Алергія – дуже широке поняття, бо це реакція і на цвітіння, і на харчування, і на медикаменти та ще багато різних речовин. Є кілька визначень, але якщо їх звести докупи, то алергія – це змінена надмірна реакція організму, зокрема імунної системи, на чужорідні агенти, які при звичних обставинах в інших людей абсолютно нормальні, не патогенні, але в пацієнта з алергією спричиняють алергічну реакцію.

Алергія як захворювання не передається по спадковості, але схильність до неї однозначно є. Якщо в пацієнта були родичі-алергіки, то і в нього алергія більш ймовірна, але не обов’язково.

Для початку варто зрозуміти, на який тип алергену в дитини реакція, тобто те, що спричиняє алергію. Це може бути респіраторна алергія, коли дошкуляють різноманітні агенти, що літають в повітрі; харчова алергія, коли мовиться про реакцію на продукти харчування, а також медикаментозна алергія і неважливо, як вводити препарат – орально чи ін’єкційно.

Деякі алергени можуть спричиняти реакцію як при потраплянні через рот, так і на шкіру.

Загалом розрізняють чотири типи алергічних реакцій: анафілактичний, імунокомплексний, цитотоксичний і сповільнений. Найчастіше трапляється анафілактичний, тоді реакція відбувається досить швидко, а її найважчий прояв анафілактичний шок становить найбільшу загрозу для життя. Його, до речі, може спровокувати будь-який алерген, він може виникнути в людини, яка до цього схильна. Анафілактичний шок настає тільки при повторному потраплянні алергену, тобто від першої «зустрічі» з алергеном вираженої важкої реакції не буде, а от наступна стане небезпечною, а може, й фатальною.

Так, така тенденція простежується. Глобально в нас відбулася зміна захворюваності людей, зокрема дітей, і одна з ланок стосується саме алергічних недуг. Науковці шукають причину, розвивають кілька теорій погіршення ситуації. Одна з них – теорія чистоти і стерильності. Раніше всі жили в менш гігієнічно сприятливих умовах, аніж тепер, відповідно «рафінований» підхід до життя, де все оброблене антисептиками, вживання мінімальних алергізуючих продуктів та безпідставне використання всього штучного спричиняє те, що організм перестає адаптуватися до алергічних структур. Але це всього лиш одна з теорій.

Нині алергеном номер один для немовлят є молоко. Звісно, якщо це малюки на грудному вигодовуванні, то алергічні реакції в них практично не виникають. Це ж саме стосується респіраторних алергенів, бронхіальної астми чи алергічного риніту. Річ у тім, що материнське молоко є слабким алергеном, але оскільки мама може вживати різні білкові структури, то, частково потрапляючи в організм дитини, вони можуть ставати алергізуючим чинником. У маленьких дітей зазвичай можуть виникати алергічні захворювання, які проявляються на шкірі.

Раніше вважали, що алергію в дітей провокують червоні плоди, цитрусові, мед, горіхи, шоколад. Це була, так би мовити, золота класика. Зараз усе змінилося, і молоко вийшло на перший план. Найчастіше алергічна реакція на нього виникає в дітей на штучному вигодовуванні, коли в ранньому віці батьки дають їм коров’яче чи козяче молоко, або молочні суміші на їх основі.

Рибу і морепродукти (креветки, мідії, кальмари), горіхи, яйця, рідше цитрусові та бобові.

Алергія розвивається так званим атопічнимого маршем – послідовної зміни проявів алергічних реакцій. Первинно проявляється атопічний дерматит, далі виникають проблеми з дихальною системою у вигляді бронхіальної астми, а відтак – алергічний риніт із кон’юнктивітом. Такі симптоми людина може мати все життя або ж вони зменшаться і за якийсь час зникнуть узагалі.

Симптоми певних алергічних захворювань можуть зменшуватися, наприклад атопічний дерматит після 3-4 років, бронхіальна астма після пубертатного віку. У значної частини пацієнтів вони зводяться майже до нуля. Тобто виражений контакт із алергеном може провокувати реакцію, а помірний – вже ні. Існує момент сенсибілізації, тобто адаптації та пристосування імунної системи, коли організм привчається не реагувати на алерген. Частково це можна створювати штучно, і для цього є кілька способів.

Набряк може бути як при запаленні, так і при алергічних реакціях. Але походження в них інше – не запальне, а через виділення медіаторів запалення.

Пил – це суміш дрібних частинок речей, що нас оточують включно із злущеним епітелієм з когось, наприклад тварин. Часто згадують про кліщ домашнього пилу, який живе в побутових умовах і найкраще «почувається» в пуху та пір’ї. Тому раджу позбуватися всіх спальних аксесуарів, що містять пір’я чи шерсть, які сприяють розмноженню кліща домашнього пилу. Сам кліщ не становить загрози, а ось його екскременти, зовнішня оболонка та лусочки якраз і є алергеном. Вони дуже дрібні, тому й кажуть, що є реакція на пил.

Сезонна алергія починається з приходом весни. Її спричиняє цвіт. Наприклад, у березні, квітні цвітуть береза, вільха, дуб. Другий небезпечний період настає у травні, червні та липні, коли починають цвісти лугові трави, зокрема тимофіївка. Наступний етап припадає на кінець серпня, вересень і жовтень, коли цвіте полин і амброзія.

Увесь шлях пацієнта має починатися з кабінету сімейного лікаря. Він може визначити сам, чи це алергія, або ж скерувати до алерголога.

Спочатку сімейний лікар чи алерголог визначає, на що конкретно або на яку групу алергенів реагує дитина. До уваги береться сезонність, реакція організму або ж людина сама називає, що могло спровокувати алергію. Наступний крок – лабораторне підтвердження. Для цього проводять алергопроби – шкірні або кров з вени – для визначення рівнів специфічних антитіл класу IgE. Також алергени визначають завдяки молекулярній алегро діагностиці, яка є точнішою.

Не завжди довго. Є два шляхи – поступовий але довший і коротший, але дорожчий. Сьогодні є можливість провести тест ALEX², коли, один раз узявши кров із вени, можна визначити відразу 295 алергенів. Таке обстеження зазвичай коштує від 4 до 7 тисяч гривень.

Єдиним способом «вилікувати» алергію є АСІТ – алерген специфічна імунотерапія або так звана специфічна алерговакцинація. Принцип терапії базований на тому, що організм привчається не реагувати на алерген. Усе відбувається за схемою – щодня драже чи спрей (під язик) або раз на місяць за допомоги ін’єкцій вводять малі дози алергену, які поступово підвищують. І з кожним таким уведенням організм починає менше реагувати на алерген. Однак коли є полісинсибілізація, тобто реакція і пристосування до багатьох алергенів, АСІТ буде неефективною або малоефективною.

Алерголог із АСІТ працює довго, однак є шанс, що за три-п’ять років лікування пацієнта клінічні прояви будуть незначними або повністю зникнуть.

Бувають задавнені випадки, незворотні або летальні. Якщо мовиться про алергічний риніт, то від нього великої шкоди не буде. Так, якість життя погіршиться, але від рідких шмарклів ніхто ще не вмер. Однак можливий і напад бронхіальної астми, затримка дихання чи анафілактичний шок. Якщо пацієнту вчасно не надати допомогу, може статися непоправне.