
Фото: ілюстративне/Kat J on Unsplash
Розголос – шанс до покарання насилля. Історія 12-річного хлопчика у Львові
Львів шокувала новина про зґвалтування 12-річного хлопчика на Левандівці. Підозрюваного затримали за кілька годин. Цей випадок змусив задуматися, яка небезпека може чатувати на дітей у місті посеред білого дня. Дві сім’ї опинилися у складній ситуації, до якої прикута увага громадськості. Тvoemisto.tv спробувало довідатися, як усе сталося, чому батьки потерпілого хлопчика вирішили надати справі розголосу і як на Львівщині розслідують справи про зґвалтування неповнолітніх.
Зухвалий злочин, про який вирішили не мовчати
Це сталося 18 червня. Група дітей, серед яких і 12-річний син сім’ї Яцків, гуляла на одному з дитячих майданчиків біля житлового будинку на Левандівці.
Близько полудня до одного з хлопців підійшов юнак у кепці та окулярах, який попросив допомогти поштовхати мопед, що застряг неподалік, на що отримав відповідь «ні». Тоді молодик вирішив заручитися підтримкою групи хлопців і попросив колективної допомоги, бо самотужки йому не впоратися. За це він пообіцяв купити дітям «колу». Ті погодилися. Він повів їх до краю міста, до городів, через стежку з хащами. Хлопці зупинилися, однак 12-річний хлопчик, як більш активний та допитливий, пішов далі. Юнак почав розповідати, як він їздить на мопеді, розважати хлопця історіями, загалом він нагадував ютубного блогера, розповідає Tvoemisto.tv батько хлопчика Олег Яцків.
«Вони зайшли досить далеко, де був загороджений город із халабудою. Тоді юнак запропонував перелізти і попросив сина принеси викрутку. Потім поклав йому руку на плече і сказав: "Знаєш, ми не для того сюди прийшли…"».
І хоч хлопець кричав, каже батько, кривдник закривав йому рота. Але навіть якщо б кричав дорослий, то його б ніхто не почув, бо там було безлюдно. Докричатися до цивілізації не було шансу, говорить Олег.
Водночас діти, які чекали на початку шляху, помітили, що чоловік повертається сам, тому зняли його на телефон. Коли їхній друг пішов із незнайомцем, хлопці одразу повідомили маму, але за цей час злочин уже відбувся. Згодом потерпілий хлопчик вийшов, розповів друзям, що сталося, а тоді розповів мамі.
Після цього почалися покази, експертиза, райвідділок – і так до пізнього вечора. Увечері того дня мама Софія запропонувала вирішити, чи надавати злочину розголосу. Мовляв, публічність – це єдиний шанс, щоб добитися справедливості та вироку для кривдника. Тож сім’я вирішила не мовчати, щоби вберегти інших дітей від подібного і щоб продемонструвати, що не змирилася з цим.
«Ми розуміли, що якщо все буде тихо, то інша сторона може підійти з іншого боку, щоб вирішити ситуацію. Ми всі погодилися, що по-іншому цього не зробимо. Мікрорайон насправді невеликий, замкнений. У нас немає шансу звідси переїхати. Ми нічого поганого не зробили, ми себе переможеними не відчуваємо і добиваємося справедливості», – розповідає Олег Яцків.
Коли зґвалтування трапилося, мама потерпілого знайшла психологів. Упродовж 24 годин сім’я була шокована та стресована і навіть не думала про адвоката. А коли поширилися чутки, що сторона підозрюваного найняла одразу кількох, то сім’я публічно написала, що потребує фінансової допомоги і найняла адвоката Івана Василишина.
Підозрюваному у суботу, 20 червня, обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави.
Пережити жах
Сам хлопчик, на щастя, не замкнувся у собі, переконують батьки. Першу ніч після пережитого він не спав, але загалом він зі всіма спілкується, ходить гуляти з друзями.
«Очевидно, що травма лишилася, але ми стараємося повернути його до звичного життя. Зовнішньої пригніченості не видно», – каже Олег Яцків і додає, оскільки сім’я велика, у ній троє дітей, то вдається легше це пережити. Тим паче, друзі дуже підтримують хлопця, і львів’яни відгукнулися.
Батьки підозрюваного пробачення не просили і на зв’язок не виходили. Сім’я Яцків каже, що це на краще, тому що вони відчували б небезпеку.
«Перед судом (із обрання запобіжного заходу) до нас підійшов адвокат, хотів поговорити, але я відповів: "Мені немає про що говорити, зараз буде суд і тоді будемо бачити". На засіданні його вже не було, чоловіка захищав державний адвокат», – розповів батько.
Вдночас сім’я потерпілого іншій стороні співчуває.
«Вони теж ту дитину виховували, любили, може і були проблеми якісь, але я знаю, наскільки їм зараз важко. По-перше, над ними нависає ганьба, а по-друге, якщо виявиться, що він винен і суд це доведе, то йому доведеться провести за ґратами багато років», – каже Олег Яцків.
Батько підозрюваного Олег Мартинюк після засідання суду у коментарі журналістам сказав, що чотирьом приватним адвокатам заборонили захищати сина, і що це замовне звинувачення.
«Коли будуть проведені експертизи, тільки тоді все буде доказано. Нехай все пройде за процедурою», – сказав батько 18-річного хлопця.
За сином, каже, дивної поведінки не помічав, мовляв він навчався у Львівській політехніці, зустрічався з дівчиною.
«У нього просто такого не може бути», – зазначив батько.
Як вберегти дитину від небезпеки насильства?
Батько зґвалтованого хлопчика Олег каже, що можна багато разів говорити дитині одне і те ж, пояснювати, що можна, а що ні, і навіть якщо дитина чемна, все одно вона вчинить по-своєму. Дитину не запрограмуєш і обставини відіграють вирішальну роль.
«Ти можеш казати дитині двісті разів не вибігати на дорогу, а вона візьме і вибіжить, бо хтось її відволіче чи покличе. Життя – це не є чіткий алгоритм. Буває такий збіг обставин, що дитина зробить по-іншому. Ось у Львові збили хлопчика, і люди мають горе з обох сторін», – зазначив Олег Яцків.
Засновниця психологічної студії «Сенс», травматерапевтка Мар’яна Франко каже, що випадки фізичного і сексуального насилля однієї людини над іншою вважаються ще більш загрозливими для майбутнього життя людини, аніж аварія чи стихійне лихо. Особливо це стосується дітей, в яких практично немає можливості самим себе захистити.
Щоб полегшити біль пережитого необхідно подбати про відповідну безпеку, підтримку та залишатись поруч із постраждалим.
«По перше, за жодних умов не можна засуджувати дитину, яка стала жертвою насилля. Не потрібно говорити фраз на кшталт "от навіщо ти туди йшов/йшла". Краще сказати, що вам дуже шкода, що це з нею трапилося і продумати, що ви можете зробити, щоб захистити дитину і не допустити такого в майбутньому.
Друге, що варто пам‘ятати: як би не реагувала дитина під час самої травматичної події чи після неї – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Адже коли людина потрапляє в ситуацію насилля, у неї вмикаються біологічні стресові механізми і вона може у буквальному розумінні як заціпеніти, так і підкоритись чи піти за кривдником. Такі біологічні механізми вмикаються, щоб людина могла вижити, коли ситуація вийшла поза можливості дитини впоратися і дати відпір», – розповіла вона Tvoemisto.tv.
Чи потрібен тиск громадськості у таких справах?
Психологиня каже, що тиск є обов‘язковим. «Якщо ми хочемо зупинити насилля та його наслідки, то завжди маємо ставати на захист постраждалого .На жаль, у нас ще й досі зберігається великий ризик стигматизації з боку суспільства, коли люди починають говорити, що «жертва сама винна» або «для чого усе це виносити на люди чи згадувати». А це ж, по суті, повторна травматизація для особистості постраждалого та його сім‘ї. Тому так не має бути», – говорить Мар’яна Франко.
