
Старість на радість, геріатричний пансіонат, Vbrani, Оксана Бриндзак
Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
Усе почалося з однієї бабусі...
Варто почати з того, що я займаюся з людьми похилого віку в геріатричному пансіонаті вже п’ять років. Ця громадська організація називається «Старість на радість», і я з іншими волонтерами проваджу, можна сказати, служіння. Ми організовуємо дозвілля для бабусь і дідусів, які живуть у пансіонаті.
Ідея започаткувати проєкт виникла у команди два роки тому. Ми щоп’ятниці влаштовували кіноперегляди, на які почала приходити одна бабуся, пані Надя. Вона не чула звуку у фільмах, сварилася, і це завжди виглядало епічно. Сідала в кінці залу, посеред фільму вставала зі скрипучого крісла і починала нарікати: «Що то за організатори, чому так погано чути фільм?!» Жінка не хотіла сідати ближче до екрана, але приходила знову і знову.
Проте одного разу появилася з великою торбою, дістала звідти в’язані шапочки і захотіла подарувати їх усім волонтерам. Такий вчинок наштовхнув нас на думку про те, що це могло стати цікавим хобі для багатьох літніх жінок. Проте зорганізувати їх до цієї справи вдалося тільки через рік.
У нас було багато часу подумати про організацію на початку пандемії Covid-19. Зрештою, 26 лютого 2021 року я запросила свою подругу провести майстер-клас із в’язання для бабусь. Ми подбали про оголошення для мешканців пансіонату, і на тренінг прийшло вісім-десять жінок. Після публікації в соцмережах наша підписниця віддала нам дві величезні коробки ниток хорошої якості.
120 тисяч гривень для соціального підприємництва
Згодом ми з колегами почали писати грант для фонду «Відродження». Отримали від нього 50 тисяч гривень. 45 тисяч назбирали на платформі «Спільнокошт». А ще нас підтримала компанія «Kotex»: пожертвувала 30 тисяч гривень. Отже, стартовий капітал був трохи більший ніж 120 тисяч гривень. Місячні обороти у нас невеликі – 20-25 тисяч гривень.
60 відсотків від продажу отримує бабуся, 25 відсотків витрачаємо на нитки, а 15 відсотків на логістику і послуги майстрині, яка вчить бабусь в’язати, роздруковує схеми і консультує з усіх питань.
«Географічно ми охоплюємо бабусь із різних регіонів»
У червні 2021 року ми вже виконали перші важливі замовлення – 16 виробів. Тоді ж сформувалася професійна команда з п’яти дівчат, яка займається дописами, пошуком крамниць, співпрацею з компаніями, створенням нової лінії, а я – рекрутингом.
Наразі ми реалізували понад 150 шкарпеток, рукавичок і шапок. Маємо замовлення на ще сто виробів . Їх продають у крамниці «Ясна річ» на вулиці Івана Франка, 13 у Львові та в інтернеті. Ми були вражені кількістю замовлень: лише за один день до десяти речей.
В’язанням у нас займаються восьмеро бабусь. І це не самотні люди, просто вони потребують додаткової зайнятості й доходу. Хтось приходить в пансіонат у суботу і в’яже зо три години, а комусь доставляємо нитки поштою або ж таксі. У Instagram нам пишуть багато дівчат – доньок, онучок, матерів і бабусь, котрі кажуть, що теж воліють долучитися до справи. Географічно ми охоплюємо бабусь із різних регіонів України: Львівщини, Тернопільщини, Волині, Закарпаття. Є одна жінка із Сумщини.
Дехто спеціалізується на шапках або светрах, дехто – на серветках і скатертинах. Із квітня хочемо запустити нову лінійку «Вбрані вдома». Завдяки цьому можна буде придбати на подарунок не тільки сезонні вироби, як-от шкарпетки чи рукавички, а й всесезонні. Крім того, плануємо плести авоськи, продаж яких мав би розпочатися в квітні. Загалом воліємо стати партнерами великих магазинів, зокрема «Сільпо», які зможуть пропонувати наші вироби як альтернативу пластикових пакетів.
«Маємо негласне правило здійснити чиюсь мрію»
Ми дуже радіємо, коли за допомоги нашого соціального підприємництва бабусі можуть здійснити якусь свою мрію.
Для прикладу, одна з них в’яже задля тримання котів, називаючи своє заняття волонтерством заради волонтерства, і купує для них корм за гонорар. Друга, гурманка, відкладає гроші на смачні чаї. Вона знає, що таке пуер, і розуміється на його сортах. Тож завжди приносимо їй різні чаї.
Понад те, плануємо створити свічкову фабрику з робочою назвою «Квіткова фіра». Торік посадили на території пансіонату понад сотню кущів лаванди. Хочемо використовувати її у виробництві свічок і чаїв. Маємо вже людину, яка саджає і доглядає квіти, та невеличкий бюджет на цю справу. Добре було б, якби старші люди мали відношення до землі, не уявляли свого життя без городу.
«Мене змалечку вчили поважати старших»
Інколи питають, чому я стільки часу присвячую бабусям і дідусям , радять змінити вид діяльності. Проте я, дивлячись на своїх бабусю й дідуся, розумію, що їм справді не вистачає пенсії – двох тисяч гривень. Гроші на ліки й оплата комунальних послуг забирають левову частку заощаджень. Одначе всі люди заслуговують на гідну старість, і коли я зможу сказати, що до нашого соціального підприємництва залучена сотня бабусь, то це тішитиме.
Мене змалечку вчили поважати старших, і мій тісний зв’язок із бабусею та дідусем підтверджує це. Коли бабусі отримують гроші за свою роботу, то почуваються потрібними, пишуть на листівці «Мені приємно, що мій виріб буде у вас».
Організовувати бабусь не треба – вони хочуть в’язати. Їм не варто телефонувати і нагадувати про зустрічі. Бабусі знають, коли вони відбуваються, і приходять на них завчасу. Я не люблю гучних фраз, мовляв, моя місія полягає у зміні життя всього старшого покоління. Намагаюся зробити це на базовому рівні. А чом би й ні?
Радію, що адміністрація Львівського геріатричного пансіонату на вулиці Медової Печери, 71 підтримує волонтерські ініціативи і сприятиме організації суботніх майстерок.
Роман Тищенко-Ламанський
Вибір Твого міста
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу