Молодий директор НВК імені Стуса Михайло Заремба облаштовує кабінет просто неба, радиться з учнівським парламентом і вчиться разом з учнями.

Школа-гімназія міжнародних відносин імені Стуса розташована на тихій вулиці Повстанській біля Піскових озер. Три роки тому, коли вчитель фізики Михайло Заремба став її директором, йому ще не було тридцяти. Він закінчив економічний факультет Львівського національного університету імені  І.Франка, але обрав роботу у школі. Тепер разом із командою вчителів він вчиться застосовувати нові підходи до навчання та організації роботи школи. Tvoemisto.tv продовжує серію матеріалів про львівські школи, які готові до змін і беруть участь у проекті «Школа 3.0», організованому Центром інноваційної освіти «Про.Світ»,  розмовою з директором НВК імені Стуса. 

Нові люди та зміна підходів

Наша команда вчителів хоче і вміє вчитися, змінюватися. Ми повинні весь час учитися – якщо припинимо, втратимо кваліфікацію.

Колектив школи омолоджується: до нас уже прийшло працювати багато молодих перспективних педагогів. Три роки тому, коли я став директором, знайти молодого вчителя було майже неможливо, але тепер, коли зарплату підвищили, молодь повертається. Багато випускників коледжів чи університетів зазирають у мій кабінет і питають, чи немає вакансій: вони сприймають роботу в школі як перспективну. Хотілося б, щоб робота вчителя була престижною. Ця праця мала б цінуватись і в суспільстві, і в колективі.

Ми беремо участь у міжнародних проектах, які дозволяють нашим учням їздити на конференції закордон, а школі – запрошувати іноземних гостей, у спілкуванні з котрими учні здобувають досвід і вдосконалюють знання. Зараз ми співпрацюємо з німецьким Ґете-Інститутом.

Співпраця зі «Львівською політехнікою» та комп’ютерною академією «Шаг» дає нашим учням можливість навчатись паралельно. Зі Львівським університетом банківської справи проводимо проект «Шкільна лабораторія»: один день на тиждень протягом півроку учні 8-10 класів навчаються в університеті або у банку, отримуючи знання з фінансової грамотності, менеджменту та інших важливих предметів, яких немає у шкільній програмі.

Якби школа мала більшу самостійність, ми могли б самі формувати навчальну програму, шукати сучасніші напрямки та дисципліни. А в ідеалі учень мав би обирати предмети, які йому цікаві.

Батьки як рушій прогресу школи

Батьки учнів знають, що можуть застати мене у школі щодня. Якщо треба, зустрічаюсь з ними за межами школи в неробочий час або у вихідний, спілкуюсь у соціальних мережах, листуюсь електронною поштою. Цього року ми зібрали повну базу електронних адрес батьків і, принаймні, інформуємо їх про те, що у нас відбувається. Залучаємо їх до того, аби вони популяризували школу, робили репости. Батькам це дуже сподобалось. Вони приходять із новими ідеями, часто спонукають нас до нових проектів.

Батьки є замовниками освітніх послуг, а ми – виконавцями, тому я вважаю, що вони мають право голосу. Ухвалюючи рішення, я завжди спираюся на думку батьків наших учнів. Якщо сам маю якусь ідею, ми збираємось із батьками і обговорюємо її – чи підтримують вони ініціативу, як її можна змінити. З головами батьківських комітетів ми зустрічаємося щомісяця. Часом вони кажуть, що це занадто часто. Є щорічні батьківські конференції початкової і старшої школи. Ми проводимо анонімне опитування батьків, щоб зрозуміти, чого б вони хотіли від школи, чим незадоволені.

Батьки багато знають про зміни в освіті, стають дедалі більш вимогливими до вчителів, адміністрації, до приміщення і до того, як проходять уроки. Іноді навіть надто вимогливими, але це також стимулює нас бути на своєму місці, йти в ногу з часом. Ми з учителями намагаємось будувати свою роботу так, щоб не відставати від рівня батьків. Діти іноді можуть нас випереджати – це добре.

Що змінюється у школі

Ми облаштовуємо зони комфорту для учнів і вчителів. Хочемо створити кабінет просто неба з підручних засобів, аби не потрібно було шукати додаткове фінансування. Коли погода дозволяє, дітям подобаються уроки не в класі, а надворі. Ми визначились із місцем, придумали, як це буде виглядати, й подали проект на ґрант. До підтримки цього проекту долучиться Ґете-Інститут.

У нашій школі великі коридори, які під час перерви виконують функцію спортзали. Ми вже почали облаштовувати їх відпочинковими зонами, аби учні могли сидіти в комфортних умовах: дивани з піддонів, м’які куточки. Проконсультувавшись із батьками та медиками, ми плануємо встановити кулери з водою, аби діти пили тоді, коли їм це потрібно. Хочемо, щоб учні, прийшовши до школи першого вересня, побачили школу інакшою, яскравішою. Адже школа повинна бути такою, щоб дітям не хотілось із неї йти.

Торік ми посадили на території школи дерева – тепер їх доглядають і поливають школярі. Наступного року плануємо посадити фруктові дерева, щоб насолоджуватись красою, коли вони квітнуть.

Учні спілкуються з адміністрацією через учнівський парламент. У нашій школі є форма, й учні це підтримують. Торік школярі самі розробили дизайн форми, який їм до вподоби, затвердили його в учнівському парламенті та представили нам. Крім того, ми проводили дні без форми.

Ідеї учнів переважно стосуються дозвілля. Вони організовують у школі дискотеки та вечірки. Нещодавно десятикласники звернулись до мене з пропозицією оформити перший поверх школи. На першому поверсі в нас, здебільшого, кабінети іноземних мов, тож діти хочуть розписати стіни цитатами відомих людей, створити картинну галерею учнівських робіт. На другому поверсі учні запропонували облаштувати фотолітопис школи. Кожен клас щороку фотографується разом зі своїм класним керівником; ми маємо архів таких фото за понад сорок років.

У вестибюлі ми розформували величезні гардероби, які займали багато простору, та встановили персональні шафки, як в американських школах. Кожен має свою комірку, де можна залишати речі, спортивну форму, підручники, які не потрібно брати додому.

Мережа для всіх

Зараз у школі є три точки Wi-Fi, які покривають 70% території школи. До першого вересня ми відкриємо доступ до інтернету в усій школі. Адже вчителі працюють із комп’ютерами та планують уроки так, щоб учні могли використовувати ґаджети для навчання. Сучасні можливості смартфонів і планшетів дозволяють перетворити кожен кабінет у комп’ютерний клас.

Є багато платформ, де вчителі можуть розробляти свої завдання, проводити тестування і опитування через google-форми. Я не думаю, що використання ґаджетів варто забороняти – натомість, кожному вчителеві слід навчитись використовувати їх у своїх цілях. Звичайно, дехто з учнів устигає на уроці, крім роботи з ґаджетом, і в соцмережі посидіти.

Всесвітню акцію «Година коду» ми вирішили проводити не раз на рік, а регулярно – на уроках інформатики. В цьому нам допомагає комп’ютерна академія «Шаг». Плануємо відкрити гуртки з програмування та робототехніки.

Ми розвинули потужну структуру позашкільного життя. Наші спортзали протягом усього тижня зайняті спортивними секціями, актова зала – творчими гуртками. Ми запровадили факультатив польської мови.  Ще один важливий потенційний напрямок – популяризація природничих наук.

Деякі діти не мають вільного часу, вони занадто завантажені. Тому я вирішив не задавати їм домашніх завдань, принаймні, зі свого предмету – фізики. Основну роботу ми проводимо на уроках. Такий підхід подобається і учням, і батькам.

Навіщо потрібна «Школа 3.0»

У Львові бракувало  такого проекту. По-перше, це спілкування. До проекту потрапили лише чотири школи, але вже на другій зустрічі ми побачили, як багато в нас однодумців. Ми можемо ділитися величезною кількістю ідей, можемо допомагати одне одному. З директорами інших шкіл-учасниць ми відразу стали друзями, проводимо і плануємо багато спільних заходів.

У багатьох шкіл є багато спільних проблем і завдань, і «Школа 3.0» дає змогу поставити собі мету та впевнено рухатися до її досягнення разом із командою. Ще один позитив від цього проекту – те, що він закладає підвалини дружного колективу. В  нас є певний кістяк колективу, що бере участь у цьому проекті, але ми намагаємось залучити якомога більше вчителів, розповісти їм про цей проект і співпрацювати з ними. Частину ідей, висловлених учителями під час фасилітації, ми будемо втілювати вже з початку нового навчального року.

До того ж, «Школа 3.0» вчить переосмислювати взаємини учня і вчителя. Вони мусять бути партнерами, аби був спільний результат. Не викладання предмету, а фасилітація уроків – це набагато ефективніше, адже урок відбувається за участю учнів. Школярі готують чи проводять урок, а вчитель лише шукає правильні напрямки, підказує й мотивує учнів.

Мотивувати учнів – дуже клопітка праця, й кожен учитель має до неї свій підхід. Найпростіше мотивувати учнів цікавим уроком. Учень не повинен сидіти за партою цілий урок, нічого не роблячи й лише слухаючи, що говорить учитель. Це вбиває мотивацію до навчання. Сучасним дітям цікаво рухатись і спілкуватись.

У перспективі ми плануємо створити онлайн-платформу, на якій зможемо ділитися своїми ідеями та підходами – спочатку між собою, а згодом, можливо, й з іншими школами.

Наша школа рухається в правильному напрямку. Партнери закордоном дають нам змогу забрати до себе трошки Європи і впроваджувати реформи вже тут, не чекаючи на безвізовий режим. Учням подобається бути європейцями тут, в Україні.

Олена Семенюк,
фото авторки та Tvoemisto.tv