Катання на тюбах, від якого перехоплює подих і єдина церква, де збереглися розписи українського художника Модеста Сосенка: мандрівка до Підберізців для усієї родини.

Якщо ви шукаєте одночасно рухливий й історично цікавий відпочинок, то катання на тюбингу у розважальному парку поблизу Львова і відвідини церкви Архистратига Михаїла із оригінальними розписами Модеста Сосенка вам прийдуться до душі. Ба більше, подорож займає не більше одного дня.

Розважальний комплекс Їжак парк розташований за 40 хвилин від Львова і саме тут можна спробувати екстремальну розвагу. Тюбінг – це катання на бублику з міцної резини із засніжених спусків. Потрібно сісти всередину, міцно триматися за ручки і насолоджуватися екстримом під час польоту. Коли летиш на бублику перехоплює подих, але в цілому розвага безпечна, тому підійде і для дітей, і для дорослих. Головне високо підіймати ноги і не боятися.

У парку, окрім двох гірок для тюбінгу зі штучним покриттям, облаштовують довші траси на засніженій горі. Щоб повернутися до спуску працюватиме витяг, який підніме до гори вас у тюбі. Один з’їзд вартує 80 грн для дорослих і 20 для дітей, година катання коштує 350. Відчинений парк з вівторка по п’ятницю, з 12 по 19 , а у вихідні з 10 до 19. Для відпочинку та комфорту на території є альтанки, вбиральні і можна взяти їжу зі собою.

Основний пункт цієї подорожі – церква Архістратига Михаїла у селі Підберізці. Дорога сюди займає лише 20 хв. Церква – унікальна пам’ятка національного мистецтва, єдина, де збереглися розписи українського художника Модеста Сосенка. Він використав яскраві барви, позолоту, геометричні та флористичні мотиви, щоб зробити це місце особливим - тут можна годинами розглядати деталі. Чого лише вартують промені світла, які проходять через різнокольорові вітражі.

Модест Сосенко – український художник, який своєю професійною діяльністю доклався до відродження національного мистецтва на початку ХХ ст. Митець з багатогранним талантом, новатор у монументальному і станковому сакральному мистецтві зробив вагомий внесок у історію української культури.

Саму церкву Архістратига Михаїла спорудили майже 150 років тому за проектом архітектора Івана Левинського. На будівництво і розписи громада села зібрала аж 70 тис. ринських золотих. 

Архітектор знаний й іншими своїми відомими проєктами: забудовою Кастелівки, виробництвом кераміки на власній фабриці, фасадною майолікою, та  участю в зведенні будинку Музичного товариства імені Лисенка. Левинський, Сосенко та їхнє оточення стали осердям львівської архітектурної школи. 

Пані Леся Шкробот, яка мешкає неподалік і займається підтримкою доброго стану сакрального місця розповідає, що Модест Сосенко у той період розмалював 11 храмів, куди входить і зруйнований храм у Славську.

«Допомагав йому малювати Поцманюк, але нашу церкву Сосенко розмалював сам: всі ці розписи – оригінальні, зроблені у 1907-1910 роки. На жаль, час забрав своє – в нас вже нема тої яскравої колористики – колись все було набагато яскравіше».

Наразі Леся Шкробот спілкується з реставраторами, які вже пробували знімати віковий наліт з малюнків, щоб відновити яскраві відтінки. Пані Леся шукає програми фінансування реставрації та меценатів, бо на збереження потрібні мільйони.

Пані Леся Шкробот зазначає, що для розмалювання храму було використано 25 кг позолоти. І дійсно, якщо підняти голову до високого купола і вдивлятися у деталі, то можна помітити, що і образи, і хрести та особливо арки легенько виблискують.

«Всі ці кольори були створені на натуральних основах – люди носили з села яйця і молоко, щоби розмальовувати храм», – уточнює пані Леся.

Унікальні вітражі із зображенням Ісуса Христа і Марії Магдалини та Христа і дітей теж проектував Сосенко, а виготовили їх на фабриці у Кракові. Замість звичного церковного іконостасу тут є 12 фігур апостолів, яких привезли з Риму. У радянські часи місцевим жителям довелося ховати їх на горищах, а підпис художника при вході - замалювати. Так церкву вдалося зберегти. Пані Леся каже, що попри тиск влади церква все одно продовжувала об’єднувати людей:

«Були в нас священники, які не боялися тої влади і приходили, правили служби, і люди ходили до церкви, тобто вона не була закрита чи перетворена на склади».

Ще один заборонений знак, який прикривали образом – це список загиблих січових стрільців. Церква була справжнім осередком українськості у буремні часи. Сюди приїжджав Андрей Шептицький, і тут досі стоїть його митрополиче крісло. Також до церкви любив навідуватися й Іван Франко. Усю цю інформацію по дрібках і збирає Леся Шкробот. Жінка почала займатися дослідженням та збереженням церкви вже на пенсії, каже, що саме тепер відчула, що має до цього покликання: 

«Десь щось в душі відбулося: то були діти, школа, робота, біг вперед, вперед і знову вперед. Потім почалася пенсія і відкрилося якесь інше дихання, інше бажання».

Робота в храмі для пані Лесі – душевний відпочинок і спокій, а також перезарядка. Окрім збирання інформації жінка також займається описом робіт у храмі і реставраціями. Багато що вже відреставровано, але далі було б добре взятися, мріє Леся Шкробот, до відновлення плащаниці, адже зараз вона вже стара і місцями пошарпана. Проте на все це, звісно, потрібні гроші, і пані Леся вважає, що дістати їх – можливо: 

«ОТГ нам обіцяє підтримку. Крім того я ще зареєструвала громадську організацію «Сакральна спадщина Сосенка у Підберізці» для того щоб залучити людей на ту фінансову підтримку».

Зберегти це все важливо насамперед для майбутнього покоління, зазначає пані Леся, щоб наші діти і внуки мали чим гордитися, з чого почерпнути інформацію про село і його історію.

Жінка має велику мрію – організувати недільну школу при церкві. А поки вона залюбки проведе екскурсію у храмі, якщо попередньо домовитися за телефоном. Також щонеділі богослужіннях проводить отець Станіслав, який багато років є парохом храму і зробив чимало для його збереження.

Маленький нюанс: одягайтеся тепло, церкву не опалюють, щоб не зруйнувати розписи.

Цей маршрут підійде для всієї сімʼї і зробить ваш вихідний дуже різноманітним. Після екстремальних розваг на тюбах поринути у мистецтво та історію неабияке задоволення, ба більше дістатися сюди зі Львова можна всього за годину.

Катерина Бортняк

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав