
Старість на радість, геріатричний пансіонат, Vbrani, Оксана Бриндзак
Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
Усе почалося з однієї бабусі...
Варто почати з того, що я займаюся з людьми похилого віку в геріатричному пансіонаті вже п’ять років. Ця громадська організація називається «Старість на радість», і я з іншими волонтерами проваджу, можна сказати, служіння. Ми організовуємо дозвілля для бабусь і дідусів, які живуть у пансіонаті.
Ідея започаткувати проєкт виникла у команди два роки тому. Ми щоп’ятниці влаштовували кіноперегляди, на які почала приходити одна бабуся, пані Надя. Вона не чула звуку у фільмах, сварилася, і це завжди виглядало епічно. Сідала в кінці залу, посеред фільму вставала зі скрипучого крісла і починала нарікати: «Що то за організатори, чому так погано чути фільм?!» Жінка не хотіла сідати ближче до екрана, але приходила знову і знову.
Проте одного разу появилася з великою торбою, дістала звідти в’язані шапочки і захотіла подарувати їх усім волонтерам. Такий вчинок наштовхнув нас на думку про те, що це могло стати цікавим хобі для багатьох літніх жінок. Проте зорганізувати їх до цієї справи вдалося тільки через рік.
У нас було багато часу подумати про організацію на початку пандемії Covid-19. Зрештою, 26 лютого 2021 року я запросила свою подругу провести майстер-клас із в’язання для бабусь. Ми подбали про оголошення для мешканців пансіонату, і на тренінг прийшло вісім-десять жінок. Після публікації в соцмережах наша підписниця віддала нам дві величезні коробки ниток хорошої якості.
120 тисяч гривень для соціального підприємництва
Згодом ми з колегами почали писати грант для фонду «Відродження». Отримали від нього 50 тисяч гривень. 45 тисяч назбирали на платформі «Спільнокошт». А ще нас підтримала компанія «Kotex»: пожертвувала 30 тисяч гривень. Отже, стартовий капітал був трохи більший ніж 120 тисяч гривень. Місячні обороти у нас невеликі – 20-25 тисяч гривень.
60 відсотків від продажу отримує бабуся, 25 відсотків витрачаємо на нитки, а 15 відсотків на логістику і послуги майстрині, яка вчить бабусь в’язати, роздруковує схеми і консультує з усіх питань.
«Географічно ми охоплюємо бабусь із різних регіонів»
У червні 2021 року ми вже виконали перші важливі замовлення – 16 виробів. Тоді ж сформувалася професійна команда з п’яти дівчат, яка займається дописами, пошуком крамниць, співпрацею з компаніями, створенням нової лінії, а я – рекрутингом.
Наразі ми реалізували понад 150 шкарпеток, рукавичок і шапок. Маємо замовлення на ще сто виробів . Їх продають у крамниці «Ясна річ» на вулиці Івана Франка, 13 у Львові та в інтернеті. Ми були вражені кількістю замовлень: лише за один день до десяти речей.
В’язанням у нас займаються восьмеро бабусь. І це не самотні люди, просто вони потребують додаткової зайнятості й доходу. Хтось приходить в пансіонат у суботу і в’яже зо три години, а комусь доставляємо нитки поштою або ж таксі. У Instagram нам пишуть багато дівчат – доньок, онучок, матерів і бабусь, котрі кажуть, що теж воліють долучитися до справи. Географічно ми охоплюємо бабусь із різних регіонів України: Львівщини, Тернопільщини, Волині, Закарпаття. Є одна жінка із Сумщини.
Дехто спеціалізується на шапках або светрах, дехто – на серветках і скатертинах. Із квітня хочемо запустити нову лінійку «Вбрані вдома». Завдяки цьому можна буде придбати на подарунок не тільки сезонні вироби, як-от шкарпетки чи рукавички, а й всесезонні. Крім того, плануємо плести авоськи, продаж яких мав би розпочатися в квітні. Загалом воліємо стати партнерами великих магазинів, зокрема «Сільпо», які зможуть пропонувати наші вироби як альтернативу пластикових пакетів.
«Маємо негласне правило здійснити чиюсь мрію»
Ми дуже радіємо, коли за допомоги нашого соціального підприємництва бабусі можуть здійснити якусь свою мрію.
Для прикладу, одна з них в’яже задля тримання котів, називаючи своє заняття волонтерством заради волонтерства, і купує для них корм за гонорар. Друга, гурманка, відкладає гроші на смачні чаї. Вона знає, що таке пуер, і розуміється на його сортах. Тож завжди приносимо їй різні чаї.
Понад те, плануємо створити свічкову фабрику з робочою назвою «Квіткова фіра». Торік посадили на території пансіонату понад сотню кущів лаванди. Хочемо використовувати її у виробництві свічок і чаїв. Маємо вже людину, яка саджає і доглядає квіти, та невеличкий бюджет на цю справу. Добре було б, якби старші люди мали відношення до землі, не уявляли свого життя без городу.
«Мене змалечку вчили поважати старших»
Інколи питають, чому я стільки часу присвячую бабусям і дідусям , радять змінити вид діяльності. Проте я, дивлячись на своїх бабусю й дідуся, розумію, що їм справді не вистачає пенсії – двох тисяч гривень. Гроші на ліки й оплата комунальних послуг забирають левову частку заощаджень. Одначе всі люди заслуговують на гідну старість, і коли я зможу сказати, що до нашого соціального підприємництва залучена сотня бабусь, то це тішитиме.
Мене змалечку вчили поважати старших, і мій тісний зв’язок із бабусею та дідусем підтверджує це. Коли бабусі отримують гроші за свою роботу, то почуваються потрібними, пишуть на листівці «Мені приємно, що мій виріб буде у вас».
Організовувати бабусь не треба – вони хочуть в’язати. Їм не варто телефонувати і нагадувати про зустрічі. Бабусі знають, коли вони відбуваються, і приходять на них завчасу. Я не люблю гучних фраз, мовляв, моя місія полягає у зміні життя всього старшого покоління. Намагаюся зробити це на базовому рівні. А чом би й ні?
Радію, що адміністрація Львівського геріатричного пансіонату на вулиці Медової Печери, 71 підтримує волонтерські ініціативи і сприятиме організації суботніх майстерок.
Роман Тищенко-Ламанський
Вибір Твого міста
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ
- Випадкові люди можуть отримати землю в селі, а селяни, які з діда-прадіда там живуть – їм зась
- Львівський Шанхай. Репортаж з мікрорайону Під Голоском, який забудовують «вікно у вікно»