Сліпі, контужені, з поламаними крилами, хвостами, ампутованими кінцівками… Їх збивали машини, вони зазнавали побутових травм, отримували важкі осколкові поранення від вибухівок і розірваних снарядів у зоні бойових дій або ж їх привозили небайдужі, аби врятувати від обстрілів.

У селі Кожичі, що неподалік Львова, ось уже майже 20 років працює реабілітаційний центр для птахів «Вільні крила», де лікують і доглядають травмованих пернатих. Орнітолог і засновник центру Віктор Шельвінський розповів Тvoemisto.tv, хто найчастіше потрапляє до них на лікування, як доглядають поранених війною птахів та чи всіх вдається повернути додому або випустити на волю.

Територія реабілітаційного центру для птахів «Вільні крила»

У згаданому реабілітаційному центрі опікуються більш ніж 300 пернатими, яких тут 54 види, зокрема й червонокнижні. Частину їх становлять птахи з дикої природи, частину – домашні.

Голуби фапси

Сови, папуги, качки, павичі, луні очеретяні, підсоколики й соколи, круки, коноплянки, чечіточки, пижики, голуби, папуги, зяблики, щиглики, польові горобчики, вівсянка, золотий, діамантовий і срібний фазани – усі вони вільно живуть на території серед численних вольєрів, невеличких ставків і зелених зон.

Пугачі

Скільки загалом вдалось урятувати пернатих за роки існування реабілітаційного центру, Віктор Шельвінський не пригадує. Каже, тисячі. Засновник центру, який тут живе і працює, розповідає, що доводилося доглядати й надавати допомогу птахам різних вікових груп із різних куточків нашої країни.

Засновник Віктор Шельвінський

Чи не найскладніше стало працювати з початку повномасштабного вторгнення. З перших днів війни в реабілітаційний центр люди почали везти домашніх скалічених, травмованих пернатих, передавати із зоопарків після того, як їх почали бомбардувати. Тепер тут живуть сови й міднокрилі голуби фапси з Харківського та Миколаївського зоопарків.

Ворона, яка їсть із рук Віктора

«Кожна пташка, яка сюди потрапила, має свою історію. Найчастіше до нас привозять птахів, підібраних на дорозі, тобто випадково збитих автомобілями. Також птахи зазнають травм через потрапляння в електричні дроти чи стовпи, удари блискавки, після нападу котів або яструбів. За останній рік чимало потрапило до нас і птахів зі сходу, центру або півдня України. Вони мають контузії від вибухів, рани від осколків чи ампутації від розірваних снарядів», – каже Віктор Шельвінський.

Засновник реабілітаційного центру розповідає, що рятували пернатих від війни люди з Києва, Ірпеня, Чернігова, Харкова, Миколаєва різними способами: хтось віз у багажнику власного автомобіля, хтось – у невеликому бусі поміж речей, хтось – у вагонах потягів: на полицях чи тримаючи всю дорогу на руках.

«Мені часто телефонували, скидали відео, щоби я мав змогу оцінити ситуацію. Інколи люди спочатку везли пернатих до ветеринара, а вже потім до нас. Якщо травма нескладна, птахові могли допомогти тут, у реабілітаційному центрі», – веде далі співрозмовник, який має ветеринарну освіту.

Частина людей зі сходу та півдня залишали в нас своїх улюбленців на певний час, допоки не знайшли помешкання, відтак забирали. Наприклад, по одного папугу спеціально приїхали з Німеччини, тепер пернатий знову живе зі своїми господарями.

Папуга розелла

Читайте також: Львівські волонтери відправляються рятувати тварин на Херсонщину

Чимало тут покалічених сов і ворон. В однієї нема обох ніг, але вона все одно вигодовує пташеня, в якого ушкоджена лапка. Лікарі поставили штир, аби все зрослося.

