
Фото: ОХМАТДИТ
Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
Давидку лише рік і чотири місяці, з яких рік і два він провів у лікарні. Хоч з медзакладу він вийшов напередодні, мама хлопчика Аліна Борута називає одужання та повернення сина справжнім різдвяним дивом, адже цьогорічне Різдво вони святкуватимуть не у лікарняних стінах, а удома на Турківщині.
Перша вагітність і пологова травма
Маленький Давид народився у вересні 2020 року у турківському пологовому будинку. За словами Аліни Борути, пологи були важкі. Відразу після народження вона сама помітила, що з дитинкою щось не так, хоча лікарі стверджували, що він здоровий.
Читайте також: Давидко, якому львів'яни збирали кошти на ШВЛ, уже не в реанімації. Відео
«Давид – наша перша дитина. Вагітність у мене проходила нормально. Ми дуже чекали на появу здорового рожевощокого синочка. Та коли він народився, то почав сіріти. Ніхто з лікарів мені нічого не казав, певно й не розуміли, що твориться. Казали, що дитина нахапалася навколоплідних вод і пройде. Лікар, який приймав пологи, взагалі вийшов до чоловіка і сказав, що все нормально. Та коли мені задзвонила мама, аби привітати, то я відразу сказала, що з сином щось не так. Посеред ночі лікарі забили на сполох і сина перевели до Львівської обласної дитячої лікарні ОХМАТДИТ через проблеми з диханням», – каже Аліна Борута.
Виписавшись із пологового, Аліна відразу поїхала у лікарню до сина. Каже, що коли дізналася, що він у комі, наче світ перевернувся. У такому стані він пробув близько трьох тижнів.
Перш ніж синові встановили правильний діагноз, довелося пройти великий шлях. Усі органи хлопчика були здорові, але чомусь він не міг дихати.
«Рідкісний діагноз – двобічний параліч діафрагми Давидкові встановили десь у три місяці. Впевнена, що це сталося через важкі пологи», – додає мама Аліна.
Про те, що параліч діафрагми є наслідком складних пологів, каже й завідувачка реанімації новонароджених лікарні ОХМАТДИТ Галина Заремба. Вона першою прийняла Давидка з пологового у вересні 2020-го.
«Дитина поступила до нас із синдромом поліорганної недостатності внаслідок важкої асфіксії у дуже важкому стані. Дитині застосували лікувальну гіпотермію – коли тіло на 72 години охолодили до 33 градусів, а згодом упродовж восьми годин поступово зігрівали», – пояснює Галина Заремба.
Порятунок Давидка
У реанімаційному відділенні Давидко пробув пів року. Він не міг самостійно дихати, бо його діафрагма – плоский м'яз, який допомагає людині робити вдих, не скорочувався від народження. Дихати допомагав апарат ШВЛ. Щоб мати змогу перевестися з реанімації у палату, а згодом піти додому, сім’ї потрібно було придбати власний ШВЛ. Коштів у понад 400 тисяч гривень родина не мала, тому допомогти узявся Благодійний фонд «Із янголом на плечі».
Керівник фонду Юрій Федечко каже, що суму у 425 тисяч гривень їм вдалося зібрати за чотири доби.
Щоб дитина могла жити без апаратів, львівські лікарі знайшли спосіб порятунку. Потрібен був стимулятор діафрагми. Без нього, за словами торакального хірурга Романа Ковальського, який першим діагностував двобічний параліч нерва діафрагми у Давидка, дитина була б прикутою до ліжка та апарату ШВЛ, тобто був би потрібний постійний догляд.
Читайте також: До Львова приїхав стимулятор, який допоможе маленькому Давидку дихати
Шукати стимулятор діафрагми стали за кордоном, адже ані у Львові, ані в Україні такого апарату ніхто не імплантував. Переговорами та замовленням у США займалася голова опікунської ради лікарні ОХМАТДИТ Андріана Мальська. Коштував стимулятор діафрагми для Давидка понад 1,8 млн грн. Збіркою знову ж таки зайнявся Благодійний фонд «Із янголом на плечі».
«Гроші на стимулятор діафрагми для Давидка вдалося зібрати досить швидко. Буквально за місяць ми завершили збірку і вже отримали цей апарат», – каже Юрій Федечко.
Першу операцію із вживлення стимулятора діафрагми Давидкові зробили на початку червня, другу – у липні (електрод підвели до іншої сторони нерва, – ред.). Обидві операції лікарі робили малоінвазивно – через кілька маленьких проколів.
«Коли нас переводили з реанімації у відділення, мене опанували страх і паніка, адже я не знала, чи вдасться мені правильно доглядати за сином після усього пережитого. Але я взяла себе у руки і твердо вирішила, що для своєї дитини зроблю усе, аби він жив і розвивався, як нормальні діти», – каже мама Аліна Борута.
Читайте також: У Львові прооперували Давидка, якому львів'яни збирали кошти на стимулятор нерва діафрагми
Принцип роботи стимулятора діафрагмального нерва полягає в тому, що до нерва підводять електрод, який закріплюють під шкірою. Він активується апаратом, який перебуває поруч з дитиною. Силу електричного імпульсу, який допомагає діафрагмі скорочуватися, можна регулювати.
Наново вчилися жити
Упродовж всього перебування у лікарні мама Аліна тішилася кожним рухом, звуком, активністю та рефлексіями свого сина Давидка. Каже, що ні дня не сумнівалася, що він одужає і зможе покинути лікарняні палати.
«У той час як мої подружки розповідали про своїх діток, скидали фото у соцмережі, я мовчала. Тихо пишалася своїм сином, коли він усміхнувся, робив рухи чи, хоч не впевнено, та все ж брав у руки іграшку. Для мене це все були перемоги. Щодня у лікарні знімала для себе коротенькі відео. Інколи не розуміла, для чого вони мені, але наполегливо це робила. Так фіксувала все те, що для мене було важливим», – веде далі жінка.
Ще у лікарні свого сина Аліна почала вчити самостійно їсти (адже до того він всю їжу споживав лише через зонд, – ред.), навчала розрізняти кольори та тварин.
Відчувати світ заново мама з сином почала, коли їх виписали додому. Зараз Давидко ще не надто впевнено, та все ж ходить, уміє показати на пальцях, скільки йому років (Давидку 1 рік і 4 місяці), а також привітатися і попрощатися. Як і будь-якій дитині, йому цікаві іграшки, телефони, мультфільми. На вигляд він дуже серйозний, мало усміхається, а його погляд, наче у дорослого.
«Давидко дуже цікавий хлопчик, завжди йому цікаво, що відбувається навколо нього, любить вивчати все нове. Не ходить сам, але вправно повзає на сідницях. Вдома зовсім по-іншому. Точно можу сказати, що у нас почався новий етап життя – упродовж року і двох місяців в нас були переживання, нерви, сльози, стреси. Але тепер хочемо про все забути і жити нормальним життям», – каже Аліна Борута.
Удома Давидкові батьки ще роблять певні маніпуляції – на кілька хвилин підключають до апарату ШВЛ, аби зволожити трахеостому (дитина не може сама відкашляти і сплюнути слиз, тому доводиться відсановувати відсмоктувачем, – ред.) та під’єднують стимулятор. У дитячу лікарню на огляди Давидка привозять раз на місяць.
Батькам, в яких є також хворі дітки, Аліна та її чоловік Іван Борута радять не сумніватись жодної секунди у своїх дітях та їх одужання та молитись.
«Молитви справді зцілюють. У стінах дитячої лікарні були промолені багато молитов і не лише моїх, а й цілої України. Ніколи не варто думати про погане, краще налаштовуватись на позитив і тоді кожна історія точно завершиться добре», – додала мама Давидка Аліна Борута.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ
- Випадкові люди можуть отримати землю в селі, а селяни, які з діда-прадіда там живуть – їм зась