
Фото: ілюстративне/Kat J on Unsplash
Розголос – шанс до покарання насилля. Історія 12-річного хлопчика у Львові
Львів шокувала новина про зґвалтування 12-річного хлопчика на Левандівці. Підозрюваного затримали за кілька годин. Цей випадок змусив задуматися, яка небезпека може чатувати на дітей у місті посеред білого дня. Дві сім’ї опинилися у складній ситуації, до якої прикута увага громадськості. Тvoemisto.tv спробувало довідатися, як усе сталося, чому батьки потерпілого хлопчика вирішили надати справі розголосу і як на Львівщині розслідують справи про зґвалтування неповнолітніх.
Зухвалий злочин, про який вирішили не мовчати
Це сталося 18 червня. Група дітей, серед яких і 12-річний син сім’ї Яцків, гуляла на одному з дитячих майданчиків біля житлового будинку на Левандівці.
Близько полудня до одного з хлопців підійшов юнак у кепці та окулярах, який попросив допомогти поштовхати мопед, що застряг неподалік, на що отримав відповідь «ні». Тоді молодик вирішив заручитися підтримкою групи хлопців і попросив колективної допомоги, бо самотужки йому не впоратися. За це він пообіцяв купити дітям «колу». Ті погодилися. Він повів їх до краю міста, до городів, через стежку з хащами. Хлопці зупинилися, однак 12-річний хлопчик, як більш активний та допитливий, пішов далі. Юнак почав розповідати, як він їздить на мопеді, розважати хлопця історіями, загалом він нагадував ютубного блогера, розповідає Tvoemisto.tv батько хлопчика Олег Яцків.
«Вони зайшли досить далеко, де був загороджений город із халабудою. Тоді юнак запропонував перелізти і попросив сина принеси викрутку. Потім поклав йому руку на плече і сказав: "Знаєш, ми не для того сюди прийшли…"».
І хоч хлопець кричав, каже батько, кривдник закривав йому рота. Але навіть якщо б кричав дорослий, то його б ніхто не почув, бо там було безлюдно. Докричатися до цивілізації не було шансу, говорить Олег.
Водночас діти, які чекали на початку шляху, помітили, що чоловік повертається сам, тому зняли його на телефон. Коли їхній друг пішов із незнайомцем, хлопці одразу повідомили маму, але за цей час злочин уже відбувся. Згодом потерпілий хлопчик вийшов, розповів друзям, що сталося, а тоді розповів мамі.
Після цього почалися покази, експертиза, райвідділок – і так до пізнього вечора. Увечері того дня мама Софія запропонувала вирішити, чи надавати злочину розголосу. Мовляв, публічність – це єдиний шанс, щоб добитися справедливості та вироку для кривдника. Тож сім’я вирішила не мовчати, щоби вберегти інших дітей від подібного і щоб продемонструвати, що не змирилася з цим.
«Ми розуміли, що якщо все буде тихо, то інша сторона може підійти з іншого боку, щоб вирішити ситуацію. Ми всі погодилися, що по-іншому цього не зробимо. Мікрорайон насправді невеликий, замкнений. У нас немає шансу звідси переїхати. Ми нічого поганого не зробили, ми себе переможеними не відчуваємо і добиваємося справедливості», – розповідає Олег Яцків.
Коли зґвалтування трапилося, мама потерпілого знайшла психологів. Упродовж 24 годин сім’я була шокована та стресована і навіть не думала про адвоката. А коли поширилися чутки, що сторона підозрюваного найняла одразу кількох, то сім’я публічно написала, що потребує фінансової допомоги і найняла адвоката Івана Василишина.
Підозрюваному у суботу, 20 червня, обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави.
Пережити жах
Сам хлопчик, на щастя, не замкнувся у собі, переконують батьки. Першу ніч після пережитого він не спав, але загалом він зі всіма спілкується, ходить гуляти з друзями.
«Очевидно, що травма лишилася, але ми стараємося повернути його до звичного життя. Зовнішньої пригніченості не видно», – каже Олег Яцків і додає, оскільки сім’я велика, у ній троє дітей, то вдається легше це пережити. Тим паче, друзі дуже підтримують хлопця, і львів’яни відгукнулися.
Батьки підозрюваного пробачення не просили і на зв’язок не виходили. Сім’я Яцків каже, що це на краще, тому що вони відчували б небезпеку.
«Перед судом (із обрання запобіжного заходу) до нас підійшов адвокат, хотів поговорити, але я відповів: "Мені немає про що говорити, зараз буде суд і тоді будемо бачити". На засіданні його вже не було, чоловіка захищав державний адвокат», – розповів батько.
Вдночас сім’я потерпілого іншій стороні співчуває.
«Вони теж ту дитину виховували, любили, може і були проблеми якісь, але я знаю, наскільки їм зараз важко. По-перше, над ними нависає ганьба, а по-друге, якщо виявиться, що він винен і суд це доведе, то йому доведеться провести за ґратами багато років», – каже Олег Яцків.
Батько підозрюваного Олег Мартинюк після засідання суду у коментарі журналістам сказав, що чотирьом приватним адвокатам заборонили захищати сина, і що це замовне звинувачення.
«Коли будуть проведені експертизи, тільки тоді все буде доказано. Нехай все пройде за процедурою», – сказав батько 18-річного хлопця.
За сином, каже, дивної поведінки не помічав, мовляв він навчався у Львівській політехніці, зустрічався з дівчиною.
«У нього просто такого не може бути», – зазначив батько.
Як вберегти дитину від небезпеки насильства?
Батько зґвалтованого хлопчика Олег каже, що можна багато разів говорити дитині одне і те ж, пояснювати, що можна, а що ні, і навіть якщо дитина чемна, все одно вона вчинить по-своєму. Дитину не запрограмуєш і обставини відіграють вирішальну роль.
«Ти можеш казати дитині двісті разів не вибігати на дорогу, а вона візьме і вибіжить, бо хтось її відволіче чи покличе. Життя – це не є чіткий алгоритм. Буває такий збіг обставин, що дитина зробить по-іншому. Ось у Львові збили хлопчика, і люди мають горе з обох сторін», – зазначив Олег Яцків.
Засновниця психологічної студії «Сенс», травматерапевтка Мар’яна Франко каже, що випадки фізичного і сексуального насилля однієї людини над іншою вважаються ще більш загрозливими для майбутнього життя людини, аніж аварія чи стихійне лихо. Особливо це стосується дітей, в яких практично немає можливості самим себе захистити.
Щоб полегшити біль пережитого необхідно подбати про відповідну безпеку, підтримку та залишатись поруч із постраждалим.
«По перше, за жодних умов не можна засуджувати дитину, яка стала жертвою насилля. Не потрібно говорити фраз на кшталт "от навіщо ти туди йшов/йшла". Краще сказати, що вам дуже шкода, що це з нею трапилося і продумати, що ви можете зробити, щоб захистити дитину і не допустити такого в майбутньому.
Друге, що варто пам‘ятати: як би не реагувала дитина під час самої травматичної події чи після неї – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Адже коли людина потрапляє в ситуацію насилля, у неї вмикаються біологічні стресові механізми і вона може у буквальному розумінні як заціпеніти, так і підкоритись чи піти за кривдником. Такі біологічні механізми вмикаються, щоб людина могла вижити, коли ситуація вийшла поза можливості дитини впоратися і дати відпір», – розповіла вона Tvoemisto.tv.
Чи потрібен тиск громадськості у таких справах?
Психологиня каже, що тиск є обов‘язковим. «Якщо ми хочемо зупинити насилля та його наслідки, то завжди маємо ставати на захист постраждалого .На жаль, у нас ще й досі зберігається великий ризик стигматизації з боку суспільства, коли люди починають говорити, що «жертва сама винна» або «для чого усе це виносити на люди чи згадувати». А це ж, по суті, повторна травматизація для особистості постраждалого та його сім‘ї. Тому так не має бути», – говорить Мар’яна Франко.
Заступник прокурора Львівщини Микола Друзюк запевнив Тvoemisto.tv, що правоохоронці стараються на злочини такої категорії реагувати оперативно, однак на розслідування впливає тривалість проведення низки експертиз.
Посадовець також каже, що тиск громадськості не впливає на розслідування та розгляд справи і що слідчі дії з неповнолітніми потерпілими та свідками стараються провести за один раз, щоби не травмувати їх ще більше.
«Це складна категорія справ. Злочини проти статевої свободи, недоторканності, зокрема і зґвалтування, в теорії криміналістики віднесені до високолатентних злочинів. Потерпілі часто не повідомляють про це чи повідомляють запізно, а основним у доказовій картині цієї категорії є біологічні сліди. Інколи потерпілі приходять додому – переодягаються, миються і аж тоді повідомляють правоохоронні органи. Це суттєво впливає на доказову картину, але сучасні експертні методики, за ДНК чи інші, допомагають витягувати докази і доводити вину зловмисників», – говорить Микола Друзюк.
Він зазначив, що у випадку із хлопчиком на Левандівці правоохоронці фактично за 5 годин встановили особу зловмисника, обшукали його помешкання, а для цього потрібні були підготовчі дії та процесуальні підстави, мають бути підготовлені криміналістичні лабораторії для відібрання біологічних зразків. Через зухвалість скоєного вчинку та через обтяжуючі обставини прокуратура наполягатиме на якнайсуворішому покаранні – до 15 років ув’язнення.
«Буває так, що у жертви змінюється позиція, тому що їм неприємно ходити до суду, згадувати пережите. Такі травми важко загоюються. Інколи злочинці відшкодовують жертві моральну шкоду. Але зазвичай справи доводять до логічного завершення і кривдників карають», – прокоментував заступник прокурора.
У прокуратурі не можуть гарантувати, що обвинувальний акт щодо підозрюваного передадуть до суду до двох місяців. Термін розслідування можуть продовжити через великий комплекс експертиз. Якщо за два місяці цього не вдасться зробити, тоді прокуратура звертатиметься до суду з проханням продовжити строк тримання підозрюваного під вартою і продовжити досудове розслідування.
Як розслідують справи про згвалтування неповнолітніх?
У прокуратурі Львівської області Тvoemisto.tv розповіли, що цього року проти статевої свободи та недоторканності дітей вчинили 5 кримінальних злочинів, два з яких – зґвалтування. Один обвинувальний акт скерували до суду, а одну справу закрили через непідтвердження факту, ще три – перебувають у провадженні.
Торік таких злочинів було 15, із них 5 скерували до суду, 5 закрили та 5 досі перебувають у провадженні органів поліції. Зокрема, 8 із них стосувалися зґвалтування.
Львівський адвокат Олег Мицик уточнив Тvoemisto.tv, що у справах про зґвалтування неповнолітніх за період 2019-2020 років по Україні суди винесли 50 вироків, із яких у Львівській області – 2, а у справах щодо зґвалтування малолітньої особи – 26 вироків, із них у Львівській області – 1 вирок.
За його словами, у розслідуваннях подібних кримінальних проваджень має місце вкрай висока латентність подібних злочинів, а особливо щодо дітей із неблагополучних сімей. Діти часто приховують це, а особливо, коли немає довіри до батьків чи контролю з їх боку.
Дуже важливо розпочати подібне розслідування по «гарячих» слідах, коли на тілі як жертви, так і насильника збереглися взаємні біологічні сліди та тілесні ушкодження, одяг не прали або не забруднили, наголошує адвокат.
Головною у таких ситуаціях є наполегливість батьків, оскільки органи поліції часто зволікають із початком реєстрації та розслідування подібних кримінальних проваджень, перевіряючи таким чином справжність повідомлення та реальність наміру заявників. Поліція логічно припускає, що може бути відмова батьків від переслідування інших близьких їм людей. А за цей час можуть втратитись докази.
Активна частина суспільства, яка підтримує потерпілих, повинна розуміти, що доведення в подібній категорії справ не зможе бути побудоване лише на свідченнях дитини, бо вона може замкнутися у собі, заплутатися, очікувати «сигнали» від батьків, які не завжди є об’єктивними. А тому дуже важливими є дані відеофіксації з камер спостереження міста, прилеглих будинків, магазинів, відеореєстраторів випадкових автомобілів, які зможуть звузити коло пошуків винуватця, а потім і бути доказами його дій.
Разом із тим, психологиня Мар’яна Франко наголошує, що підтримка сім’ї у цей час стає надважливою. Членам сім‘ї варто зберігати звичний ритм, побут та ставлення до того, хто постраждав від насилля – це допомагає зберегти стабільність життя. Також важливо виявляти співчуття до дитини, але в жодному разі не варто починати її жаліти. Дитина може сприйняти таке поблажливе ставлення як те, що з нею щось не в порядку, а людині, яка стала жертвою насилля, слід навпаки завжди показувати, що якраз із нею все в нормі. Не в нормі, коли відбувається насилля.
Христина Гоголь
Головне фото ілюстративне, Kate J Unsplash
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» – це медіа, якому справді можна довіряти.
Якщо Вам подобається те, що ми робимо – долучайтеся до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!
Що отримають члени спільноти Tvoemisto.tv:
- ексклюзивні e-mail розсилки
- доступ на спеціальні закриті події для Спільноти
- можливість голосувати за теми матеріалів та публічних дискусій, які планує редакція
- можливість стати експертом «Твого Міста»
- ексклюзивне друковане видання з доставкою додому/в офіс (щодвамісяці)
- у майбутньому – знижки у мережі партнерів «Твого Міста».
Підтримати Tvoemisto.tv можна за посиланням.
Вибір Твого міста
- Пагорб Слави у Львові: як в місті позбуваються радянської «реліквії» і що там може бути
- 9 років після трагедії. Як виглядає колишнє сміттєзвалище у Львові, де бігають зайці
- Як зміниться військовий цвинтар у Львові: символіка, простір і виклики
- «Батьки мають подорослішати!» Ще раз про російський реп у школі Львова і що з цим робити
- «Геополітично людство ще не дісталося дна, але Україна може зупинити це падіння»
- «США переживають те, що українці бачили за Януковича». Виступ Енн Епплбаум у Львові
- «Треба зробити по 100 грн!» Чи зросте у Львові вартість проїзду і що кажуть мешканці
- «Україна платить велику ціну, але попереду історична нагорода»
- Інвестори, земля та «сірі» реєстратори. Що для Львова змінить закон 12089
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова