
Фото: ілюстративне/Kat J on Unsplash
Розголос – шанс до покарання насилля. Історія 12-річного хлопчика у Львові
Львів шокувала новина про зґвалтування 12-річного хлопчика на Левандівці. Підозрюваного затримали за кілька годин. Цей випадок змусив задуматися, яка небезпека може чатувати на дітей у місті посеред білого дня. Дві сім’ї опинилися у складній ситуації, до якої прикута увага громадськості. Тvoemisto.tv спробувало довідатися, як усе сталося, чому батьки потерпілого хлопчика вирішили надати справі розголосу і як на Львівщині розслідують справи про зґвалтування неповнолітніх.
Зухвалий злочин, про який вирішили не мовчати
Це сталося 18 червня. Група дітей, серед яких і 12-річний син сім’ї Яцків, гуляла на одному з дитячих майданчиків біля житлового будинку на Левандівці.
Близько полудня до одного з хлопців підійшов юнак у кепці та окулярах, який попросив допомогти поштовхати мопед, що застряг неподалік, на що отримав відповідь «ні». Тоді молодик вирішив заручитися підтримкою групи хлопців і попросив колективної допомоги, бо самотужки йому не впоратися. За це він пообіцяв купити дітям «колу». Ті погодилися. Він повів їх до краю міста, до городів, через стежку з хащами. Хлопці зупинилися, однак 12-річний хлопчик, як більш активний та допитливий, пішов далі. Юнак почав розповідати, як він їздить на мопеді, розважати хлопця історіями, загалом він нагадував ютубного блогера, розповідає Tvoemisto.tv батько хлопчика Олег Яцків.
«Вони зайшли досить далеко, де був загороджений город із халабудою. Тоді юнак запропонував перелізти і попросив сина принеси викрутку. Потім поклав йому руку на плече і сказав: "Знаєш, ми не для того сюди прийшли…"».
І хоч хлопець кричав, каже батько, кривдник закривав йому рота. Але навіть якщо б кричав дорослий, то його б ніхто не почув, бо там було безлюдно. Докричатися до цивілізації не було шансу, говорить Олег.
Водночас діти, які чекали на початку шляху, помітили, що чоловік повертається сам, тому зняли його на телефон. Коли їхній друг пішов із незнайомцем, хлопці одразу повідомили маму, але за цей час злочин уже відбувся. Згодом потерпілий хлопчик вийшов, розповів друзям, що сталося, а тоді розповів мамі.
Після цього почалися покази, експертиза, райвідділок – і так до пізнього вечора. Увечері того дня мама Софія запропонувала вирішити, чи надавати злочину розголосу. Мовляв, публічність – це єдиний шанс, щоб добитися справедливості та вироку для кривдника. Тож сім’я вирішила не мовчати, щоби вберегти інших дітей від подібного і щоб продемонструвати, що не змирилася з цим.
«Ми розуміли, що якщо все буде тихо, то інша сторона може підійти з іншого боку, щоб вирішити ситуацію. Ми всі погодилися, що по-іншому цього не зробимо. Мікрорайон насправді невеликий, замкнений. У нас немає шансу звідси переїхати. Ми нічого поганого не зробили, ми себе переможеними не відчуваємо і добиваємося справедливості», – розповідає Олег Яцків.
Коли зґвалтування трапилося, мама потерпілого знайшла психологів. Упродовж 24 годин сім’я була шокована та стресована і навіть не думала про адвоката. А коли поширилися чутки, що сторона підозрюваного найняла одразу кількох, то сім’я публічно написала, що потребує фінансової допомоги і найняла адвоката Івана Василишина.
Підозрюваному у суботу, 20 червня, обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави.
Пережити жах
Сам хлопчик, на щастя, не замкнувся у собі, переконують батьки. Першу ніч після пережитого він не спав, але загалом він зі всіма спілкується, ходить гуляти з друзями.
«Очевидно, що травма лишилася, але ми стараємося повернути його до звичного життя. Зовнішньої пригніченості не видно», – каже Олег Яцків і додає, оскільки сім’я велика, у ній троє дітей, то вдається легше це пережити. Тим паче, друзі дуже підтримують хлопця, і львів’яни відгукнулися.
Батьки підозрюваного пробачення не просили і на зв’язок не виходили. Сім’я Яцків каже, що це на краще, тому що вони відчували б небезпеку.
«Перед судом (із обрання запобіжного заходу) до нас підійшов адвокат, хотів поговорити, але я відповів: "Мені немає про що говорити, зараз буде суд і тоді будемо бачити". На засіданні його вже не було, чоловіка захищав державний адвокат», – розповів батько.
Вдночас сім’я потерпілого іншій стороні співчуває.
«Вони теж ту дитину виховували, любили, може і були проблеми якісь, але я знаю, наскільки їм зараз важко. По-перше, над ними нависає ганьба, а по-друге, якщо виявиться, що він винен і суд це доведе, то йому доведеться провести за ґратами багато років», – каже Олег Яцків.
Батько підозрюваного Олег Мартинюк після засідання суду у коментарі журналістам сказав, що чотирьом приватним адвокатам заборонили захищати сина, і що це замовне звинувачення.
«Коли будуть проведені експертизи, тільки тоді все буде доказано. Нехай все пройде за процедурою», – сказав батько 18-річного хлопця.
За сином, каже, дивної поведінки не помічав, мовляв він навчався у Львівській політехніці, зустрічався з дівчиною.
«У нього просто такого не може бути», – зазначив батько.
Як вберегти дитину від небезпеки насильства?
Батько зґвалтованого хлопчика Олег каже, що можна багато разів говорити дитині одне і те ж, пояснювати, що можна, а що ні, і навіть якщо дитина чемна, все одно вона вчинить по-своєму. Дитину не запрограмуєш і обставини відіграють вирішальну роль.
«Ти можеш казати дитині двісті разів не вибігати на дорогу, а вона візьме і вибіжить, бо хтось її відволіче чи покличе. Життя – це не є чіткий алгоритм. Буває такий збіг обставин, що дитина зробить по-іншому. Ось у Львові збили хлопчика, і люди мають горе з обох сторін», – зазначив Олег Яцків.
Засновниця психологічної студії «Сенс», травматерапевтка Мар’яна Франко каже, що випадки фізичного і сексуального насилля однієї людини над іншою вважаються ще більш загрозливими для майбутнього життя людини, аніж аварія чи стихійне лихо. Особливо це стосується дітей, в яких практично немає можливості самим себе захистити.
Щоб полегшити біль пережитого необхідно подбати про відповідну безпеку, підтримку та залишатись поруч із постраждалим.
«По перше, за жодних умов не можна засуджувати дитину, яка стала жертвою насилля. Не потрібно говорити фраз на кшталт "от навіщо ти туди йшов/йшла". Краще сказати, що вам дуже шкода, що це з нею трапилося і продумати, що ви можете зробити, щоб захистити дитину і не допустити такого в майбутньому.
Друге, що варто пам‘ятати: як би не реагувала дитина під час самої травматичної події чи після неї – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Адже коли людина потрапляє в ситуацію насилля, у неї вмикаються біологічні стресові механізми і вона може у буквальному розумінні як заціпеніти, так і підкоритись чи піти за кривдником. Такі біологічні механізми вмикаються, щоб людина могла вижити, коли ситуація вийшла поза можливості дитини впоратися і дати відпір», – розповіла вона Tvoemisto.tv.
Чи потрібен тиск громадськості у таких справах?
Психологиня каже, що тиск є обов‘язковим. «Якщо ми хочемо зупинити насилля та його наслідки, то завжди маємо ставати на захист постраждалого .На жаль, у нас ще й досі зберігається великий ризик стигматизації з боку суспільства, коли люди починають говорити, що «жертва сама винна» або «для чого усе це виносити на люди чи згадувати». А це ж, по суті, повторна травматизація для особистості постраждалого та його сім‘ї. Тому так не має бути», – говорить Мар’яна Франко.
Заступник прокурора Львівщини Микола Друзюк запевнив Тvoemisto.tv, що правоохоронці стараються на злочини такої категорії реагувати оперативно, однак на розслідування впливає тривалість проведення низки експертиз.
Посадовець також каже, що тиск громадськості не впливає на розслідування та розгляд справи і що слідчі дії з неповнолітніми потерпілими та свідками стараються провести за один раз, щоби не травмувати їх ще більше.
«Це складна категорія справ. Злочини проти статевої свободи, недоторканності, зокрема і зґвалтування, в теорії криміналістики віднесені до високолатентних злочинів. Потерпілі часто не повідомляють про це чи повідомляють запізно, а основним у доказовій картині цієї категорії є біологічні сліди. Інколи потерпілі приходять додому – переодягаються, миються і аж тоді повідомляють правоохоронні органи. Це суттєво впливає на доказову картину, але сучасні експертні методики, за ДНК чи інші, допомагають витягувати докази і доводити вину зловмисників», – говорить Микола Друзюк.
Він зазначив, що у випадку із хлопчиком на Левандівці правоохоронці фактично за 5 годин встановили особу зловмисника, обшукали його помешкання, а для цього потрібні були підготовчі дії та процесуальні підстави, мають бути підготовлені криміналістичні лабораторії для відібрання біологічних зразків. Через зухвалість скоєного вчинку та через обтяжуючі обставини прокуратура наполягатиме на якнайсуворішому покаранні – до 15 років ув’язнення.
«Буває так, що у жертви змінюється позиція, тому що їм неприємно ходити до суду, згадувати пережите. Такі травми важко загоюються. Інколи злочинці відшкодовують жертві моральну шкоду. Але зазвичай справи доводять до логічного завершення і кривдників карають», – прокоментував заступник прокурора.
У прокуратурі не можуть гарантувати, що обвинувальний акт щодо підозрюваного передадуть до суду до двох місяців. Термін розслідування можуть продовжити через великий комплекс експертиз. Якщо за два місяці цього не вдасться зробити, тоді прокуратура звертатиметься до суду з проханням продовжити строк тримання підозрюваного під вартою і продовжити досудове розслідування.
Як розслідують справи про згвалтування неповнолітніх?
У прокуратурі Львівської області Тvoemisto.tv розповіли, що цього року проти статевої свободи та недоторканності дітей вчинили 5 кримінальних злочинів, два з яких – зґвалтування. Один обвинувальний акт скерували до суду, а одну справу закрили через непідтвердження факту, ще три – перебувають у провадженні.
Торік таких злочинів було 15, із них 5 скерували до суду, 5 закрили та 5 досі перебувають у провадженні органів поліції. Зокрема, 8 із них стосувалися зґвалтування.
Львівський адвокат Олег Мицик уточнив Тvoemisto.tv, що у справах про зґвалтування неповнолітніх за період 2019-2020 років по Україні суди винесли 50 вироків, із яких у Львівській області – 2, а у справах щодо зґвалтування малолітньої особи – 26 вироків, із них у Львівській області – 1 вирок.
За його словами, у розслідуваннях подібних кримінальних проваджень має місце вкрай висока латентність подібних злочинів, а особливо щодо дітей із неблагополучних сімей. Діти часто приховують це, а особливо, коли немає довіри до батьків чи контролю з їх боку.
Дуже важливо розпочати подібне розслідування по «гарячих» слідах, коли на тілі як жертви, так і насильника збереглися взаємні біологічні сліди та тілесні ушкодження, одяг не прали або не забруднили, наголошує адвокат.
Головною у таких ситуаціях є наполегливість батьків, оскільки органи поліції часто зволікають із початком реєстрації та розслідування подібних кримінальних проваджень, перевіряючи таким чином справжність повідомлення та реальність наміру заявників. Поліція логічно припускає, що може бути відмова батьків від переслідування інших близьких їм людей. А за цей час можуть втратитись докази.
Активна частина суспільства, яка підтримує потерпілих, повинна розуміти, що доведення в подібній категорії справ не зможе бути побудоване лише на свідченнях дитини, бо вона може замкнутися у собі, заплутатися, очікувати «сигнали» від батьків, які не завжди є об’єктивними. А тому дуже важливими є дані відеофіксації з камер спостереження міста, прилеглих будинків, магазинів, відеореєстраторів випадкових автомобілів, які зможуть звузити коло пошуків винуватця, а потім і бути доказами його дій.
