
Фото: Львівська Національна Опера
«Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
«Якщо в театрі немає атмосфери, пульсу, ритму життя – тоді немає театру»
Програма розвитку театру «Український порив» гендиректора Василя Вовкуна успішно реалізовується з 2017 року. В її основі – ефективний менеджмент і творча якість, прорив, але водночас збереження традицій, вихід із зони комфорту і перехід театру-музею до сучасного актуалізованого театру, де через оперу чи балет можна показувати проблеми сьогодення та завоювання світової сцени.
«Успішний та ефективний менеджер повинен мати свою стратегію прориву. Найважче, щоб у цю програму повірили інші, так як в неї віриш ти. Спочатку може всім здатися, що це програма створена для самого себе, тому непросто своїми діями і вчинками було показати і переконати у зворотньому. Але крок за кроком починає все вдаватись», – каже Василь Вовкун.
За його словами, сучасний театр завжди передбачає змагання, видиме воно, чи ні. А завдання успішного менеджменту – виділити у тому змаганні найсильніших, які творять обличчя театру.
«Театр – це інституція, згусток емоційної енергії, де присутнє змагання. А якщо все це обрамлюється менеджментом, тоді виходить гарний результат. Заходячи у театр, кожен має відчути пульс, нерв театру, ритм та вир життя, побачити зміни. Ось тоді театр буде успішний», – додав гендиректор Львівської опери.
За словами Василя Вовкуна, у театрі має «працювати» і бути задіяний кожен простір. Тож, у коридорах вкотре проводять виставки, а ще однією потужною сценою є дзеркальна зала. Завдяки атмосфері, роялю Steinway та високому рівню виконавців кожен концерт тут – це аншлаг.
Кадрові питання та їх вплив на оперу
Однією з найбільших проблем Львівської опери ще донедавна були кадрові питання. У 2017 році, коли були внесені зміни до законодавства, творчий колектив перевели на контрактну форму роботи.
За словами Василя Вовкуна, сама контрактна система – це великий крок уперед, що мотивує колектив постійно тримати себе у формі. Аби на неї перейти, довелося «переглянути» кожного виконавця. Для цього тут створили комісії, незалежний дорадчий орган Художню раду. За словами Василя Вовкуна, це була перша і найбільш болісна кадрова реформа колективу.
«З багатьма контракту ми не підписали. Хтось це сприйняв болюче, емоційно, тож були невдоволення, листи, судові позови, які, до речі, ми всі виграли, але зараз всі зрозуміли, що перемогла якість. Кожен, хто приходить у Львівську оперу, відзначає, як звучить оркестр, хор, скільки з’явилося молоді у вокальній трупі і балеті. Зараз уся Європа вже обирає артистів не лише за голосом, а й за типажем і ми намагаємося підтримувати європейську планку», – каже гендиректор.
Наблизитись до європейських норм
Щоб осучаснити театр, заохотити закордонних виконавців та вийти на світовий рівень, ще з минулого року у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені С. Крушельницької почали роботи із модернізації сцени.
Електромеханічне обладнання верхньої механізації сцени театру в експлуатації перебувало упродовж 35 років, замість передбачених 15-ти. Це призводило до побічного звукового супроводу під час вистави, а застаріле обладнання унеможливлювало сучасні постановки за прикладом кращих світових сцен.
Як зазначив головний інженер Львівської опери Ігор Вуглевич, частина техніки, яку використовують під час постановок у Львівській опері, вже давно не те, що віджила своє, а й залишається небезпечною як для артистів, так і глядачів.
Аби приступити до роботи, минулого року у театрі оголосили тендер на виготовлення проєктно-кошторисної документації. Роботи із модернізації сцени виконує ТОВ «Лайтек трейдінг».
Загальна сума проєкту становить 111 млн грн, з яких 40 млн уже освоїли. Зокрема, до грудня минулого року у театрі із дерев’яного на металевий замінили колосниковий настил, що полегшило і зменшило навантаження на саму споруду і фундамент. Також тут провели заміну софітних підйомів, змонтували близько 170 нових прожекторів для освітлення під час вистав. При тому, що театр поміж тим є відчиненим для глядачів.
Серед цьогорічних планів – замінити планшет сцени, штахетні підйоми разом із лебідками, провести заміну лебідки пожежної завіси, а також провести повну модернізацію пульта, як для режисера, так і механіка сцени.
«Модернізація сцени дасть чимало можливостей для театру. Основне – це можливість створювати нові вистави європейського рівня, запрошувати всесвітньовідомих артистів. Ми хочемо бути знані у світі», – каже Ігор Вуглевич.
Також, за його словами, завдяки модернізації сцени покращиться освітлення, а комп’ютерне обладнання зможе автономно поєднувати верхню і нижню механізацію сцени, що досі робилося вручну. Щоправда, аби завершити усе необхідне, роботу головної сцени Львівської опери обмежать на 3 місяці – у липні, серпні, вересні.
Завершити усі роботи із модернізації сцени орієнтовно мали б до жовтня цього року. Усе, звісно, залежатиме від фінансування.
Наступними планами дирекції Львівської національної опери є ремонт фасаду та даху театру, який протікає. Для цього вже розробили і погодили ПКД. Реставрації вимагають й самі скульптури на фасаді театру. Загалом потрібно близько 37,5 млн грн.
Зміни та очікування
«Українським проривом» гендиректор Львівської опери Василь Вовкун називає зміни та плани, але не лише на найближче майбутнє, а й на перспективу.
Якщо у радянські часи композитор чи митець писав опери, то зазвичай їх відкладали у довгі шухляди та не ставили на сцені. Приблизно те саме було у перші роки Незалежності України, коли композитори по суті взагалі перестали писати для театру.
Зміни прийшли із «Українським проривом», коли започаткували конкурси на написання і створення сучасних музичних, хореографічних оперних творів. Зокрема, минулого року у театрі тривав конкурс із написання камерної опери. Перемогу здобув Євген Петров, який уже готує прем’єру до 150-річчя Соломії Крушельницької, яке святкуватиметься у вересні.
«Раніше кожен міг планувати роботу на найближчі три місяці. Ми ж почали складати плани на рік, два, п’ять. Театр знає наперед, що він робитиме через 5 років і це важливо, адже спільні ідеї налаштовують на роботу і це людей «тримає», – каже співрозмовник.
Зокрема, у межах програми розвитку театру, у репертуарному «портфелі» Львівської опери вже є чимало напрацювань для майбутніх постановок. Серед них: новітня опера Євгена Станковича за Гоголем «Страшна помста», прем’єра якої відбудеться 14 листопада до 80-річчя композитора, сучасна опера львівського композитора Юрія Ланюка «Чуже обличчя», балет «Соляріс» Олександра Родіна. Також вже написана і має успіх опера для сімейного перегляду Івана Небесного «Лис Микита».
Серед прем’єр – робота відомого балетмейстера Георгія Ковтуна «Ромео і Джульєтта», яка відбудеться у квітні. Далі буде вистава Френсіса Пуленка «Діалоги кармеліток».
2022 рік у Львівській опері оголошено «Роком Соломії Крушельницької», до 150-річчя Соломії Крушельницької, тому цьогоріч у театрі проведуть VI Міжнародний конкурс вокалістів ім. С. Крушельницької, фестиваль камерної опери, наукову платформу для молодих композиторів і режисерів та щодня показуватимуть до 10 камерних опер.
Є у Львівській опері й дитячі програми, розраховані для дітей віком від 2 до 16 років.
Про якісну львівську оперу також заговорили й на каналах OperaVision та Megogo, які викупили версію опер Є. Станковича «Коли цвіте папороть» та І. Небесного «Лис Микита». А зовсім нещодавно Львівська опера підписала договір на трансляцію трьох вистав із ще однією міжнародною платформою – «DRAMAX». Йдеться про «Коли цвіте папороть», «Лис Микита» та «Дон Жуан». Це, за словами генерального директора і художнього керівника Львівської опери Василя Вовкуна, вказує на те, що вперше український музичний матеріал став культурним світовим продуктом.
Ольга Шведа
Фото Львівської національної опери
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ
- Випадкові люди можуть отримати землю в селі, а селяни, які з діда-прадіда там живуть – їм зась
- Львівський Шанхай. Репортаж з мікрорайону Під Голоском, який забудовують «вікно у вікно»