«Старий ринок», «Кавовий», «Шоколадний» – лікери, в назвах і смаках яких живе дух старої Галичини. Ця продукція виробляється у історичних будівлях Львівського лікеро-горілчаного заводу, приміщення якого Фонд держмайна нещодавно виставив на продаж. Уже майже сто років вона нагадує про часи, коли лікери і настоянки, виготовлені в маєтках і приватних гуральнях, завжди були на святкових столах. Про те, хто започаткував традицію споживання лікерів у Галичині, як давні галицькі рецепти використовують у теперішньому виробництві алкогольних напоїв, про плани збудувати тут музей і про те, як згадане підприємство конкурує з крафтовими виробниками лікерів, наливок і настоянок, «Твоє місто» дізналося, побувавши на цьому підприємстві.

Будівлі заводу – цінний зразок промислової та архітектурної спадщини

Будівлі Львівського лікеро-горілчаного заводу є пам'яткою культурної спадщини місцевого значення. Частина їх збудована майже сто років тому. Тепер у цих спорудах розташовані цехи, лабораторія, склади та побутові приміщення. До речі, об'єкт розташовано в межах історичного ареалу природного ландшафтного парку та захисної ландшафтної зони ЮНЕСКО.

Будівлі заводу з червоної цегли, що характерно для промислового підприємства. Нещодавно стало відомо, що Регіональне відділення Фонду держмайна у Львівській, Закарпатській та Волинській областях оголосило аукціон з продажу всього майна заводу зі стартовою ціною 164 млн грн. Чи означає це, що лікеро-горілчаний завод більше не працюватиме, невідомо. Аукціон відбудеться 1 грудня.

Працівники не приховують хвилювання: бояться, що територію можуть забудувати. Водночас сподіваються, що новий власник не лише збереже історичні корпуси, а й дасть цій архітектурній спадщині нове життя:

«Будівлі заводу є архітектурними пам’ятками культурної спадщини місцевого значення, а сама територія заводу входить в історичний ареал міста Львова, буферну зоні ландшафтного парку, який знаходиться під охороною ЮНЕСКО та є в межах охоронюваної зони регіонального ландшафтного парку Знесіння. Для міста важливо зберігати такі локації які мають значну історичну цінність та показують етапи його розвитку , тому це не місце для не може перетворитись в черговий житловий квартал, тим більше зо враховуючи вищенаведене перебудова території заводу є заборонена законом . Важливо, щоби і місто, і громада уважно стежили за процесом приватизації, аби новий власник не лише зберіг унікальність об’єкта, а й подарував цій архітектурній пам’ятці нове дихання».

Під час нашого візиту тут поділилися ще однією амбітною ідеєю: створити музей, присвячений місцевим алкогольним традиціям. І працівники, і керівництво кажуть, що ці плани будуть здійснені протягом наступних двох років в тому ж числі на базі майна що належить орендарю на праві приватної власності. Сьогодні завод існує і виробляє продукцію завдяки тому, що орендар проінвестував значні кошти в переобладнання і модернізацію підприємства та зараз більше 60% виробничих потужностей бувшого державного підприємства є замінені сучасними лініями. Частину цього обладнання планується також використати в рамках створення експозиції музею як приклад виробничого циклу.

 

«Ця будівля була зведена в стилі, притаманному тогочасній промисловій архітектурі, що поєднувала функціональність з елементами модернізму або конструктивізму, які були популярними у Львові в 1930-х роках, – показує в бік споруди, у якій триває виробництво, Наталія Некрасова, головна бухгалтерка Львівського лікеро-горілчаного заводу, на якому вона працює вже понад 30 років. – Ці будівлі є цінним зразком промислової та архітектурної спадщини міста, яка відображає епоху модернізації та індустріалізації Львова. А наявність такого великого заводу у той час вказувала на значний економічний потенціал регіону і розвиток харчової промисловості в Галичині». 

У XVIII – на початку XIX століття ділянка, де розташований завод, була маргіналізованою в соціальному і культурному розумінні. Середмістя, сховане за мурами, у той час перебувало в економічному занепаді. А в Краківському передмісті, частиною якого було Підзамче, так звана Старостинська юридика, тривало жваве господарське життя, хоча й було переважно примітивним.

Це перетворювало Підзамче на перспективну місцину для впровадження модерних капіталістичних практик. Згодом унаслідок реформ австрійського уряду та діяльності нової місцевої адміністрації ділянка стала частиною Жовківського передмістя Львова.

Фабрика горілок №10 на місці купалень Кароля Кісельки

До середини ХХ століття на ділянці, де тепер стоїть лікеро-горілчаний завод, було кілька незначних будівель. Ще в середині XIX століття тут діяв лікувально-відпочинковий комплекс родини Кароля Кісельки, що складався з дієтичного санаторію та фізіотерапевтичного закладу.

«Кіселька був власником броварні, збудованої біля «Саду здоров'я». Велика кількість гарячої води була побічним продуктом пивоваріння і сприяла влаштуванню дешевих купалень – «народних ванн». За 60 центів за місце парокінним фіакром можна було дістатися до купалень Кісельки біля саду для забав. Гідропатичний заклад був розташований у двох двоповерхових будинках біля ставка в підніжжі Високого Замку. Щороку тут проходили лікування 120–150 пацієнтів», – розповідає Наталія Некрасова.       

Варто зазначити, що на цих теренах було багато дрібних приватних гуралень. З приходом Другої Речі Посполитої відроджена польська держава шукала прибутку, і для латання бюджетної діри почали створювати державні монополії.

Однією з таких монополій, надзвичайно важливих для надходжень до держказначейства, стала Державна спиртова монополія РМS, створена 1924 року.

Ця монополія, зі слів Наталії Некрасової, взяла під контроль усю спиртову галузь. Хто з власників гуралень не хотів бути підконтрольним РМS, мусив закритися, адже продавати нелегальну продукцію було неможливо. Хоча виробництво спирту й залишалося в приватних руках, усю чисту горілку продавали державі.         

Водночас держказначейство Польщі, що видавало дозволи на виробництво і керувало продажем горілки, викупило частину приватних заводів і водночас запровадило жорстку систему контролю за цією галуззю. Контролю підлягали всі алкогольні напої міцністю понад 4,5%. Після 1924 року РМS контролювала виробництво спирту та чистої лікерної горілки у всій Другій Речі Посполитій, а згодом почала будувати власні заводи або купувала наявні.

Така сама доля спіткала Державну фабрику горілок №10, що діяла у Львові з 1925 року на Богданівці. Через те, що це підприємство не відповідало вимогам РМS, у травні 1928 року дирекція монополії вирішила викупити територію лікувально-відпочинкового закладу Кісельки і побудувати на цьому місці горілчану фабрику з такою самою назвою.

Будівництво фабрики почалося в листопаді 1928 року. Проєкт втілили варшавські інженери Юзеф Пйотровський та Єжи Завадський. Почати спорудження фабрики вирішили з виробничого корпусу. Закінчилося воно 30 жовтня 1931 року. Тоді ж і почалося виробництво горілок. Горілчана фабрика успішно конкурувала з приватними підприємствами, маючи свої крамниці у всіх воєводствах Галичини.

Входив до трійки лідерів: 40 найменувань продукції

У 1940 році радянська влада націоналізувала й перейменувала фабрику на Львівський лікеро-горілчаний завод №2. У червні 1941 року підприємство бомбардувала німецька авіація. Протягом 1940-го тут відновлювали виробничі фонди, а наступного року завод запрацював на повну потужність. Асортимент продукції – горілка, настоянки, лікери, спирт, сивушна олія.

У 1950-х роках виробництво автоматизували, модернізували обладнання, реконструювали очисне відділення. Відтоді завод іде в ногу з часом.

Львів’яни старшого віку, мабуть, ще й досі пам’ятають продукцію, яку завод випускав з 1960-х: горілка «Звичайна, «50%», «56%», гіркі настоянки  «Англійська гірка», «Звіробій», «Зубрівка», солодкі  «Горобина на коньяку», «Слив’янка», «Вишнева наливка», «Спотикач», «Дюппель-Кюмель», лікери  «Апельсиновий», «Трояндовий», «Какао-шуе», «Кавовий», «Вишневий».

Лікери як спадщина старої Галичини

«Лікери в Галичині завжди були ознакою статусу, заможності, на відміну від горілки, яку вживали переважно робітники, – каже Наталія Некрасова. – Лікери і кава асоціювалися з достатком, були символом цивілізованості. Вживання цих напоїв стало маркером належності до вищого класу».

Культуру споживання лікерів у Галичині запровадила Австрійська монархія у ХVIII столітті.

«Попри те що пити лікери галичан навчили австрійці, традиція їх споживання насправді зародилась у Франції, – ділиться історичними відомостями пані Наталія. – Монахи ордену Святого Бенедикта започаткували виробництво міцних лікерів на основі абрикосів. Цей напій і досі популярний у всьому світі. А в нас лікери робили з усього, що росло в Галичині».

Незважаючи на те, що лікеро-горілчаний завод є великим промисловим підприємством, там використовують рецептури, які століттями формувалися в Галичині, каже Сергій Салак, начальник контрольно-виробничої лабораторії Львівського лікеро-горілчаного заводу.

В основі лише натуральні місцеві складники: ягоди, фрукти, духмяні трави, коріння і мед, які були доступними у львівських маєтках, а також монастирях.

«Ми використовуємо стару технологію, перекладену на мову сучасного виробництва. У нас є керамічні посудини для настоювання рослинної сировини, які збереглися ще з польських часів. Кераміка дозволяє максимально зберегти натуральний смак сировини, а отже, і лікерів. Практично всі лікери, наливки, настоянки виготовляємо за давніми  переписами. Старі галицькі рецептури пристосовані до технології сучасного виробництва з максимальним збереженням автентичності», – запевняє співрозмовник.

