
«Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
– Що дала нам Революція Гідності 2014 року і чи можна сказати, що в українців з того часу почали змінюватися цінності?
Думаю, що в Україні з 2014 року дуже серйозно пришвидшився процес самоусвідомлення і створення політичної нації. Набагато більше українців почало цікавитися своїм минулим і розуміти його. Нарешті прийшло розуміння того, що в українців є своя унікальна культура, яка потребує захисту.
Дуже добре, що ті настрої, які були на Майдані з початком російсько-української війни, держава підхопила і почала здійснювати достатньо продуману культурну політику, спрямовану на зміцнення національної ідентичності. Мовиться і про підтримку української мови, і про формування політики пам’яті, і про зміни в армії.
Можна сказати, що саме тоді почала творитися українська армія, бо до 2014 року то був лише «осколок» колишньої совєтської армії, який від 1991 року розпадався і розпадався. Російська агресія фактично запустила процес творення української армії, і дуже важливо, що вона стала новою не лише з технічної точки зору, а й з ідейної. Армія почала переймати символіку українських збройних формувань ХХ століття.
– Як Україну сприймає Захід зараз?
Для багатьох Україна «на радарах» по-справжньому з’явилася після 2014 року. В інформаційному полі наша країна після 1991 року була майже відсутня, багато хто бачив її як пострадянську республіку і асоціював її з Росією.
Напевно, чи не вперше Україна почала артикулювати окремо після Помаранчевої революції 2004 року, але потім знову зникла поля зору Заходу. В інформаційне поле вона повернулася під час Євромайдану 2013 – 2014 років, особливо з початком російсько-української війни.
Для багатьох суспільств на Заході те, що Україна не здалася, чинила і далі чинить активний спротив агресії, стало просто відкриттям нашої країни. Думаю, українці змогли заслужити досить серйозну повагу Заходу. Пам’ятаю, як улітку 2014 року в США у звичайному супермаркеті нас питали, звідки ми, і ми відповіли, що з України. Касирка сказала: «Ага, я знаю, що ви боретеся з Росією».
Я переконаний: те, що Україна зараз почала отримувати збройову допомогу з демократичних країн Заходу, є результатом того, що світ побачив, що українці будуть боротися, чинити спротив, захищатися, тому й готовий надавати нам допомогу.
– На вашу думку, чи почала Україна інтегруватися у західний світ?
В Україні зараз триває процес відновлення власної культури, і він триватиме ще довго, бо надто довго цю культуру нищили. В 2019 році процеси відновлення культури, на жаль, призупинилися, бо з боку теперішнього керівництва держави нема достатньої уваги до цих питань. А проте зроблено досить багато. Я певен, що Україна може інтегруватися в світову культуру, зберігаючи свою унікальність.
Гадаю, в контексті протистояння України та Росії дуже пришвидшилися процеси внутрішньої інтеграції українців. Тобто Росія своєю агресією мобілізує українців, і ця різниця, що була між заходом і сходом України, поступово зникає. До слова, ця різниця була абсолютно історично обумовлена, бо пам’ять про те, що Росія – агресор і що їй не варто довіряти, на заході України збереглася краще, адже була тут ближчою: боротьба із Совєтським Союзом, повстанський рух, який тривав у 50 – 60-их роках. Натомість коли ми говоримо про центр, схід чи південь України, то там ця боротьба була придушена ще на початку 1930-их років.
Той факт, що Росія є ворогом і що вона небезпечна, зараз сприймається вже більшістю українців більш-менш рівномірно на всій території, колосальної різниці між сходом і заходом немає. Російська агресія спонукала багатьох українців до відмови від проросійських поглядів, мови, культури, поглядів на минуле. Рівень політичного впливу Росії значно зменшився, аніж це було до Євромайдану.
– Чи можна сказати, що Україна і Росія є протистоянням двох абсолютно різних цивілізацій?
Думаю, що ми відрізняємося від Росії системою цінностей. У нас, українців, однією з ключових цінностей є свобода. Свободолюбність ця часом навіть зашкалювала, але українці – це нація, яка не терпітиме хоч якогось утиску своїх прав чи вольностей, тому історія України є історією боротьби за свободу.
Росія, навпаки, є країною, у якій громадяни готові терпіти приниження і різні негаразди, «лишь бы за державу не было обидно». Це країна царів, країна, де навіть Церква не зберегла своєї незалежності, а стала інструментом держави. Це країна радше азійських форматів, де, обираючи між свободою та безпекою, абсолютна більшість громадян віддає перевагу безпеці. І заради цієї, часто ілюзорної, безпеки готова повністю відмовитися від своєї волі. На жаль, громадяни Росії часто перетворюються на солдатів імперії, втрачають безпеку і експортують цю несвободу та свавілля російського керівництва у світ, зокрема в Україну.
– Як оцінюєте загрозу вторгнення Росії в Україну і як українці реагують на цю загрозу?
У нас зараз немає паніки. Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю. За даними соціології, більшість громадян не збираються нікуди втікати, а готові захищати свою землю, готові до збройного спротиву значно більше, аніж громадяни деяких європейських країн.
Звісно, загроза є, але я переконаний, що найбільшим успіхом для Путіна було б не лише завоювання території України, а й українських душ. Саме на це спрямована його політика, яка була досить успішною приблизно до 2013 року, особливо в часи Януковича. Після 2014-го ця політика зазнала краху, бо Путін намагався захопити Україну силою зброї, але отримав протилежний результат. Завоювавши й анексувавши частину її території, він почав втрачати душі українців.
Я не вірю, що у найближчому майбутньому, незалежно від того, яким чином будуть розвиватися відносини України та Росії, і від того, чи буде війна, я переконаний, що Путіну вже не вдасться повернути українців у орбіту свого впливу.
Софія Шавранська
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів