кави можна буде взяти бургер або скуштувати бограч.
У вільний від роботи час Дмитро волонтерить і разом із кумом збирає гроші та речі для ЗСУ і переселенців. Це переважно адресна допомога.
Найбільша мрія Дмитра – повернутися додому, в Херсон.
«Я ще цього року мрію їсти херсонські кавуни. Бажано, щоб це було на березі озера, неподалік якого ми живемо. Занурю ноги у воду, візьму херсонський кавун, сік якого стікатиме по животі, і так їстиму», – мріє несправжній бариста, який варить справжню каву в джезві у львівському парку.
Ольга Шведа
Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча