«Ми зрозуміли, що таке свобода». Три історії закладів, які релокувалися до Києва
Національна ресторанна асоціація України запевняє, що з початку війни в Україні припинили роботу майже сім тисяч ресторанів та кафе. Натомість відкрили понад дві тисячі нових закладів харчування, найбільше в Києві та Львові. Так у столиці завдяки маріупольцю Максимові Пустакову з’явився «Центр шаурми». Тетяна Дементєєвська і Микита Карий із Херсона облаштували кав’ярню, а Денис Ярмак із Харкова організував мережу піцерій.
Що вони пережили та як їм вдалося відродити власну справу в чужому місті, читайте у матеріалі.
Маріуполець Максим Пустаков: «Якийсь час була непевність»
«Центр шаурми»,
вул. Теодора Драйзера, 4,
щодня з 10:00 до 22:00.
Маріуполець Максим Пустаков майже три роки провадить власний бізнес, пов’язаний із шаурмою. В рідному місті у нього було п’ять точок. 24 лютого 2022 року планував відкрити ще одну – у Слов’янську, робив ремонт на новій локації в Краматорську.
«Три мої заклади в Маріуполі були зруйновані прямим влучанням російських снарядів. Ще два – розграбовані мародерами або людьми, які шукали їжу. Нам вдалося вивезти із Слов’янська в серпні лише 10 відсотків обладнання, потрібного для функціонування закладу», – розповідає власник «Центру шаурми».
16 березня Максим зі своєю сім’єю вирішив виїхати з міста, бо там уже було надто небезпечно. 250 кілометрів вони долали майже дві доби, оминаючи велику кількість блокпостів, пережили допити окупантів.
«Ми їхали 38 годин. Росіяни змусили нашу колону переночувати в одному селі, а зранку ми знову вирушили в дорогу. Було дуже важко, страшно. Наша велика сім’я помістилася в маленькому автомобілі. З одягу майже нічого не брали, тільки документи і дитячі речі», – згадує він.
Спочатку Максим із родиною поїхав у Кропивницький. За тиждень після евакуації вони вирішили, що треба ставати до роботи. Почали їздити в Київ, шукати локацію. Але зрозуміли, що це незручно, і захотіли жити в столиці. Наприкінці квітня орендували квартиру і зайнялася пошуком приміщення для закладу, яке можна було б орендувати. На це знадобилося два тижні. Ще два тижні робили ремонт і відкрилися 28 травня.
«Коли ми переїхали до Києва, в ньому ще не було того життя, яке є тепер. На вулицях дуже мало людей і машин, орендодавці не знали, чи будуть їхні орендарі повертатися до роботи. Багато хто виїхав і не виходив на зв’язок. Тому якийсь час була невпевненість у тому, буде доступна знайдена локація чи ні», – веде далі Максим.
Сім’я поселилася на Позняках , воліла знайти місце для роботи на лівому березі. Зараз Максим планує розширювати свій бізнес і шукає приміщення на правому березі.
«Після приїзду до Києва ми відкрили маленький кіоск, бо багато грошей не мали. Потім фінансове становище покращилося, і ми почали розширюватися: за три-чотири місяці в чотири рази. Наш бізнес добре працює, ми заробляємо гроші та інвестуємо їх у свою ж справу. Хочемо вдосконалюватися, експериментувати, розвиватися», – каже власник «Центру шаурми».
Особливість його закладу в тому, що м’ясо тут готують на вугіллі. Цей спосіб приготування сподобався відвідувачам, і власники отримують позитивні відгуки.
«Якщо є постійні клієнти, то заклад точно має успіх. Ми відстежуємо позитивні результати. Навіть узимку до нас приходило до 300 людей, з чого ми дуже радіємо», – запевняє Максим Пустаков.
Підприємці з Херсона про переїзд до Києва: «Люди були налякані новинами з Бучі»
Кав’ярня «Незалежність»,
вул. Будівельників, 32/2 (метро «Дарниця»),
щодня з 8:00 до 21:00.
Тетяна Дементєєвська та Микита Карий родом із Херсона. Упродовж п’яти років вони провадили власний бізнес і мали чотири заклади мережі кав’ярень у місті. Два місяці прожили під окупацією в Херсоні.
«Ми не працювали лише перші два-три тижні окупації. Люди були налякані новинами з Бучі, на вулицю майже ніхто не виходив, всі сиділи у своїх домівках, – згадує Микита. – Згодом місто потроху почало оживати, і ми вирішили відкритися. Два місяці працювали три наші заклади з чотирьох».
До кав’ярень Тетяни та Микити часто навідувалися росіяни. Іноді платили, іноді брали напій і йшли геть.
«Деколи ми навіть боялися брати з них гроші. Бувало, зроблять замовлення, кажеш їм, що з них 30 гривень, а вони: «Ти жартуєш?» – згадує Микита.
З продуктами теж були проблеми: молоко в місто не завозили, тому треба було шукати альтернативу. Вони познайомилися з жінкою, яка жила в селі за 40 кілометрів від Херсона і тримала корову. Тож почала привозити їм щоранку 10 літрів молока.
«Кави взагалі не було. Та, що коштувала колись 200 гривень за кілограм, подорожчала до 900-1000 гривень. Паперові склянки теж були в дефіциті. Робили каву, в чому тільки могли, – бідкається Микита Карий. – А коли вже з’явилася інформація про референдум, що нібито треба перереєстровувати свій ФОП у росії, то ми з Тетяною вирішили, що платити їм гроші, а тим більше співпрацювати з ними не будемо. Закрили кав’ярні та виїхали».
Чотири дні пара намагалася виїхати з міста. На пункті пропуску в Снігурівці стояло три-чотири тисячі автомобілів, і рашисти не пропускали жодного. Доводилося ночувати в полі, у прилеглих селах.
«Виручила та сама жінка, яка привозила нам молоко у Херсон. Вона мешкала за п’ять кілометрів від блокпоста, де стояли «кадировці». Ми тричі ночували в неї, прокидалися вдосвіта і вирушали до пункту пропуску, щоби їхати далі. А там знову нікого не пропускали. Останньою краплею стало те, що окупанти почали підходити до автомобілів і погрожувати, що якщо ми не розвернемося, то нашу колону розстріляють. Ми дізналися, що пропускають через Давидів Брід. О шостій ранку розвернулися і поїхали туди, а далі – на Кривий Ріг. О чотирнадцятій годині дня вже були на першому блокпосту, підконтрольному Україні», – розповідає Микита.
На своєму автомобілі вони проїхали 62 російські блокпости, і на кожному їх зупиняли, перевіряли документи, телефони. Забрали всю їжу.
Спочатку Микита і Тетяна поїхали в Одесу, де два місяці шукали приміщення для кав’ярні. Але нічого гідного не знайшли і вирішили податися до Києва.
«Приїхали, орендували квартиру, за 30 днів знайшли приміщення, за 20 зробили ремонт і в серпні відкрилися. В цьому приміщенні колись був магазин товарів для дітей. Ми там самі все переробляли: шпаклювали стіни, фарбували, розставляли меблі. У нас є великий дерев’яний стіл, який я зробив сам. Відвідувачі приходять і часто запитують, де можна такий купити», – веде далі Микита.
Свій заклад вони назвали «Незалежність», бо з власного досвіду знають, що таке свобода і яка її цінність.
Тепер Микита і Тетяна самі працюють бариста у кав’ярні. Найближчим часом планують розширюватися, шукають ще одне приміщення. Хочуть зібрати команду і створити власну мережу.
Харків’янин Денис Ярмак: «Продуктів у Харкові майже не було. Їздили по них у Полтаву і Кременчук»
Мережа ресторанів «Квадрат»,
вул. Прорізна, 10,
щодня з 11:00 до 20:00.
Цього року мережі ресторанів харківської квадратної піци виповнюється 10 років. Перший заклад відкрили в 2013-ому. Загалом почали з чотирьох закладів. Сьогодні Денис має 15 точок у Харкові, а з 27 жовтня – одну в Києві.
«Почати працювати в Києві ми хотіли давно, адже тут, як і в Харкові, багато студентів. Проте до повномасштабного вторгнення ринок у столиці був перенасичений, а вартість оренди просто космічна», – каже співзасновник мережі Денис Ярмак.
І коли 24 лютого в Харкові пролунали перші вибухи, заклади припинили свою роботу на два тижні. Всю продукцію, яку мали на точках, роздавали волонтерам і військовим. Відтак вирішили працювати знову.
«Старт був доволі важким. Продуктів у Харкові майже не було. Їздили по них у Полтаву і Кременчук. Ми розуміли, що мусимо годувати людей, які залишилися в місті, а наші працівники мають отримувати хоч якісь гроші», — згадує Денис.
Пошук локації в Києві зайняв майже два місяці. Ще місяць знадобився на ремонт. Зі слів співвласника, працювати в Києві зараз вигідніше, аніж у Харкові, бо тут більше людей, більше можливостей.
«У Києві наше меню дещо менше порівняно з тим, що було в Харкові. Та й позиції в ньому дорожчі на п’ять-десять гривень. Причина – дорожча оренда і вищі зарплати, – пояснює співвласник. – Однак, думаю, ціни в нас лояльні. Намагаємося дотримуватися концепції закладу,щоби до нас можна було прийти поїсти смачно й недорого».
Зі слів Дениса, 75-80 відсотків відвідувачів, які побували в їхній піцерії уперше, приходять знову, і не раз. Квадратна піца дуже сподобалася і киянам, і гостям столиці. Відвідувачі залишають тільки хороші відгуки.
«У наших планах відкриття закладу на лівому березі та Софіївській Борщагівці. Таким чином ми збільшимо радіус нашої доставки. Невдовзі з’явиться піца з іншим смаком – «Чотири сири». Маємо стратегічну мету стати таким собі «макдональдсом» в Україні», – признається Денис Ярмак.
Анастасія Коваль
Фото надані закладами