Із Миколаївського зоопарку в реабілітаційний центр поблизу Львова привезли й папужок. Серед них розела строката і розела червона. Є велика надія, що вони все-таки повернуться до домівки. А ось 20-річний папуга Марко із жовто-синім оперенням живе тут пів року. Господарі, втікаючи від війни, були змушені його залишити, бо папуга навряд чи пережив би дорогу за кордон.

Є й два красені павичі, яких привезли потягом із Миколаєва, коли через воєнні дії там було гучно й тривожно. В одного з них були зламані кілька пальців. 

Білий павич

Двох лунів очеретяних привезли військові, які повернулися додому на ротацію. В одного був перелом ліктьової й променевої кісток, але він має всі шанси відновитися й полетіти, в другого – перелом обох ніг, тому шансів на цілковите відновлення в нього мало, бо кістка на одній нозі неправильно зрослася.

Та чи не всіх тут перекрикують сойки пересмішниці, які, коли прислухатися, наче вимовляють два імені – Наталя і Ваня. Як пояснює директор реабілітаційного центру, замість власної пісні ці пернаті видають нетипові для себе звуки, щоби здивувати партнера.

Територія реабілітаційного центру для птахів «Вільні крила»

«Одна найбільш здібна пташка завжди починає «розмовляти», а решта повторює за нею або мавпує інші голоси», – пояснює Віктор Шельвінський.

У невеликих ставках, яких тут кілька, плавають рибки – коропи й краснопірки, а також качка мандаринка, яку вважають найкрасивішою в світі. Кілька днів тому вона висиділа каченят – жовтеньких із коричневими плямками.

Рибки, які плавають у невеличких ставках на території реабілітаційного центру для птахів

Майже кожного пернатого орнітолог ходить годувати сам. Сьогодні в їхньому раціоні курячі сердечка. Засновник реабілітаційного центру довгим пінцетом набирає з пластикового відерка їжу і кладе кожній пташці до рота. Це не їхні улюблені ласощі, бо найкраще пернатим смакують комашки та личинки. Однак вартість такого корму набагато вища: в межах 500 гривень за кілограм.

Корм для тимчасових мешканців реабілітаційного центру – пернатих

Загалом, зі слів Віктора Шельвінського, птахів тут годують кілька разів на день, витрачаючи на одного майже 700 грамів їжі, бо що частіше їх годувати, то швидше вони ростимуть та одужуватимуть.

На місяць тільки на харчування птахів реабілітаційному центру потрібні 10-15 тисяч гривень. На початку повномасштабної війни дуже допомагали поляки та німці, тепер уже не так інтенсивно. Зараз допомагають переважно небайдужі люди, складаючи пожертву чи просто приносячи їжу. Тут завжди потребують м’яса, тих самих курячих сердець, зернових кормів, яєць, риби, хробаків.

Ще одна мешканка центру – морська свинка 

Червонокнижних птахів, яких вилікували і які вже можуть літати, забезпечують GPS-навігатором і випускають у дику природу для подальшого стеження. Менш цінні види окільцьовують, що допомагає отримувати цінну інформацію орнітологам, біологам і ветеринарам.

Крук

Тих, що не здатні повернутися в природу (безкрилі, з поламаними ногами), але мають збережену репродуктивну функцію, віддають у Галицький національний природний парк на Івано-Франківщині. В тамтешньому центрі реабілітації диких тварин і птахів вони не лише можуть жити далі, а й утворювати пари, мати пташенят.

Поранений серпокрилець

Жодної допомоги від держави реабілітаційний центр «Вільні крила» не отримує – все тримається на голому ентузіазмі його власника, а також завдяки допомозі організації захисту і порятунку тварин в Україні UAnimals, Західноукраїнського орнітологічного товариства, волонтерів і просто співчутливих людей.

Тут регулярно проводять екскурсії для дітей. Гроші за вхід (будь-яку суму) вважають пожертвою, добровільним внеском на харчування птахів. А ще Віктор Шельвінський практикує наукові й науково-пізнавальні, екологічні екскурсії, лекції для студентів-орнітологів, ветеринарів та біологів.

Ольга Шведа

Фото: Іван Станіславський

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.