Разом із тим, психологиня Мар’яна Франко наголошує, що підтримка сім’ї у цей час стає надважливою. Членам сім‘ї варто зберігати звичний ритм, побут та ставлення до того, хто постраждав від насилля – це допомагає зберегти стабільність життя. Також важливо виявляти співчуття до дитини, але в жодному разі не варто починати її жаліти. Дитина може сприйняти таке поблажливе ставлення як те, що з нею щось не в порядку, а людині, яка стала жертвою насилля, слід навпаки завжди показувати, що якраз із нею все в нормі. Не в нормі, коли відбувається насилля.
Христина Гоголь
Головне фото ілюстративне, Kate J Unsplash
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» – це медіа, якому справді можна довіряти.
Якщо Вам подобається те, що ми робимо – долучайтеся до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!
Що отримають члени спільноти Tvoemisto.tv:
- ексклюзивні e-mail розсилки
- доступ на спеціальні закриті події для Спільноти
- можливість голосувати за теми матеріалів та публічних дискусій, які планує редакція
- можливість стати експертом «Твого Міста»
- ексклюзивне друковане видання з доставкою додому/в офіс (щодвамісяці)
- у майбутньому – знижки у мережі партнерів «Твого Міста».
Підтримати Tvoemisto.tv можна за посиланням.
Вибір Твого міста
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу
- «Сьоме питання». Про що Садовий не може домовитись з депутатами
- Молоко, пил і надмірна чистота. Чому в дітей виникає алергія і як боротись
- «ЛКП проїдають мільйони». Чи створять у Львові наглядові ради
- Що буде із двома найстарішими пологовими будинками Львова?
- «Тепер з 30 співають лише троє дітей. Раніше було навпаки». Інтерв'ю з хормейстеркою
- Як забудовують південну околицю Львова та що не так
- Московський патріархат – це питання національної безпеки, а не релігійної свободи
- Підробляють документи, перепливають річку. Інтерв'ю з прикордонником про ухилянтів
- Якою могла б бути наша кухня, якби не «совок». Інтерв'ю з дослідницею Маріанною Душар
- «Нам поможе святий Юрій». Як Львів позбувався російської церкви
- «Ми вже перемогли... ». Остання розмова з Євгеном Гулевичем
- Сир у багажнику, щоб прилаштувати на визрівання, – звичне явище
- Команда рівних. Яка роль медсестри з розширеними повноваженнями в сучасній медицині
- Кому належать готелі у центрі Львова і чи є серед них росіяни
- Операція «Релокація». Як урятувати економіку України
- «Я постійно думав: хто, як не ми». Останнє інтерв’ю Дмитра Пащука
- «Хороша освіта нам потрібна не менше, ніж армія»
- «Далі буде ще дорожче». Скільки коштує житло у Львові
- Як зміниться площа Міцкевича у Львові та хто за це заплатить
- Динамічність у мистецтві. Де у Львові працює унікальний виставковий центр Home of Arts
- «Ходимо вдвох». Як у Львові працюють інспектори з паркування
- У Києві зникає садиба Терещенків. Чи є шанс на порятунок
- Як трамвайне депо у Львові стає креативним простором. Репортаж
- «Ми збирали кошти на відновлення будинку, коли росіяни ще стояли під Києвом»
- В Україні – дефіцит цибулі. Звідки її імпортують та яка ситуація з іншими продуктами
- За що треба платити в Першому ТМО. Розмова з керівництвом лікарні
- «Мене врятувала ікона». Репортаж з будинку у Києві, який постраждав 25 лютого
- «Все складається, щоб навесні ми пішли у контрнаступ», – військовий експерт
- «Хто я в цій війні». Настоятель гарнізонного храму Тарас Михальчук
- «Хто я в цій війні». Хірург Гнат Герич
- Едвард Лукас: «Шансів на розпад російської федерації зараз більше, ніж колись»
- «Виробіть нові документи!» Юрист про повістки, мобілізацію та військовий облік
- Чи потрібен нам День української жінки? Оксана Кісь про пропозицію нових свят
- «Власта» є частиною історії міста, у цьому ми вбачаємо цінність
- Сам пише казки. Як десятирічний Мартин живе без гаджетів
- Боєць Мирослав Откович: «На передовій життя більше, аніж у тилу»
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки