
«Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
Ніхто не хоче відмовитися від своїх традицій
Святкування Різдва під час двох різних дат – це питання двох різних цивілізаційних підходів, вважає докторка філософських наук, професор, завідувачка відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Людмила Филипович. За її словами, спочатку реформу календарів провадили, щоби усунути невідповідність між церковним та астрологічним календарем.
«У цьому питанні ми маємо два цивілізаційних підходи. Західні християни вважають, що Різдво варто святкувати з 24 на 25 грудня. Це пов'язано із календарною реформою, яку у 1582 році провів Папа Римський Григорій XIII, коли була невідповідність астрологічного і церковного календаря. Ця різниця зараз складає 14 днів», – каже Людмила Филипович.
Християни Східного обряду не пристали на реформу календарів та продовжують святкувати Різдво за старим стилем через містичне сприйняття Різдва, говорить професор.
«Східні християни не пристали на цю реформу і продовжують святкувати Різдво по старому календарю. Передусім можна сказати, що це сталося через різницю Західної та Східної ментальності. Західна орієнтована на модернізм, прагматизм і практицизм. Східна є свого роду містичною. Деякі представники християнського Сходу можуть знаходити в цьому особливі символи і навіть вважати, що якщо зміниться дата, то Христос не народиться», – розповідає Филипович.
Святкувати Різдво у якусь одну дату проблемно, бо Україна є на кордоні різних країн та цивілізацій, говорить Людмила Филипович. За її словами, на зміну дати не пристануть ні Східні християни, яких в Україні більшість, ні Західні.
«Об’єднати ці дві дати ми ніяк не можемо, бо Україна є межовою країною, де завжди існували і зустрічалися різні традиції. Західнохристиянська і східнохристиянська зокрема. Ніхто не хоче відмовитися від своїх традицій. Західні християни не хочуть, бо їм вона вважається більш практичною та поширеною у Західному світі, а східняки будуть насмерть стояти, щоби це у жодному разі не відбулося, бо будуть казати, що тим самим вони втрачають свою ідентичність.
Україна – це країна з переважанням православного обряду. У нас із 37 тисяч всіх зареєстрованих релігійних громад до власне східного християнства належать 25 тисяч. Грубо кажучи, це ⅔ громад. Відповідно, обряди святкуються за старим стилем. При тому що ⅓ включає в себе й мусульман, іудеїв та різні інші меншини», – каже докторка наук Людмила Филипович.
Примусове запровадження однієї дати може призвести до обурень частини християн, і тому робити це не варто, говорить Людмила Филипович. Водночас, за її словами, частина греко-католиків у країнах Заходу святкують за Григоріанським календарем.
«Насильницько впровадити 25 грудня не вийде. Це може призвести до неприйняття, відторгнення, боротьби. Проте не вся Греко-католицька церква святкує за Східною традицією. Синод УГКЦ прийняв рішення, що греко-католики західноєвропейських країн мають перейти на так званий католицький календар і святкувати Різдво з 24 на 25 грудня. Так святкують греко-католики у Італії, Іспанії та Португалії. Це рішення прийняли, щоби не випадати із загальної тенденції», – говорить професор.
Очікувати, коли уніфікуються дати святкування і при цьому нічого не робити, є рисою пострадянської людини, вважає Людмила Филипович. Вона впевнена, що ініціатива має походити передусім від простих вірян.
«Більшість людей чекає рішення, чи постанови від якоїсь абстрактної ЦК чи Пленуму. Варто працювати над тим, щоби витиснути нашу совєтскість та проявити ініціативу знизу, заанґажувати священників. Вони, у свою чергу, мають звертатися до ієрархів, а ті приймати рішення на всю Церкву та Україну», – каже Филипович.
Бар'єр між цивілізаціями сьогодні є безглуздим
Всі християни святкують Різдво 25 грудня, лише за різним стилем, говорить отець Олександр-Август Чумаков із ордену салезіян УГКЦ, колишній духівник Львівської богословської семінарії Святого Духа. За словами отця, розбіжність із календарями створили штучно, щоби відокремити Східну Європу від Західної.
«Треба наголосити, що усі християни святкують Різдво 25 грудня, лише за різним стилем, ніхто не святкує 7 січня. Просто за старим стилем це 25 грудня. Після того, як минули століття, потрібно було б впорядкувати ці дати. Ця розбіжність з датами виникла штучно. У XVI столітті це було цивілізаційним бар'єром для відокремлення Західного та Східного світу в епоху сварок та війн. Тоді вся Європа, католицтво та православ’я між собою чубилися», – каже отець Август.
Штучне розділення давно перестало існувати, і якби не Covid-19 багато українців зустрічали би Різдво 25 грудня в Європі, вважає отець Август.
«У наші часи ці межі давно вже перестали існувати. Якби не епідемія Covid-19, то десятки тисяч українців зустрічали б Різдво у Європі. Бар'єрів немає, зокрема й цивілізаційних. Ми затвердили свою приналежність до Європи. Немає сенсу залишатися в старому стилі, якого не дотримується ніхто, у тому числі й священнослужителі православної церкви. На сьогодні майже максимальна більшість православних церков перейшла на григоріанський календар. Вони святкують Різдво 25 грудня за новим стилем. І ніхто з них не вважає, що через це якимсь чином православ'я може опинитися під загрозою», – каже отець Олександр-Август.
Перейти на святкування Різдва під час уніфікованої дати буде важко, тому що проти України ведеться гібридна війна і цей привід може бути використаний для роздмухування конфліктів, каже отець Олександр-Август Чумаков.
«Зараз про те, що юліанський календар – це старий стиль, ніхто вже не пам'ятає по-справжньому. Колись не від Бога, а від людей поставлений бар'єр між цивілізаціями, на сьогоднішній день є безглуздим. Проте буде дуже важко впорядкувати ці дати. З одного боку, люди звикли до певної дати – 7 січня. З іншого боку, всі розуміють, що ми живемо під час гібридної війни. І ворожа пропаганда зробить усе, щоб сказати, що Україна продалася католицтву. Для того, щоби розхитати та налаштувати українців проти себе самих, буде використаний зокрема й цей привід», – говорить отець.
Змінилося би все...
Святкування Різдва 25 грудня – символічне, позаяк в перші століття християнства християни прагнули витіснити язичницькі вірування, які відзначали в той же день, говорить отець Павло Одуй, священик костелу святого Антонія у Львові із ордену конвентуальних францисканців.
«25 грудня – це символічна дата. Це перший день, коли тривалість світлового дня в добі перестає зменшуватися. В античні часи в цей день було поганське свято – народження бога сонця. Християни хотіли протиставити цьому Ісуса Христа. Зокрема, Він згадується як Світло Справедливості, Світло Світу, Світло для освячення поган. Зокрема апологети перших віків християнства, святий Юстин та Тертулліан пояснюють, що Христос – це правдиве світло, яке перемагає темряву», – говорить отець Павло Одуй.
Святкування Різдва на початках християнства не було, воно почалося з IV століття. Натомість відзначалося Богоявлення, розповідає отець Павло Одуй.
«Саме свято Різдва Христового взагалі не було яскраво присутнє на початках християнства. Таким було Богоявлення, яке у латинському обряді святкується 6 січня. Його відзначали більше. Святкування Різдва Христового започаткувалося у IV столітті. Але цей день теж є більш умовний, а не точно 25 грудня. Тому що ні в Євангелії, ні в інших інших джерелах не говориться про Народження Ісуса в якийсь конкретний день. Народження Ісуса визначає Нову еру. Але насправді і у цьому є похибка. Укладачі помилилися на сім років. Тобто Ісус народився за сім років перед Ісусом», – каже отець Павло.
Рішення щодо зміни дати святкування – політичне, вважає отець Павло. Однією зміною дати святкування Різдва обмежитися не вийде, а чи Східна церква пристане на зміну всього календаря – сумнівно, каже отець Павло Одуй.
«Як на мене, це політичне рішення – не уніфікувати святкування Різдва 25 грудня. Проте у будь-якому разі це б спричинило плутанину. Бо інші свята також пов’язані з Різдвом. Це змінює все, календар змінюється на 2 тижні. Треба було б все б переносити і робити один календар, проте не знаю, чи хотіла б цього Східна церква. Мені здається, що не дуже», – говорить отець Павло.
Переноситься не просто Різдво
Неможливим вважає перенесення святкування Різдва на 25 грудня архімандрит Маркіян Каюмов, настоятель церкви Петра і Павла ПЦУ у Жовкві, бо це вже усталений та узвичаєний час святкування.
«Наразі це неможливо, бо треба розуміти, що переноситься не просто Різдво, а всі церковні дати – те, до чого ми звикли. Людей постійно розрізняють за релігією, мовою, а тут ще й через Різдво. Тому я би сказав, що це не на часі. Свого часу це були реформи календарів. Так сталося, що свого часу Україна до них не пристала», – каже отець Маркіян.
Вибір про зміну святкування треба зробити за 80 років, оскільки юліанський календар зміститься ще на день, розповідає отець Маркіян.
«Хоча ми вже звикли до певних дат, треба розуміти, що за 80 років у будь-якому випадку нам доведеться змінюватися. За 80 років Юліанський календар, яким зараз послуговується Східна Церква, знову зміниться на добу. У нас Різдво буде вже 8 січня й всі інші свята будуть теж зміщені на день. До цієї дати треба буде остаточно визначитися і перейти на Григоріанський календар, яким вже послуговується більшість помісних православних церков. Це, звичайно, буде, але не зараз», – зрезюмував отець.
Роман Тищенко-Ламанський
Вибір Твого міста
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу
- «Сьоме питання». Про що Садовий не може домовитись з депутатами
- Молоко, пил і надмірна чистота. Чому в дітей виникає алергія і як боротись