Заступник прокурора Львівщини Микола Друзюк запевнив Тvoemisto.tv, що правоохоронці стараються на злочини такої категорії реагувати оперативно, однак на розслідування впливає тривалість проведення низки експертиз.
Посадовець також каже, що тиск громадськості не впливає на розслідування та розгляд справи і що слідчі дії з неповнолітніми потерпілими та свідками стараються провести за один раз, щоби не травмувати їх ще більше.
«Це складна категорія справ. Злочини проти статевої свободи, недоторканності, зокрема і зґвалтування, в теорії криміналістики віднесені до високолатентних злочинів. Потерпілі часто не повідомляють про це чи повідомляють запізно, а основним у доказовій картині цієї категорії є біологічні сліди. Інколи потерпілі приходять додому – переодягаються, миються і аж тоді повідомляють правоохоронні органи. Це суттєво впливає на доказову картину, але сучасні експертні методики, за ДНК чи інші, допомагають витягувати докази і доводити вину зловмисників», – говорить Микола Друзюк.
Він зазначив, що у випадку із хлопчиком на Левандівці правоохоронці фактично за 5 годин встановили особу зловмисника, обшукали його помешкання, а для цього потрібні були підготовчі дії та процесуальні підстави, мають бути підготовлені криміналістичні лабораторії для відібрання біологічних зразків. Через зухвалість скоєного вчинку та через обтяжуючі обставини прокуратура наполягатиме на якнайсуворішому покаранні – до 15 років ув’язнення.
«Буває так, що у жертви змінюється позиція, тому що їм неприємно ходити до суду, згадувати пережите. Такі травми важко загоюються. Інколи злочинці відшкодовують жертві моральну шкоду. Але зазвичай справи доводять до логічного завершення і кривдників карають», – прокоментував заступник прокурора.
У прокуратурі не можуть гарантувати, що обвинувальний акт щодо підозрюваного передадуть до суду до двох місяців. Термін розслідування можуть продовжити через великий комплекс експертиз. Якщо за два місяці цього не вдасться зробити, тоді прокуратура звертатиметься до суду з проханням продовжити строк тримання підозрюваного під вартою і продовжити досудове розслідування.
Як розслідують справи про згвалтування неповнолітніх?
У прокуратурі Львівської області Тvoemisto.tv розповіли, що цього року проти статевої свободи та недоторканності дітей вчинили 5 кримінальних злочинів, два з яких – зґвалтування. Один обвинувальний акт скерували до суду, а одну справу закрили через непідтвердження факту, ще три – перебувають у провадженні.
Торік таких злочинів було 15, із них 5 скерували до суду, 5 закрили та 5 досі перебувають у провадженні органів поліції. Зокрема, 8 із них стосувалися зґвалтування.
Львівський адвокат Олег Мицик уточнив Тvoemisto.tv, що у справах про зґвалтування неповнолітніх за період 2019-2020 років по Україні суди винесли 50 вироків, із яких у Львівській області – 2, а у справах щодо зґвалтування малолітньої особи – 26 вироків, із них у Львівській області – 1 вирок.
За його словами, у розслідуваннях подібних кримінальних проваджень має місце вкрай висока латентність подібних злочинів, а особливо щодо дітей із неблагополучних сімей. Діти часто приховують це, а особливо, коли немає довіри до батьків чи контролю з їх боку.
Дуже важливо розпочати подібне розслідування по «гарячих» слідах, коли на тілі як жертви, так і насильника збереглися взаємні біологічні сліди та тілесні ушкодження, одяг не прали або не забруднили, наголошує адвокат.
Головною у таких ситуаціях є наполегливість батьків, оскільки органи поліції часто зволікають із початком реєстрації та розслідування подібних кримінальних проваджень, перевіряючи таким чином справжність повідомлення та реальність наміру заявників. Поліція логічно припускає, що може бути відмова батьків від переслідування інших близьких їм людей. А за цей час можуть втратитись докази.
Активна частина суспільства, яка підтримує потерпілих, повинна розуміти, що доведення в подібній категорії справ не зможе бути побудоване лише на свідченнях дитини, бо вона може замкнутися у собі, заплутатися, очікувати «сигнали» від батьків, які не завжди є об’єктивними. А тому дуже важливими є дані відеофіксації з камер спостереження міста, прилеглих будинків, магазинів, відеореєстраторів випадкових автомобілів, які зможуть звузити коло пошуків винуватця, а потім і бути доказами його дій.
Разом із тим, психологиня Мар’яна Франко наголошує, що підтримка сім’ї у цей час стає надважливою. Членам сім‘ї варто зберігати звичний ритм, побут та ставлення до того, хто постраждав від насилля – це допомагає зберегти стабільність життя. Також важливо виявляти співчуття до дитини, але в жодному разі не варто починати її жаліти. Дитина може сприйняти таке поблажливе ставлення як те, що з нею щось не в порядку, а людині, яка стала жертвою насилля, слід навпаки завжди показувати, що якраз із нею все в нормі. Не в нормі, коли відбувається насилля.
Христина Гоголь
Головне фото ілюстративне, Kate J Unsplash
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» – це медіа, якому справді можна довіряти.
Якщо Вам подобається те, що ми робимо – долучайтеся до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!
Що отримають члени спільноти Tvoemisto.tv:
- ексклюзивні e-mail розсилки
- доступ на спеціальні закриті події для Спільноти
- можливість голосувати за теми матеріалів та публічних дискусій, які планує редакція
- можливість стати експертом «Твого Міста»
- ексклюзивне друковане видання з доставкою додому/в офіс (щодвамісяці)
- у майбутньому – знижки у мережі партнерів «Твого Міста».
Підтримати Tvoemisto.tv можна за посиланням.
Вибір Твого міста
- Кому належать готелі у центрі Львова і чи є серед них росіяни
- Операція «Релокація». Як урятувати економіку України
- «Я постійно думав: хто, як не ми». Останнє інтерв’ю Дмитра Пащука
- «Хороша освіта нам потрібна не менше, ніж армія»
- «Далі буде ще дорожче». Скільки коштує житло у Львові
- Як зміниться площа Міцкевича у Львові та хто за це заплатить
- Динамічність у мистецтві. Де у Львові працює унікальний виставковий центр Home of Arts
- «Ходимо вдвох». Як у Львові працюють інспектори з паркування
- У Києві зникає садиба Терещенків. Чи є шанс на порятунок
- Як трамвайне депо у Львові стає креативним простором. Репортаж
- «Ми збирали кошти на відновлення будинку, коли росіяни ще стояли під Києвом»
- В Україні – дефіцит цибулі. Звідки її імпортують та яка ситуація з іншими продуктами
- За що треба платити в Першому ТМО. Розмова з керівництвом лікарні
- «Мене врятувала ікона». Репортаж з будинку у Києві, який постраждав 25 лютого
- «Все складається, щоб навесні ми пішли у контрнаступ», – військовий експерт
- «Хто я в цій війні». Настоятель гарнізонного храму Тарас Михальчук
- «Хто я в цій війні». Хірург Гнат Герич
- Едвард Лукас: «Шансів на розпад російської федерації зараз більше, ніж колись»
- «Виробіть нові документи!» Юрист про повістки, мобілізацію та військовий облік
- Чи потрібен нам День української жінки? Оксана Кісь про пропозицію нових свят
- «Власта» є частиною історії міста, у цьому ми вбачаємо цінність
- Сам пише казки. Як десятирічний Мартин живе без гаджетів
- Боєць Мирослав Откович: «На передовій життя більше, аніж у тилу»
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову