
Жінки в ІТ були завжди. Чому ця професія не має статі
Технічні професії в Україні досі прийнято вважати швидше чоловічим заняттям, хоча, за даними опитувань DOU, частка жінок, в IT-галузі поступово зростає. Так, за минулі три роки вона збільшилася з 20% до 25%. Очільниця напряму операційної діяльності та процесу планування і формування проєктних команд компанії EPAM в Західній Україні Христина Пеленичка розповідає Tvoemisto.tv про те, як жінки можуть реалізувати себе в цій сфері і які виклики можуть траплятися на шляху до успіху в ІТ.
Жінки в ІТ були завжди або із чого виникають стереотипи
Психолог за освітою Христина Пеленичка починала кар’єру в ІТ з HR-спеціалістки, згодом перейшла до технічного рекрутингу, спеціалізувалася на роботі зі спеціалістами з великих даних (Big Data) та в галузі науки про дані (Data Science). Нині вона координує операційну діяльність і процес планування та формування проєктних команд (функцію стафінгу) в EPAM західноукраїнської локації. Її робота полягає у тому, щоб люди опинялися на проєктах, що відповідають їх інтересам та навичкам у правильний час. А також, щоб клієнти компанії, cеред яких чимало світових брендів, могли співпрацювати із найкращими фахівцями.
Христина Пеленичка. Фото Вадима Рибіна
«Це – координаційна та інтегративна роль, що передбачає багато роботи з даними, колаборації із колегами, як на локальному, так і глобальному рівні компанії, адже EPAM співпрацює зі спеціалістами з понад тридцяти п’яти країн», – пояснює вона.
Читайте також: Простими словами про складне. Компанія EPAM запустила подкаст про ІТ-індустрію України
У компанії Христина вже четвертий рік і каже, що нині нікого не здивуєш тим, що дівчина працює в ІТ. Стереотипи щодо того, що це нежіноча галузь, можуть виникати через розмиті уявлення про специфіку галузі та різноманіття перспектив у ній.
«Жінки в технічних спеціальностях були завжди. Більше того, першу в світі програму для машини, яка тоді ще була в процесі розробки, написала британка Ада Лавлейс в середині 19 століття. Окрім неї, була ще відома американська науковиця Маргарет Гамільтон, яка написала бортове програмне забезпечення для здійснення польоту в межах космічної програми «Аполлон». Також – Геді Ламар, яка розробила методи, необхідні для запровадження мобільного зв’язку, Wi-Fi, GPS», – розповідає вона.
Жінок, які зробили внесок до розвитку ІТ-галузі, за словами Христини Пеленички, можна перераховувати довго. Так, вони були не лише дослідницями, а й подекуди першопрохідцями у вивченні тих чи інших явищ і заснуванні різних методів. Їхня присутність, звісно, коригувалася часом, суспільно-історичними факторами в тому числі. Хоча сьогодні жінок в технологічній сфері меншість, однак, на думку спеціалістки, це через те, що ми досі потребуємо більшого акценту на поширенні інформації про різноманіття можливостей професійної реалізації тут.
Читайте також: Бути першими – це велика відповідальність. Як змінювалася ІТ-компанія ЕРАМ протягом 15 років
«Стереотипи живляться необізнаністю. Тому цей дисбаланс частково може бути згенерований тим, що певна категорія людей не знає, як потрапити в галузь, і чим тут можна займатися», – зазначає вона.
Яким є гендерний баланс в ІТ сьогодні
ІТ-галузь у багатьох питаннях є провісником прогресивних поглядів. На думку Христини, це насамперед тому, що тут є можливість постійного спілкування з колегами та клієнтами із мультикультурного середовища, розвитку та вдосконалення за допомогою курсів, конференцій, професійних спільнот тощо. Сам характер і зміст діяльності заохочує відкривати для себе креативних людей з новими поглядами на все. Власне, тому проблема, пов’язана з гендерними стереотипами, які можуть виникати в різних галузях діяльності, тут культивується, мабуть, найменше.
«Важливо розуміти, що гендерний баланс хвилює людей і в галузі охорони здоров’я, і культури, і будівництва чи агробізнесу тощо. Щодо ІТ, то до EPAMу, наприклад, у мене був досвід співпраці з різними компаніями меншого розміру, американським старт-апом, іншим великим аутсорсером, де про гендерні стереотипи не йшлося. Траплялися поодинокі розмови про так звані «жіночі» і «нежіночі» професії, нібито жінки схильні обирати нетехнічний профіль в ІТ, але всі вони вирішувалися за допомогою пояснень про те, як виглядає і працює галузь, яка тут залученість чоловіків і жінок. Після цього будь-які міфи вдавалося розвінчувати», – говорить Христина.
Якщо говорити про останні тенденції, то частка жінка протягом 2017-2020 років виросла з 20 до 25 відсотків, за даними DOU. Також згадують, що серед новачків, які зовсім не були знайомі з ІТ, жінок теж стало більше – 36% порівняно з попереднім показником у 26%. У EPAM цей показник дещо вищий: понад 27% жінок в команді. Керівниць – стільки же.
Читайте також: Як Covid-19 змінює робочі місця. Історія трансформації офісу компанії EPAM Ukraine
«Те, що кількість жінок тут стає більшою, не може не тішити. Тенденція йде вгору і зараз за цим приємно стежити. Щоправда, ще немає цифр, як останній рік – рік пандемії – вплинув на спеціалістів в цій сфері», – додає ІТ-спеціалістка.
Про виклики і як їх долати
Христина каже, що сама ніколи не стикалася напряму із упередженим ставленням до себе як до жінки-фахівця, а також не помічала такого, коли займалася підбором людей на роботу в ІТ-компанію чи до залучення в якийсь проєкт. Визначальним фактором завжди були і є професійні риси людини та персональні якості, важливі у роботі, а також те, наскільки людина розділяє цінності компанії.
«Мови про прив’язки до статі й бути не могло у моїй практиці. Припускаю і розумію, що такі ситуації можуть траплятися, але вірю та знаю, що більшість компаній в Україні, як і ми, керуються рівною політикою професійного підбору до всіх людей», – каже вона.
Також в Україні є нормативно правова база, що забороняє подібні дії. Йдеться про низку законів України та кодекс про працю. Ці пункти регулюють політику найму, на що важливо зважати.
Читайте також: Авто без водія, дрони і розумні будинки. Що винаходять львівські ІТ-спеціалісти
Христина Пеленичка зазначає, що труднощі та виклики (як ті, що постають перед чоловіками, так і перед жінками) залежать від того, в яких вихідних умовах перебуваємо. Від того, як люди будують підходи до організації свого життя, побуту, роботи і взаємодії в сім’ї, залежить їхня реалізація та кількість перешкод на шляху до неї.
«Через пандемію і жінка, і чоловік залишилися працювати вдома з однаковими побутовими умовами, потребами приділяти час дітям тощо. Для багатьох вона привідкрила завісу того, яке ж насправді навантаження падає на наші плечі в тій або іншій сфері життя», – каже вона і додає, що справа успіху як жінки, так і чоловіка в цій галузі – це лише їхня відповідальність і все тільки в їхніх руках.
«Усе йде від нашого світогляду та того, як ми будуємо інфраструктуру власного життя», – говорить Христина.
За її словами, важливо культивувати не лише реалізацію чоловіка чи жінки будь-де, а класний, урівноважений і гармонійний підхід до розвитку особистості, побудови стосунків в суспільстві та в сім’ї, де йдеться про партнерство. Звідси будуть рости правильні моделі реалізації людей в різних галузях, не тільки в ІТ. Саме баланс відкриває можливості реалізації себе у різних соціальних ролях, групах тощо.
Чи складно нині жінці потрапити в ІТ і як тут збудувати кар’єру
ІТ, вважає Христина Пеленичка, завжди стимулює бути щоразу більш креативним, відкритим, творчим у різних ролях, щоби встигати за тим, що відбувається в світі. Для того, аби побудувати кар’єру, потрібно вчитися, і це не означає, що достатньо закінчити виш, показати диплом і отримати роботу.
«Учитися – це пройти ще кілька навчань, а потім ще кілька, почитати літературу, подивитися десятки-сотні відео професійного характеру, спілкуватися з колегами, відвідувати конференції, cпільноти тощо. Це постійна освіта, яку б спеціальність ви не обрали. Окрім того, завжди важливо дивитися трішки ширше, за межі власної професії і ролі, зрозуміти контекст галузі загалом на рівні окремих ролей інших, компанії і цілого ринку – ось тоді можна класно почуватися», – каже Христина.
Читайте також: OpenSpace, спортзал і масажний кабінет. Чим дивує львівський офіс ЕРАМ
Спеціалістка рекомендує для побудови кар’єри постійно навчатися, а ресурсів нині є безмежна кількість – платних і безкоштовних. Також слід відкрити свій світогляд до нового, скільки років вам би не було, бо насправді ніколи не соромно зізнатися в тому, що чогось не знаєш.
«Добре знайти професіоналів, з якими можна поговорити, зрозуміти процеси зсередини. Тоді вже обирати для себе напрям, в якому хочете рухатися», – каже Христина Пеленичка.
Вона розповідає, що можна стати розробником, інженером із тестування, бізнес-аналітиком, менеджером проектів, Scrum master, HR, дизайнером інтерфейсів та користувацького досвіду, рекрутером, аналітиком даних, стафінг/ресурс-менеджером, продуктовим менеджером, системним інженером, інженером користувацької підтримки. І це все ще не повний перелік варіантів.
«Багато компаній на ринку, в тому числі й ЕРАМ, пропонують безкоштовні навчання для тих, хто хоче почати свій шлях в ІТ. Можна отримати знання від практиків, які залюбки хочуть діляться інформацією та шукають нових людей. Але і після отримання сертифікату навчання продовжується», – додає ІТ-спеціалістка.
Партнерська публікація
Ольга Коваль
Фото надали у компанії EPAM
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу
- «Сьоме питання». Про що Садовий не може домовитись з депутатами
- «Не думали, що готуватимемо харчі на передову дев’ять років»
- Молоко, пил і надмірна чистота. Чому в дітей виникає алергія і як боротись
- «ЛКП проїдають мільйони». Чи створять у Львові наглядові ради
- Що буде із двома найстарішими пологовими будинками Львова?
- «Тепер з 30 співають лише троє дітей. Раніше було навпаки». Інтерв'ю з хормейстеркою
- Як забудовують південну околицю Львова та що не так
- Московський патріархат – це питання національної безпеки, а не релігійної свободи
- Підробляють документи, перепливають річку. Інтерв'ю з прикордонником про ухилянтів
- Якою могла б бути наша кухня, якби не «совок». Інтерв'ю з дослідницею Маріанною Душар
- «Нам поможе святий Юрій». Як Львів позбувався російської церкви
- «Ми вже перемогли... ». Остання розмова з Євгеном Гулевичем
- Сир у багажнику, щоб прилаштувати на визрівання, – звичне явище
- Команда рівних. Яка роль медсестри з розширеними повноваженнями в сучасній медицині
- Кому належать готелі у центрі Львова і чи є серед них росіяни
- Операція «Релокація». Як урятувати економіку України
- «Я постійно думав: хто, як не ми». Останнє інтерв’ю Дмитра Пащука
- «Хороша освіта нам потрібна не менше, ніж армія»
- «Далі буде ще дорожче». Скільки коштує житло у Львові
- Як зміниться площа Міцкевича у Львові та хто за це заплатить
- Динамічність у мистецтві. Де у Львові працює унікальний виставковий центр Home of Arts
- «Ходимо вдвох». Як у Львові працюють інспектори з паркування
- У Києві зникає садиба Терещенків. Чи є шанс на порятунок
- Як трамвайне депо у Львові стає креативним простором. Репортаж
- «Ми збирали кошти на відновлення будинку, коли росіяни ще стояли під Києвом»
- В Україні – дефіцит цибулі. Звідки її імпортують та яка ситуація з іншими продуктами
- За що треба платити в Першому ТМО. Розмова з керівництвом лікарні
- «Мене врятувала ікона». Репортаж з будинку у Києві, який постраждав 25 лютого
- «Все складається, щоб навесні ми пішли у контрнаступ», – військовий експерт
- «Хто я в цій війні». Настоятель гарнізонного храму Тарас Михальчук
- «Хто я в цій війні». Хірург Гнат Герич
- Едвард Лукас: «Шансів на розпад російської федерації зараз більше, ніж колись»
- «Виробіть нові документи!» Юрист про повістки, мобілізацію та військовий облік
- Чи потрібен нам День української жінки? Оксана Кісь про пропозицію нових свят
- «Власта» є частиною історії міста, у цьому ми вбачаємо цінність
- Сам пише казки. Як десятирічний Мартин живе без гаджетів
- Боєць Мирослав Откович: «На передовій життя більше, аніж у тилу»
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний