christmass, Різдво, ярмарка, францисканці

christmass, Різдво, ярмарка, францисканці

Як у Львові через різдвяний ярмарок збирають кошти на будинок для бездомних жінок і самотніх матерів

2410 0
Як Францисканська молодь та брати францисканці займаються благодійністю на парафії святого Антонія у Львові у час Різдва

Піднімаєшся до барокового костелу святого Антонія, на фасаді якого його скульптура з розпростертими руками благословляє львів’ян. Піднімаєшся, щоби спуститися. Спускаюся сходами костелу на зустріч сміху та музиці, щоби більше дізнатися, звідки вони долинають. Сходи ведуть у стару кам’яницю із склепінчастими стелями, залиту світлом, сміхом та музикою. Посередині кімнати великий дубовий стіл, вщент заставлений свічками, нитками, стрічками та силою-силенною іншого різного добра, із якого творяться ялинкові прикраси. Їх створює францисканська молодь. Це декілька десятків хлопців та дівчаток, які ріжуть, клеють та оздоблюють. 

Це доволі різна публіка до 30 років. Хтось ще вчиться у школі, хтось вже захистив магістерський диплом. Кожен допомагає один-одному, запитує як краще, радить. Досвідченіший допомагає початківцям. Всі прикраси, які будуть тут створені, продадуть 12 грудня на різдвяному ярмарку, що пройде тут же, на парафії св. Антонія, Личаківська 49а. Усі зібрані кошти будуть призначені на побудову будинку для бездомних жінок та самотніх матерів, які будують сестри Альбертинки у Львові. 

Сестра альбертинка біля будівництва комплексу

Мене зустрічає маленька дівчина із прямим довгим волоссям. Вона відволікається у процесі обв’язування зігнутих гілок туї для святкового вінка. Це моя давня знайома, Юстина Підгребельна. Завдяки їй я свого часу і познайомився із францисканською молоддю. Ми разом з нею із з ще декількома членами ФМ були на зустрічі з Папою Франциском у Будапешті. Тоді ми всі пішки пройшли біля 30 кілометрів по місту і ночували в спортивному залі школи на матах.

Вона львів’янка, яка у спільноті ФМ вже четвертий рік. Цьогоріч Юстина захистила бакалаврський диплом в Українській академії друкарства та працює у видавництві Святого Павла. Вона й розробила банер цьогорічного ярмарку.

Юстина розповідає, що щаслива зробити щось власними руками для того, щоби допомогти нужденним.

«Може, я не можу купити щось надто дороге потребуючому, але я знаю, що я можу послужити, якщо зроблю щось своїми руками і це хтось купить. Для мене спільнота стала відкриттям, бо я раніше була там, де радше були «тусовки» без формації. Спочатку я не хотіла йти, мене загітували подруги. Проте зараз я дуже радію, що прийшла і вирішила залишитися. Зараз ми дуже багато часу проводимо разом і це місце стало для мене сім’єю. Для мене спільнота це таке місце, де я бачу Бога та Його дію через людей», – говорить Юстина. 

Хоча на початках Юстина говорить неохоче, але видно, що вона захоплюється тим, чим займається і хоче про це говорити. У процесі розмови розказує все більше. Запитую її про формат зустрічей та реколекції, які проводяться для францисканської молоді.

«Це не просто катехитичні зустрічі. Щоби почати формацію, треба поїхати на декілька днів на перші реколекції, які називаються «Сполетто». В Україні вони відбуваються на Вінниччині, але вони названі «Сполетто», бо саме в Сполетто в Італії святий Франциск навернувся до віри. Я багато від них очікувала і залишилися невдоволеною, що очікування не виправдалися, хоча, направду, це були дуже плідні реколекції. На наступні я вже не очікувала нічого, все приймала і відкрила тоді для себе дуже багато радості. Проте, насправді, неважливо  – сподобалось чи ні – це все відносні категорії. Важливо покращити стосунки із Богом», – каже Юстина.

Осторонь усміхається рудоволосий бородатий молодик у прямокутних окулярах. Це Саша Янчук. Він працює у IT-галузі, йому 27 і він один із найстарших у спільноті. Він переїхав із Хмельницького, але вже два роки бере участь у формаційній програмі францисканської молоді. Зараз він крутить із тонкого пенькового канату зірку, яка скоро має стати прикрасою. Відволікаю його, щоби той сказав два слова про те, що таке ФМ та чому для нього важливо брати участь у благодійному ярмарку. Говорить коротко і по суті, видно, що ІТ-спеціаліст і не часто говорить із журналістами. Видно, що йому важко артикулювати радість, але вона промовляє через його погляд.

«Спільнота – це радість, це любов. Я приходжу на зустрічі спільноти, як додому. Я приходжу сюди не для якоїсь вигоди, і це мені подобається. На роботу ти йдеш, щоби отримувати гроші, а сюди – щоб віддавати час. Просто бути з кимось, спілкуватися. Ти просто живеш, вчишся любити, приймати. Мені подобається займатися благодійністю, зокрема у такий спосіб. Ми не тільки робимо чиєсь життя краще, а й зближуємося всередині спільноти», – розповідає Саша.  

Підходжу до іншої дівчини в окулярах та з довгим каштановим волоссям, яка клеїть паличку кориці, кардамону, сухого апельсину та свічку до серцевини зрізаного мореного стовбура. Це Кароліна Васильняк. Вона із Закарпаття і цьогоріч захищає магістерську роботу у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Вона вже шостий рік у спільноті ФМ й цього року закінчується її формаційна програма. Вона говорить, що для неї важливо ділитися талантами.

«Прекрасно усвідомлювати, що Бог нашими руками зробив добру справу, і ми можемо допомогти нужденним. Для мене важливо поділитися своїми талантами, а також я вчуся приймати інших та себе із плюсами та мінусами. Коли я тільки-но долучилася до спільноти, то відчувала, що шукаю її та потребую. На перших же реколекціях я відчула, що люди навколо і проведений час із ними, заповнюють у мені якусь пустку. Тому я залишилася. Тут формувалася моя особистість. Я відчуваю кардинальні зміни у мені, коли я прийшла сюди перший раз і зараз», – каже Кароліна.

Зі сміхом у залу заходить брат Павло Одуй та робить комплімент, що у мене гарні вуса. Він із францисканського ордену OFM Conv та є служить у костелі святого Антонія. Також він опікується францисканською молоддю, допомагає організовувати збірки та різні виїзди. Розповідає, що ця благодійна ярмарка відбувається уже вшосте і її ініціювала саме францисканська молодь.

«Це є особливий радісний час, коли Господь Ісус Христос захотів бути посеред нас. І тепер ми би хотіли поділитися цією радістю з усіма, особливо з тими, хто немає можливості відсвяткувати Різдво в сімейній та дружній атмосфері. Ця ініціатива зародилася знизу. Наша спільнота францисканської молоді, захотіла, щоби щось такого роду відбувалося на парафії. Брати францисканці радо погодилися, бо ми хочемо, щоби подібні ініціативи відбувалися і вдячні, що це не просто на наших плечах», – говорить брат Павло.

Кожного року у ярмарку є якась нова мета, але кожного разу це, передусім, привернення уваги суспільства до потребуючих, каже брат Павло.

«Це може бути збір коштів на роботу наших братів францисканців з безпритульними, або хворими чи потребуючими. Ми хочемо звернути увагу на них нашого суспільства. Запрошуємо їх, щоби на їх користь не просто придбали якісь Різдвяні прикраси, а й щоб вони побули в такій файній, дружній та люблячій атмосфері. На цю ярмарку до костелу можна приходити всією сім’єю. Ми завжди створюємо такі міні-кафе, де можна перекусити, є розваги для дітей, є святий Миколай», – розповідає брат Павло.

Переважно отці-францисканці допомагають потребуючим у Львові, проте вже двічі вони долучалися до допомоги в інших областях України.

Францисканська молодь Львова

«Одного разу ми збирали кошти для батька дівчинки нашої францисканської молоді. Минулого року всі зібрані кошти перераховувалися у фонд Дому престарілих у селі Павшино на Закарпатті. Для них утримують будинок конгрегація сестер святого Йосипа де Сен-Марк. Також ми підтримували наших співбратів з ордену у Кременчуці. Там немає великих римо-католицьких парафій і вони займаються місійною працею. Годують, миють та одягають безпритульних, відвідують їх у лікарні. Ніхто не питає якого вони віросповідання – працюють з усіма. Також ми беремо участь в опіці дітей з Фонду «Все заради дітей». Це діти біженців зі Сходу. Вони пишуть листи до Святого Миколая, ми це оголошуємо на парафії, наші парафіяни беруть по одному листу і відповідають на нього можливими подарунками, бо діти просять різного», – каже брат Павло.

Питаюся, чи можна доєднатися і що треба робити, сідаю за лаву перед великим дубовим столом. Беру в руки гілки туї та металевий каркас й починаю нитками примотувати тую до нього.

Для довідки:

Будинок буде розташований на перехресті Хлібна і Пимоненка. Звернутися туди може кожна потребуюча жінка.

Роман Тищенко-Ламанський

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!