Найбільш унікальним інгредієнтом лікеру, на його думку, є горіх молочно-воскової стиглості, що міститься в «Старому ринку».

«З горіхів ніхто лікерів в Україні не робить, – каже він. – Наш лікер має великий вміст горіхів і міцність, не притаманну лікерам, – 45% . Як відомо, у горіхах молочно-воскової стиглості найбільше біологічно активних речовин. Ми не використовуємо барвників і ароматизаторів, лише горіховий настій і цукровий сироп, який самі варимо».

Що найчастіше купують львів’яни і туристи

Візитівкою підприємства є лікер «Вишневий» з кисло-солодким насиченим смаком, вважає Сергій Салак. Це, мабуть, найпопулярніший традиційний галицький лікер. Галичани завжди полюбляли вишневі настоянки. Вишні росли в кожному садку, кожна господиня мала свій рецепт вишнівки.  

Серед популярних також лікери «Кавовий», «Шоколадний», «Лимонний».

Зі слів Сергія Салака, унікальним за своїм складом є бальзам «Дністер», який містить велику кількість трав:

«З такою кількістю трав бальзамів в Україні ніхто не виробляє. Це дуже складна комбінація. Не кожен виробник ризикне випускати таку вибагливу у виробництві продукцію».

У розробці  рецептури бальзаму брали участь фахівці медичного університету, що знаються на травництві. Підбирали трави, які використовуються в медичній практиці, розраховували концентрацію і пропорції рослинних інгредієнтів. У цьому бальзамі унікальне поєднання ягід, трав і спецій: кориці, чорного перцю, меду і коньяку. Загалом бальзам «Дністер» містить 20 складників.

Із настоянок відомими є «Зубрівка», «Мисливська» та «Українська з перцем».  Серед горілок – «Лемберг», «Давня легенда», «Львівська ювілейна»,  «Слава», «Преміум Львів» (містить часточки золота і платини), «Перлова», «Львівська шляхетна», «Львівська горілка», «Золото Карпат».

Найбільший обсяг продажів забезпечують горілки «Лемберг» і «Львівська шляхетна», зазначає головна бухгалтерка лікеро-горілчаного заводу.

Причина спаду виродництва

На жаль, завод тепер працює не на повну силу: за 9 місяців 2025 року випустило 112,3 тисячі декалітрів лікеро-горілчаної продукції. Для порівняння, в передвоєнному 2021-му – 256 тисяч декалітрів. На заводі 125 працівників. Придбати його продукцію можна майже в усіх областях України. Торік підприємство сплатило 152 млн грн податків, з початку цього року – майже 100 млн.

На думку Наталії Некрасової, виробництво лікеро-горілчаної продукції скоротилося не тільки через важку економічну ситуацію, спричинену війною,  а й через величезні обсяги дешевої, неякісної, «лівої» горілки на полицях магазинів:

«Це основна причина спаду виробництва. У нас була надія на електронну акцизну марку: коли заходиш з допомогою телефона в QR-код, скануєш назву горілки, виробника і на телефон приходить підтвердження, що це горілка офіційного виробника. Чекаємо на цю акцизну марку вже два роки»…

Мед із пасік і крафтовий бальзамний оцет

Завод позиціонує себе не як промисловий виробник лікеро-горілчаного масмаркету, а як великий крафтовий.

«Ми використовуємо багато меду, купуємо його на великих пасіках. Вишні, трави, горіхи закуповуємо у приватних виробників, здаємо сировину на експертизу, щоби вона відповідала всім вимогам законодавства. Маємо унікальні рецептури, якими не володіє жоден інший виробник», – запевняє Сергій Салак

На підприємстві виготовляють крафтовий бальзамний оцет, який від класичного бальзамічного відрізняється технологією приготування.  Бальзамічний оцет – це витриманий виноградний оцет, а бальзамний зроблений на основі спиртового оцту, але з великою кількістю пряно-ароматичної сировини, з настоюванням, а також із додаванням виноградного соку. Він створений на основі трав, які використовують для виробництва бальзаму «Дністер». Такий оцет добре поєднується з салатами, м’ясними та рибними стравами.

«Ми єдині в Україні виробляємо натуральний спиртовий оцет, всі інші роблять його з синтетичної кислоти, яку розбавляють водою. До спирту, розведеного до певної концентрації, додаємо поживне середовище, живу культуру оцтово-кислих бактерій. Маємо німецькі ферментатори, де протягом доби триває процес окислення. Так 10% спирту перетворюються на 10% кислоти. Бактерія, споживаючи спирт, виділяє натуральну оцтову кислоту», – пояснює співрозмовник.

У найближчих планах підприємства створення музею, який розповідатиме про те, як на заводі дотримуються місцевих традицій, поєднуючи їх із промисловими масштабами та сучасним обладнанням, які передають дух старої Галичини щодо культури споживання лікерів, настоянок і наливок.

Наталя Меркулова

Фото: Твоє місто

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.