
Фото: Юлія Огоновська
«Не маємо права захворіти», – медик швидкої допомоги розповіла про виїзди на Covid-19
У Львові на коронавірус захворіли 100 медиків. Медики в особливо важких умовах сьогодні рятують життя, ризикуючи щодня підхопити вірус, серед них і лікарі «швидкої допомоги». Якщо на початках до «швидкої» зверталися ті, хто повернувся з-за кордону і скаржився на температуру та кашель, то тепер невідкладної допомоги потребують все більше старших людей, які навіть не знають, де підхопили вірус.
Про роботу у постійному ризику та про порятунок хворих на коронавірусну інфекцію Тvoemisto.tv розпитало у лікарки швидкої медичної допомоги Юлії Огоновської, яка працює у спецбригаді з самого початку епідемії.
Читайте також: У Львові вже 100 медиків, хворих на Covid-19. Половина – із лікарні швидкої допомоги
Швидка допомога не є поліклінікою на колесах
У Юлі швидка допомога перша робота. Тут вона уже 4 роки. Медицина невідкладних станів їй подобається, бо вона цікава і непередбачувана. Тут різні люди, різні виклики і різні захворювання. Медик повинен орієнтуватися у всьому.
Спецбригада, яка виїжджає до хворих на коронавірус чи з підозрою, працює по 12 годин. Щодня – 6-8 виїздів. Випадки все важчі.
«Люди уже менше зловживають «швидкою». Ми вже не відпрацьовуємо сімейними лікарями. Коли вже ситуація направду важка, тоді звертаються на «швидку». А раніше ми були поліклінікою на колесах. Було багато непрофільних викликів, тисків, хронічних хвороб. Людям було легше викликати швидку, аніж самим звертатися у лікарню. Такі виклики насправді виснажували, бо ми не є сімейними лікарями. Ми вчилися надавати невідкладну допомогу. Тепер же виклики стали профільними», – розповідає лікарка.
Спеціальна бригада почала функціонувати із лютого. Хворі у Львові старалися лікуватися вдома і вже з погіршенням стану зверталися на швидку. Тепер вже людину треба рятувати.
Багато часу, розповідає Юля, займає одягання самих спеціалізованих костюмів. Після кожного виклику машину дезінфікують розчинами, включають іонізатори, а костюми утилізовують. Працювати у такому одязі важче, бо захисні костюми і засоби обмежують лікарів, все шарудить, через окуляри не завжди все видно, тому огляд пацієнта ускладнений.
Юля працює на другій підстанції, де є одна обладнана під такі виклики машина. Є 5 змін. У кожній зміні бригада, яка може змінювати склад. «Людей міняємо,бо навантаження велике. І кожен має побувати на такому виклику», – зазначає Юлія Огоновська.
У Львові функціонує 5 підстанцій «швидкої», які закріплені за районами. Але це досить умовний поділ. «Швидка» також обслуговує навколишні села біля Львова. Якщо в іншому районі потрібна допомога, то вільна машина їде туди.
Люди бояться, що побачать сусіди?
Часом хворі не договорюють правди. Можуть сказати, що немає температури, хоча насправді не міряли її. Говорять, що не контактували ні з ким, хоча вже кілька днів хворіють. Але якщо наражати медиків на небезпеку, то треба розуміти, що невдовзі нікому буде приїжджати на виклики.
«Буває, виїжджали на інсульт, а по факту у хворого задишка, пневмонія і температура. Можливо, люди бояться, що приїде спеціалізована бригада і сусіди побачать... Не знаю, чому приховують, але вони наражають на небезпеку звичайну бригаду. Так, всі медики мають захисні екрани, рукавички, маски, але це не той рівень захисту, який має бути для хворого на коронавірус. Чому нехтують – не знаю. Ми можемо заразитися і, тим паче, потім можемо заразити колег. То хто ж потім буде приїжджати і лікувати?», – міркує медик.
На питання, чи спостерігають медики якісь нові симптоми, Юлія Огоновська зазначила, що можна побачити поліморфну клінічну картину. Дихальна недостатність, пневмонія вже у важчих пацієнтів, зазвичай кашель, задишка. Дехто відчуває слабкість, хоча не всі мають підвищену температуру.
«Зустрічалися випадки втрати смаку, нюху, після чого вже почали з’являтися покашлювання, дертя в горлі, температура. Хвороба має різні прояви. Все залежить від віку і від особливостей імунітету. Мені траплялися хворі віком 35-65 років. Спочатку це були молодші люди, які приїхали з-за кордону, мали температуру, кашель, не мали дихальної недостатності, але потребували госпіталізації. Тепер це старші люди, які навіть не знають, де могли заразитися. Люди заражаються один від одного. Тепер вірус серед нас усіх», – наголошує медпрацівниця.
Куди везуть?
Кількість місць у лікарнях постійно змінюється, в тому числі у реанімації. Тому кожен виклик узгоджується.
«В обласній інфекційній лікарні немає фактично вільних місць, інколи вони з’являються. Пацієнтів із Covid-19 ще приймають 8-ма лікарня і госпіталь у Винниках. Коли є підтверджений випадок, або коли ми приїжджаємо на виклик і бачимо ознаки пневмонії, гарячку, чи коли є перевезення з одного закладу в інший заклад, то напрямок узгоджуються із відповідальним лікарем і начмедом. Вони аналізують кількість місць і вже нам повідомляють, куди відвозити. Бо кількість місць постійно змінюється, в тому числі реанімаційних. Тому кожен виклик узгоджується», – наголошує медпрацівниця.
Медики «швидкої» щоразу готуються до того, щоб переступити поріг чиєїсь домівки, бо хвороба в кожного по-іншому протікає і ніхто не знає, що на нього чекає. Як справиться організм, чи будуть ускладнення. Тому кожен пацієнт наляканий і питається про свій стан. Переживають всі родичі. І коли Covid-19 вже діагностований, то родичі також здають аналізи.
Експрес-тестів у швидкій немає, хоча чимало людей телефонують на «швидку», власне, щоб їх перевірили з допомогою швидкого тестування. Але аналізи проводять пацієнтам вже у лікарні.
Стає образливо, коли хтось каже, що вірус вигаданий
«Коли людина зустрічається з хворобою віч-на-віч, то починає задумуватися про себе, родичів і оточуючих. А багато хто вважає, що вірус не існує. І це дуже прикро. Читаєш новини і в коментарях пишуть «Досить нас обманювати! Це все брехня!» Стає образливо, бо ми з цим працюємо у важких умовах, стикаємося, ризикуємо», – ділиться Юля.
Лікарка зізнається, що їй часами страшно, але страх є нормальною реакцією. Тепер діють протоколи, за якими медики мають мінімізувати контакт із хворими.
«Коли ти бачиш пацієнта, який потребує невідкладної допомоги, підсвідомо розумієш, що повинен мінімізувати контакти, щоб ті частинки вірусу не розносилися у повітрі, щоб ми не могли заразитися. Мінімізація цього розпилювання вірусу від пацієнта тепер прописана у протоколі. Водночас ми маємо надати хворому допомогу, бо він один, а за ним може бути другий, третій, четвертий… Тому хворіти ми собі не дозволяємо», – наголошує Юля Огоновська.
«Відраховуєш дні»
Після важких пацієнтів Юля приходить додому і відраховує 14 днів від небезпечного контакту (інкубаційний період) та особливо слідкує за здоров’ям.
«Ти ніби захищений, діяв правильно, але підсвідомо розумієш, мабуть, тебе це рано чи пізно не омине. Від виклику до виклику рахуєш дати. Хоча на третій місяць хвороби починаєш звикати», – ділиться Юля.
У її зміні ніхто не захворів на коронавірус, але захворіли медики «швидкої» з іншої зміни. Їхній стан задовільний. Колеги підтримують один одного.
Про брак засобів індивідуального захисту на спецбригадах не доводиться гоорити, каже лікарка. «Ми маємо багато захисних костюмів, окулярів, захисних екранів і рукавиць, респіраторів, зокрема завдяки волонтерам! Але ж ми не знаємо, скільки нам потрібно буде ресурсів. Ситуація почала погіршуватися. Більше хворих, більше викликів, а костюми одноразові», – розповідає медик.
Юля каже, що не бачила рідних з лютого. Медик живе в окремій квартирі з чоловіком.
«Ми проживаємо з чоловіком в окремій кватирі, не контактуємо з батьками, родичами. Я бачила бабусю з дідусем у лютому. Важко, коли не бачишся з родиною. Дуже додає підтримка чоловіка. Він і вечерю приготує, чекає мене після зміни, говорить, що все буде добре. Це дає силу і наснагу працювати далі. Поки у мене немає думки, чому я вибрала цю професію», – зазначає Юля.
Юлю вигнали з маршрутки. Вона плакала...
Та, мабуть, найбільше вбиває не вірус, а людська байдужість та жорстокість. На початку карантину Юлю вигнали із маршрутки.
«Це був водій... Після цього одна дівчина вийшла з маршрутки і дала мені місце, адже кількість місць була обмежена... Хоча перед мною зайшла жінка без маски і водій її впустив... А мене із жовтою стрічкою на рукаві – вигнав... Я так плакала...», – поділилася Юля.
Попри це лікарка згадує докарантинні моменти, коли рятувала життя. Це також додає сили. Минулого року, на 9 травня, її бригада виїхала на ножове поранення у центрі Львова. На місці патрульні уже надавали допомогу молодому чоловікові, в якого була сильна кровотеча і ножове поранення. «Ми надали хлопцеві всю необхідну медичну допомогу. З’ясувалося, що в нього було 5 ножових поранень, 3 з яких – в серце і 2 – в легені. Його успішно прооперували. Тоді був такий витік адреналіну», – згадує медик.
Юля також вертається до випадку, коли ще на початку лікарської практики врятувала молодого військового, який мав кардіологічні проблеми. «Я переживала, бо могла вже себе проявити як лікар, прийняти рішення. Ми зняли порушення ритму серця. І поки ми його везли, він по дорозі сказав, що відчуває себе добре і йому вже не потрібна ніяка лікарня», – усміхається медик.
Христина Гоголь
Фото надала Юлія Огоновська
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України