Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

«Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову

2692 0
Кількість пасок важко порахувати. Разом із шпондером, цвіклями та іншими смаколиками їх розвезуть по усіх гарячих точках.

Подвір’я, де розташувався осередок Львівської волонтерської кухні, ущент заставлене картонними ящиками, коробками і великодніми пасками. Це місце переповнюють розмови, вказівки-вигуки, шурхіт поліетиленової плівки, шкребіт ножів, пориви вітру і звуки розмотування скотчу, яким обгортають коробки.

Поки волонтерів десятеро чистять моркву, дві студентки Академії українського лідерства пакують паски, а троє чоловіків переносять коробки з обрядовим хлібом в інший куток двору.

«Спакували дуже багато, порахувати складно, це вже якась -енна кількість ящиків, – розповідає волонтерка Ангеліна. – Протягом дня приїжджало багато машин, привозили не тільки паски, а й багато різних продуктів, які безпосередньо відправляють нашим захисникам. Насправді цінно і круто, що ми об’єднуємося».

Кількість великодньої випічки вражає – на око тут кілька сотень пасочок, якщо не тисяча. Здається, що в одному місці двору із них от-от виросте ціла піраміда, водночас їх продовжують виносити із гаража, дівчата укотре загортають нові. Одні вкриті глазур’ю, інші прикрашені солодкими квітами – такі різні й такі запашні.

«Цьогоріч ми навіть їх не рахуємо, бо нереально полічити ці об’єми. Такої кількості, як в цьому році ми, напевно, за 8 років не відправляли», – розповідає співзасновниця «Львівської волонтерської кухні» Людмила Кувайскова.

У мирному житті вона – екскурсоводка, нині щодня зранку до вечора разом з командою готує для військових. Громадську організацію заснували ще з початком анексії Криму та окупації Донбасу у 2014, відтоді працювали безперервно протягом восьми років. Спершу плели сітки, шили балаклави, спідню білизну, бандани, розгрузки, в’язали шкарпетки. Згодом почали сушити овочі, формувати борщові та супові набори. Потім ця діяльність досить серйозно закрутилася – у 2015 році вже мали цілий цех із виготовлення таких наборів. Тож через деякий час кухня стала окремим суб’єктом діяльності.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії почали передавати військовим в десятки разів більше продукції. Нині у пріоритеті – свято для захисників, бо, за словами, пані Людмили вони особливо чекають смаколиків на Різдво і Великдень.  

Волонтери переважно виготовляють паски вдома, зголосилося допомогти настільки багато охочих, що їхню кількість порахувати так само складно, як і паски.

«У нас невеличке приміщення, його потужності досить обмежені. Якщо працює 4 сушарки, де сушимо овочі для супових і борщових наборів, то уже ввімкнути електричну духовку не маємо можливості. Тому люди випікають паски вдома, – розповідає співзасновниця волонтерської кухні. – Ми пробували порахувати кількість осіб, які нам допомагають і сушити, і пекти: це приблизно від 2500 до 3500 тисяч. Кожного дня конкретно через це місце проходить 150-200. Випікають, напевно, до тисячі людей».

Серед них команда, яка регулярно виготовляла медівники на передову, а перед святом взялися за великодній хліб. Ті, хто хоче долучитися й подарувати свято захисникам, дізнаються про потреби та пропонують свою допомогу переважно через гарячу лінію.

«Ми дали три рецепти і людина сама обирала, який їй зручніший. Повибирали, економічні, бо гроші мають здатність закінчуватися, продукти також, як з’ясувалося – важливо, щоби це було доступно, – каже Людмила Кувайскова. – Хлопцям на передовій обов’язково треба передавати частинку духу свята, тепла за будь-яких обставин. Ясна річ, коли це домашня пасочка, свято по-іншому сприймається».

Разом із шпондером, цвіклями та іншими смаколиками великодні гостинці розвезуть по усіх гарячих точках. На переконання пані Людмили, господині мають власні засоби, як зробити так, аби паска збереглася довше: приміром, до тіста додають трохи олії або столову ложку горілки. До того ж процес випікання перетворюється на магію, коли над тістом у думках витають особливі слова й молитви для військових.

«Те, що заміситься руками, ні в яке порівняння до того, що робить машина, бо вдома ти вкладаєш душу. Сам процес замішування – це щось чарівне, тепле, приємне. Це заспокоює, навіює думки про хороші речі. Я минулого року дуже багато пекла, думалось (мабуть, так у кожної господині): хтось з’їсть з хлопців – і буде сильний, не хворітиме, в нього буде все добре, він повернеться до родини. Вкладаєш щось таке, ніби заговір, щоби ця паска була дійсно, наче оберіг, для хлопців», – розповідає жінка.

«Ні, ці можна пакувати», «цей мед ні, чекайте хлопці!», – час від часу перериває нашу розмову вона, щоб роздати вказівки і відповісти на питання колег.

Каже, що нині фінансування знаходять, як і до широкомасштабної війни: завдяки небайдужим людям, раніше виходили на «збірки» біля Гарнізонного храму.

«До повномасштабної агресії на нашу територію ми відправляли в гарячі точки середньому 1,5 – 2 тисячі супових наборів, 100 – 150 медівників, величезну кількість чаю, узварів та багато іншого. З початком бойових дій (після 24 лютого) активізувалися і завдяки львів’янам та жителям Львівської ОТГ, які активно долучилися до нас, щодня відправляємо 600-700 медівників, величезну кількість печива і т. д.. За місяць передали хлопцям більше 3 тон енергетичних батончиків, переробили 70 тонн овочів», – розповідає пані Людмила.

Каже, що звіт про діяльність організації за березень займає шість аркушів формату А-4.

«Думаю, багато тих, хто допомагав, буде вражений тією інформацією, об’ємами, яких вдалося досягти, – розмірковує жінка. – І ми працюємо надалі! Щоправда, зараз трішки стихло: люди уже звикли до війни, можливо, і ресурси вичерпалися. Не скажу, що в перші дні повномасштабного вторгнення була ейфорія, скоріше люди, щоби не панікувати, почали допомагати. Перший тиждень тут пекло робилося. Ми були шоковані і ледь давали раду тій кількості людей, попри те, що мали організовані процеси. Але потім воно все розрулилося, зараз набагато швидше дається рада. Завдяки людям ми можемо відправити на передову стільки всього».

Співзасновниця волонтерської кухні підкреслює, що члени команди чергуються, аби закладати необхідне в сушку 24 години на добу, інакше робота втрачає коефіцієнт корисної дії – тож часто засиджуються і до ночі. Серед волонтерів є жінки, які за 8 років діяльності організації встигли стати бабусями, діти, які росли на очах: приходили, коли їм було 4-6 років, а нині стали дорослими.

Волонтерські кухні можна допомогти і фізично, і фінансово.

«У нас є гаряча лінії, кожен може дізнатися про те, чого потребуємо нині. Для тих, хто бажає допомогти із закордону, ми спеціально відкрили валютні рахунки. Хто хоче допомогти фізично, дуже прошу. Якщо говорити про овочі, то найбільше потрібна капуста, цибуля, морква і буряк. Бо врожай картоплі в цьому році є, а з цими овочами трохи тяжкувато», – каже Людмила Кувайскова. 

Ольга Кацан

Фото: Твоє місто/ Іван Станіславський

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав. 

Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!