Фото: kray.org.ua
«Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
Ще у квітні через карантин санаторії міста вимушено закрились, а вакцинували в Україні тоді лише певні категорії населення. Очікувати найближчим часом загальної вакцинації було годі, а згідно з пілотним проєктом для Моршина надали необхідну кількість доз вакцин, щоб без винятку вакцинувати всі верстви населення та оперативно підготували дві мобільні бригади медиків.
Читайте також: Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
«У нас багато людей підтримали кампанію з вакцинації саме для того, щоб мати можливість працювати, бо у квітні санаторії Моршина вимушено було закриті через карантин. Ми вирішили взяти участь у цьому проєкті. Уряд надав нам необхідну кількість вакцин. Ми в свою чергу виготовили білборди, встановили намети, зробили ролики для соцмереж та ЗМІ, створили роздаткові матеріали. Найважливішою була робота самої лікарні, сімейних лікарів. Вони мали добре сформовану базу пацієнтів, обдзвонювали їх, переконували, спілкувалися з людьми», – розповідає міський голова Моршина Руслан Ільницький. На інформаційну компанію тоді були використані лише спонсорські та волонтерські кошти.
Тож санаторії працювали протягом літа завдяки проведеній кампанії і будуть працювати навіть у «червоній» зоні, бо їхні працівники вакциновані ще у травні у складі 80%. Яка ж ситуація у інших галузях життя міста?
Незважаючи на те, що на сьогодні у Моршині провакцинували більш ніж 70% мешканців, потрапляючи сюди, можна побачити, що люди не ігнорують масковий режим. Більшість навіть не знімають маску з підборяддя на вулиці, аби, потрапивши у магазин чи інше закрите приміщення, одягнути її знову.
Прогулюючись вулицею Шевченка повз магазини, якраз чую розмову двох жінок про вакцинацію, тому розпитую їхню позицію.
«Треба брати приклад із Моршина. Ми і більшість наших знайомих пішли і з радістю провакцинувалися. Чекаємо вже на третю дозу вакцини», – посміхається пенсіонерка Анна.
Каже, що вона за освітою медик, працювала раніше провізором, тому знає, як важливе щеплення, щоб запобігти розповсюдженню вірусу. На моє запитання про маски її співрозмовниця Валентина щиро дивується: «Звичайно, носимо маски зараз, адже ж це загальнодержавна вказівка. Тепер ми у «жовтій зоні», хоча за останні місяці серед знайомих ніхто не хворів на коронавірус».
Жінки кажуть, що виїзні бригади вакцинували людей і на робочих місцях, і вдома, також охочі самі приходили у пункти вакцинації.
На місцевому ринку бачу також продавчинь у масках, хоч вони продають свій товар просто неба.
Пані Марія, яка продає тут молоко і сир, спочатку не хоче фотографуватися та говорити, але коли дізнається, що я пишу про Моршин, як про найдисциплінованіше місто з вакцинації, починає розмовляти.
«Ні, я не вакцинована. Маю проблеми зі здоров‘ям – критичний тиск. Але у мене в родині вже багато вакцинованих. Дочка зробила щеплення і серед знайомих та близьких наразі ніхто не хворів за останній час», – розповідає вона.
Продавчиня пані Галина з сусіднього магазину також каже, що ще не вакцинувалась через те, що має цукровий діабет та інші нездужання.
Тепер прямую до Моршинської міської лікарні, аби безпосередньо у медиків дізнатися про ситуацію у місті з коронавірусом. Спочатку у пошуках адміністративного корпусу потрапляю до лікарні. Тут вона більш схожа на санаторій. Нарешті, перетнувши затишний зелений двір, знаходжу кабінет головного лікаря.
Геннадій Юкшинський якраз спілкується телефоном. З розмови складається враження, що у цьому місті тільки й говорять, що про вакцинацію.
«Так, звичайно, треба вакцинуватися. Я раджу тобі це зробити. Ні, немає ніяких побічних наслідків. Як не плануєш поїздки за кордон, то роби CoronoVac», – говорить головний лікар своєму співрозмовнику.
Поклавши трубку, розповідає мені, що є досі деякі люди, які з острахом роблять щеплення, тому навіть дзвонять радитися з ним, але таких вже небагато. За його словами, йому щойно телефонував радитися директор однієї з шкіл Моршинської ОТГ.
«У нас провакциновано вже майже 75% населення. Може через якийсь час дотягнемо до 80%. Це дуже хороший результат. Є й такі, що досі бояться робити вакцинацію і шукають якісь «липові» довідки. Але це неправильно. Навіщо? Чому не вакцинуватися? Не розумію», – каже він.
Лікар додає, щоб досягнути такого результату, окрім масштабної інформаційної кампанії, як-от соціальні ролики, намети, білборди, роздаткові матеріали, у місті задіяли спеціальні бригади, які обдзвонювали кожного моршинця.
«Ми створили п’ять спеціальних команд, які обдзвонювали населення і пояснювали кожному необхідність вакцинації. Тоді вже стикнулися з тим, що, наприклад, дружина піднімає трубку і говорить, що не хоче вакцинуватися, а чоловік кричить з сусідньої кімнати, що він буде. Тоді ми зрозуміли, що треба обдзвонювати кожну людину окремо і говорити з кожним особисто. Нам знадобилось десь два тижні, щоб переговорити зі всіма. І я переконаний, що це дало найкращий результат», – розповідає головний лікар Моршина.
Вакцинації у Моршині підлягали 3,5 тис. дорослого населення. Найбільша кількість людей прийшла у перший місяць кампанії. Зараз динаміка трохи сповільнилась і на вакцинацію щодня приходить близько 25-30 людей.
«Від квітня до кінця серпня в нас не було жодного хворого на Covid-19. Лише, коли стався загальний сплеск у області зараз, то в нас захворіло з кінця серпня 19 людей, але з них 15 – не вакциновані, четверо вакцинованих перенесли хворобу в легкій формі. Більшість людей, які хворіють по ОТГ, – не вакциновані», – говорить Геннадій Юкшинський.
Головна медсестра лікарні Ярослава Первинко показує, як виглядає сертифікат вакцинації. Каже, раніше вони були на жовтих бланках, але зараз їх роздруковують на звичайних, хоча це не має значення для застосування. Разом з нею ми йдемо до кабінету вакцинації.
У кабінет вакцинації якраз заходить пацієнтка, каже, що щеплення їй потрібно для роботи, бо вона працює у закладі громадського харчування. Висловлює побоювання, запитує в медсестер: чи це не страшно, якою вакциною краще робити щеплення та чи не буде ускладнень.
Окрім закладів громадського харчування та санаторіїв, під особливою увагою перебувають працівники шкіл. Щоб знову не переходити на дистанційне навчання, більшість освітян активно приходять щепитися.
«Всі школи у Моршинській ОТГ вакциновані на понад 80%, а дві школи вже навіть вакциновані на 100%. Тобто, коли буде оголошена навіть «помаранчева зона», школи в нас продовжать навчання і діти будуть ходити до школи», – говорить старша медсестра лікарні пані Ярослава.
Школа тут розташована зовсім неподалік, тож вирішую завітати туди, аби побачити, яка зараз ситуація там. На вході мені перевіряють температуру та запитують, звідки я і з якою метою завітала до закладу. Тут галасливо – бігають діти та розмовляють вчителі. На моє запитання про вакцинацію, одразу відповідають майже хором: «Ми хочемо, аби в нашій школі було 100% провакцинованих і, сподіваємось, незабаром так буде».
Заступниця із виховної роботи Ірина Ярославівна, яка якраз спілкувалась на першому поверсі зі своєю колегою, каже, що це цілком реальна цифра для їхньої школи.
Починаються уроки і мені дозволяють зайти у клас на урок «Християнської етики». Тут зараз навчаються діти 10-го класу. Усі вони в один голос кажуть, що займатися у школі набагато краще, ніж дистанційно. Хотіли би, щоб була можливість все-таки вчитися у звичному форматі за партами.
«Це малоефективно – вчитися вдома», – вигукує хлопчина з третьої парти. Усі решта у класі підтримують його та кажуть, що вдома не хочеться робити нічого і до того ж в школу ходити цікавіше. На сьогодні тут навчається пів тисячі учнів та працює близько 70 працівників.
«З’явилась така інформація, що працюватимуть лише навчальні заклади, у яких вакцинують 100% працівників, інакше доведеться переходити на дистанційне навчання. Але ми вже спробували дистанційне навчання. Навіть чуємо від дітей, що вони воліють ходити до школи. Вони навіть після карантину сачкувати стали менше.
Ніяке дистанційне навчання не замінить навчання у школі. Коли дитина бачить вчителя, працює у відповідній дисципліні, може перепитати, якщо щось незрозуміло. Наші вчителі активно організувалися. На сьогодні в нас вакциновано вже 82%, але навіть ті, що не вакциновані, мають на те причини. Наприклад, сімейний лікар поки що не рекомендує, бо людина після хвороби має високі антитіла. Я думаю, що за місяць в нас може бути результат у 100%», – говорить заступниця директора з навчальної роботи Галина Левкович.
За словами міського голови Моршина Руслана Ільницького, наразі все у місті працює без обмежень, незважаючи на «жовту зону».
«У «жовтій» зоні ми спокійно працюємо. Якщо буде оголошена «червона» зона – потрібно буде мати 100% вакцинації педагогічного складу у навчальних закладах. Санаторії працюють і будуть працювати навіть у «червоній» зоні. Їхні працівники вакциновані ще у травні, і там понад 80% вакцинованих. А загалом у місті ми вже вийшли на рівень – 74% вакцинованих першою дозою і 72% отримали повну вакцинацію», – розповідає міський голова.
Анна Чистякова
Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Репортаж Твого міста
- Історії родин та львівських вулиць. До чого відкрив доступ Держархів Львівщини
- “Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки
- Уперше по-новому. Як святкуватимуть Різдво у головних храмах Львова
- «Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі